ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1325/16-ц
провадження № 6/753/104/16
"11" лютого 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Шклянка М. П.
при секретарі Москаленко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання державного виконавця О.М. Манченко ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, суд-
До суду звернувся старший державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві з поданням про тимчасове обмеження боржника виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов'язань, посилаючись на те, що у ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва на виконанні знаходиться виконавчий лист №2-5647/12 від 24.12.2013 року, виданий Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утриання доньки ОСОБА_4, аліменти у розмірі ? частини всіх видів заробітку, щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 24.04.2012 року і до досягнення нею повноліття. На підставі виконавчого листа державним виконавцем відкрито 05.02.2015 року виконавче провадження ВП № 46395072 по примусовому виконанню, але зобов'язання покладені на боржника добровільно ним не виконуються, виклики державного виконавця ігноруються.
В судове засідання державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві не з'явився, повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 377-1 ЦПК України суд розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державної виконавчої служби.
Суд дослідивши подання вважає, що подання про тимчасову заборону виїзду за кордон задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах подання відсутні будь-які докази необхідності обмеження прав боржника, а саме ОСОБА_2 немає доказів того, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження та немає підтверджень, що боржник ухиляється від сплати боргу.
Відповідно до Узагальнення Верховного суду України від 01.12.2013 р. «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. З ст. 11 Закону № 606-ХІУ, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Державний виконавець не з'явився в судове засідання та не надав для огляду в судове засідання матеріали виконавчого провадження, що позбавляє суд з'ясувати всі обставини даного подання.
Враховуючи викладене, проаналізувавши заяву заявника та матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 209, 210, 293, 294, 377-1 ЦПК України, суд -
В задоволенні подання державного виконавця О.М. Манченко ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: