16 лютого 2016 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015260100000102 від 29 березня 2015 року, за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, не судимого,
діяння якого підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підзахисного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2016 року, якою застосовано до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 7954 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 35 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 4000 (чотири тисячі) гривень процесуальних витрат, пов'язаних з оплатою допомоги представника потерпілого.
Вирішено долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підзахисного ОСОБА_7 , просить вищевказану ухвалу суду першої інстанції змінити, а саме в частині вирішення питання щодо цивільного позову просить відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_8 .
Провадження №11-кп/794/53/16 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_9
Категорія:ч.1 ст.121 КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_1 .
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.1186 ЦК України, шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується, оскільки за висновком судово-психіатричного експерта №594 від30.09.2015 року ОСОБА_7 виявляє органічний маячний (шизофреноподібний) розлад, то в даному випадку стягнення з нього матеріальної ат моральної шкоди є неприпустимим.
Інші учасники кримінального провадження ухвалу суду не оскаржували.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2015 року приблизно о 20 годині в селі Мошанець Кельменецького району Чернівецької області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до господарства потерпілого ОСОБА_8 , де зустрівши останнього на кухні вчинив з ним суперечку, в ході якої ножем, який він мав із собою у правій руці, умисно завдав одного удару гострим кінцем ножа в тіло потерпілого ОСОБА_8 , а саме в грудну клітку з лівої сторони ближче до пахової ділянки лівої руки. В результатів протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення лівої підпахвенної ділянки грудної клітки, які згідно висновку експерта №90 від 16.06.2015 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент спричинення.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №594 від 30 вересня 2015 року, ОСОБА_7 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину, виявляв органічний маячний (шизофреноподібний) розлад та не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. ОСОБА_7 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7 вчинив суспільно-небезпечне діяння в стані неосудності, а тому стосовно нього застосував примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи в ній зазначені, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу частково та просила ухвалу районного суду в частині цивільного позову скасувати, а матеріали провадження направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 слід задовольнити частково, на підставі наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правова кваліфікація суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, вчиненого ОСОБА_7 у стані неосудності, та правильність обрання виду примусових заходів медичного характеру, застосованих до нього, жодним учасником судового провадження не оспорюється, а тому колегія суддів вважає правильною кваліфікацію суспільно небезпечного діяння за ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а обраний судом першої інстанції вид примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, що був застосований до ОСОБА_7 , обґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.
Згідно ч. 1 ст.129 КПК України ухвалюючи вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, несе інша фізична або юридична особа, визначена законом.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При цьому, ч. 1 ст.1186 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується.
В частині другій вказаної статті визначено, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №594 від 30 вересня 2015 року, ОСОБА_7 виявляє органічний маячний (шизофреноподібний) розлад; в період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину, виявляв органічний маячний (шизофреноподібний) розлад та не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. ОСОБА_7 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом (а.к.п.152).
Як вбачається з матеріалів провадження, цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим ОСОБА_8 було заявлено безпосередньо до неосудної особи - ОСОБА_7 .
При цьому, правильно визнавши ОСОБА_7 особою, яка під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, та в силу ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності, суд в порушення наведених вище вимог закону повністю задовольнив цивільний позов поданий потерпілим.
Зазначене свідчить про істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і зобов'язаний повторно дослідити лише ті обставини, які під час кримінального провадження були встановлені, але досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості переглянути ухвалу суду в частині вирішення цивільного позову шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, оскільки судом не досліджувалися обставини, на які посилається апелянт, та які мали суттєве значення для вирішення цивільного позову.
Тому, виходячи із передбачених ч. 6 ст. 9, п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України загальних засад кримінального провадження, з метою забезпечення учасникам судового провадження реалізації їх права на захист, ухвалений вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2016 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3