Справа № 22-ц/793/406/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19,27 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
11 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі нерухомого майна у власність позивача, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -
У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі нерухомого майна у власність позивача, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.07.2006 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №016/0706/87-484, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 доларів США з розрахунку 16,0 % річних за користування кредитом на строк до 03.07.2026 року.
25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» який є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором. АТ «Сведбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитним та забезпечувальними договорами.
Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань позивач набув права вимоги по даному кредитному договору.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_7 за договором іпотеки № 016/0606/88-470-Z-1 від 29.04.2011 року передав в іпотеку нерухоме майно, а саме - житловий будинок, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою с.Нова Дмитрівка, вул. Гагаріна, 3а, Золотоніського району, Черкаської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,2013 га. згідно державних актів про право власності на землю, виданих Новодмитрівською сільською радою 21.09.2005 року та 20.09.2005 року, та зареєстрованого в Золотоніському виробничому підрозділі ЧООБТІ; а також земельну ділянку, загальною площею 0,1813 га, кадастровий номер 7121587801010030015, що знаходиться за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Гагаріна, 3а, Золотоніського району, Черкаської області, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 476678; земельну ділянку, загальною площею 0,0200 га, кадастровий номер 7121587801010030018, що знаходиться за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Гагаріна, 3а, Золотоніського району, Черкаської області, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 476672.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, однак зобов'язання не виконані у зв'язку з чим, станом на 03.08.2015 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 1238079,66 грн.
Відповідно до ст.33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду , виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на вказане, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк» .
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції рішення постановлене без належного встановлення обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія проходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на момент звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду, права останнього згідно з умовами Іпотечного договору порушеними не вважались та звернення стягнення на предмет іпотеки не могло бути розпочато і право на таке звернення ще не виникло, оскільки сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці п.11 Іпотечного договору тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іотекодержателю відділенням зв'язку при відправленні іпотекодавцю листа.
Проте, як вбачається з вихідного номера та дати листа-вимоги, адресованого ОСОБА_7, зазначена вимога і попередження були підготовані позивачем 18.08.2015 р., докази про направлення яких в матеріалах справи відсутні, оскільки Реєстр поштових відправлень за 21.08.2015 р., доданий позивачем, відомостей про відправлення листів ОСОБА_7 не містить.
Крім того, відповідно до п.12.3.1 Іпотечного договору № 013/0606/88-470-Z-1 від 29.04.2011 р. предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності.
У випадку перевищення вартості Предмета іпотеки, що вказана у висновку суб'єкта оціночної діяльності, над розміром заборгованості іпотекодавця за основним зобов'язанням, іпотекодержатель перераховує згідно діючого законодавства України різницю на поточний рахунок іпотекодавця.
Всупереч умовам Іпотечного договору висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість вказаних об'єктів нерухомості суду не надано.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що відповідно до договору про надання кредиту № 016/0706/87-484 від 04.07.2006 року ВАТ «Сведбанк» було надано відповідачу кредит в сумі 50000,00 доларів США. (а.с. 6-24)
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.05.2012 року укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що ПАТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта Банку» права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. (а.с. 38-48)
Відповідно до договору іпотеки від 29.04.2011 року за № 016/0606/88-470-Z-1 ОСОБА_7 передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 108,9 кв.м, що знаходиться за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Гагаріна, 3а, Золотоніського району, Черкаської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,2013 га. згідно державних актів про право власності на землю, виданих Новодмитрівської сільською радою 21.09.2005 року та 20.09.2005 року, та зареєстрованого в Золотоніському виробничому підрозділі ЧООБТІ; а також земельну ділянку, загальною площею 0,1813 га, кадастровий номер 7121587801010030015, що знаходиться за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Гагаріна, 3а, Золотоніського району, Черкаської області, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 476678; земельну ділянку, загальною площею 0,0200 га, кадастровий номер 7121587801010030018, що знаходиться за адресою с. Нова Дмитрівка, вул. Гагаріна, 3а, Золотоніського району, Черкаської області, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 476672. (а.с. 25-32)
Відповідно до п.11 Іпотечного договору № 013/0606/88-470-Z-1 від 29.04.2011 р. іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання основного зобов'язання повністю або частково.
Як встановлено судом, заборгованість за кредитним договором відповідача перед ПАТ «Дельта Банк» становить: 1238079,66 грн., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом 967143,49 грн.; відсотками 202704,87 грн., пеня 64320,49, сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу 576,76 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 3334,05 грн.
За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".
Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно частини 1 статті 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
Згідно п. 12.3.1 іпотечного договору передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки здійснюється згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч.3 ст.37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єкта оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Згідно ч.5 статі 33 ЗУ «Про іпотеку» якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.
Всупереч вимогам ЗУ «Про іпотеку» та умовам Іпотечного договору, Висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість вказаних об'єктів нерухомості (будинок та дві земельні ділянки) позивачем суду надано не було.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції . У процесі перегляду справи, апеляційний суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин , що не залежали від нього.
З огляду на вказане, колегія суддів не приймає, наданий представником позивача в ході апеляційного розгляду висновок суб'єкта оціночної діяльності, оскільки неподання останнього як належного доказу до суду першої інстанції не було зумовлено поважними причинами.
Відтак, як Законом України «Про іпотеку», так і договором передбачається обов'язковість визначення вартості предмету іпотеки саме на момент такого набуття.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 статті 638 ЦКУ). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Для такого виду договору як купівля-продаж встановлення ціни товару (майна) є істотною умовою, оскільки без неї втрачається суть та мета укладення договору. Зважаючи на примусовість вибуття переданого в іпотеку майна, змінюваність цін на ринку нерухомості в Україні визначення його ціни відповідно до встановленої у договорі іпотеки, який укладений 29.04.2011 року суперечить не лише законодавству, а й принципу справедливості.
За матеріалами справи встановлено, що договір іпотеки був укладений 29 квітня 2011 року. Предметом іпотеки є три окремі об'єкти нерухомого майна: будинок та дві земельні ділянки. Договором визначена балансова вартість іпотечного майна - будинку - 485 758 грн., земельних ділянок - експертною грошовою оцінкою - 17 522 грн. та 3 676 грн.
Проте, вимоги, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем заявлені в серпні 2015 року, що дає підстави вважати про суттєві зміни на ринку цін нерухомого майна.
Частиною 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено вимоги щодо змісту судового рішення у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, в частині обов'язковості зазначення опису нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя та початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Більше того, експертне дослідження суб'єкта оціночної діяльності є чинним не більше, ніж протягом шести місяців від дати його складення.
Таким чином, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, на суд покладено імперативний обов'язок визначити вартість іпотечного майна на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності, складеної не раніше, ніж за шість місяців до винесення рішення про визнання права власності.
З огляду на вказане, отримання майна шляхом визнання права власності на предмет іпотеки без проведення відповідної оцінки зумовлює ситуацію, коли з боржника може бути стягнуто значно більшу заборгованість, ніж він повинен сплатити.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду та вважає, що ненадання позивачем висновку про оцінку вартості іпотечного майна саме на день звернення з позовом до суду, унеможливлює задовольнити позов, оскільки порушує рівність інтересів кредитора та боржника, призводить до неправомірного зловживання однієї із сторін правовідносин, суперечить положенням національного законодавства та принципу справедливості.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 307; 308; 314; 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року у даній справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :