Справа №718/2217/15-ц
Провадження №2/718/1326/15
15.02.2016 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей
Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути із останнього неустойку за прострочення сплати аліментів на її користь у розмірі 6661,87 гривень та збільшити розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 650 гривень щомісячно на кожну дитину.
В обгрунтування позову посилається на те, що згідно рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року з ОСОБА_2, стягнуто аліменти на утримання дочки та сина, в розмірі по 250 гривень щомісячно на кожну дитину до їх повноліття. Рішенням Кіцманського районного суду від 18 квітня 2012 року, шлюб між нею та відповідачем розірвано.
23 листопада 2011 року державним виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ відкрито виконавче провадження, щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, а відповідач тривалий час не здійснював проплат по аліментах згідно виконавчого листа, а тому виникла заборгованість, яка станом на 01 червня 2015 року, згідно довідки ВДВС Кіцманського РУЮ Чернівецької області, становила 21951,36 гривень, яку ОСОБА_2 погасив у червні 2015 року. Також при виникненні заборгованості, вона має право на стягнення неустойки (пені), у розмірі 6661,87 гривень, що передбачено ст. 196 СК України, яку просить стягнути з відповідача.
Крім того, зазначає, що на даний час розмір аліментів є недостатнім для утримання дітей та забезпечення їхніх потреб та здоров'я, а вона у свою чергу самостійно не спроможна надати дітям все необхідне, у зв'язку із зростанням цін та щоденних побутових потреб, а тому просила суд збільшити розмір аліментів з 250 гривень на 650 гривень на кожну дитину до їх повноліття.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, однак подали заяву в якій просили розглянути справу без їхньої участі, проти заочного розгляду не заперечували. Надали клопотання про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи у суді та судового збору, сплаченого при оскарженні до Апеляційного суду Чернівецької області.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно, про що свідчить повідомлення в газеті, і відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо, відповідно до положень Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Так, судом встановлено, що згідно рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області 04 листопада 2011 року по справі №2-1294/2011 з ОСОБА_2, стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі по 250 гривень щомісячно на кожну дитину до їх повноліття.
Державними виконавцем ВДВС Кіцманського РУЮ 23 листопада 2011 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1294, виданого 04 листопада 2011 року Кіцманським районним судом Чернівецької області.
Рішенням Кіцманського районного суду від 18 квітня 2012 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно довідки-розрахунку, складеним виконавцем від 22 червня 2015 року, станом на 01 червня 2015 року заборгованість по аліментах ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей становить 21951,36 гривень.
Згідно ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочки.
Передбачена ст.196 СК України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась із незалежних від нього причин, у зв"язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримки або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплатир аліментів.
За змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю заборгованість, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць в якому не проводилось стягнення аліментів.
Це пов"язано з тим, що у відповідності зі ст. 61 Коституції України ніхто не можу бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення, а за змістом ч.2 ст.550 ЦК України відсотки на неустойку(як повторна пеня) не нараховуються. У зв"язку із цим сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до суми, яку належить сплатити у наступному місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи із того, скільки днів прострочено до повної сплати заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання, не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішення суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.
Аліменти призначаються та повинні сплачуватись щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.
Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватись щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд першої інстанції повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 22 Постанови №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" ст. 196 Сімейного кодексу України передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
З огляду на вищенаведене суд бере до уваги розрахунок заборгованості по аліментах, затверджений начальником відділу Державної виконавчої служби та погоджується з методикою нарахування позивачкою неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за правилами ст. 196 СК України, з урахуванням загальної кількості днів з 31 жовтня 2011 року по 31 травня 2015 року, за якою загальний розмір неустойки складає 6661,87 гривень та яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням вище викладених обставин, на підставі представлених позивачем доказів..
Відповідно до ч.7 ст. 74 ЗУ"Про виконавче провадження" суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, то суд дійшов наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно п.23 Постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 р. №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Дане положення закріплено і у ст. 192 ч. 1 СК України, де зазначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
При встановлених в судовому засіданні обставинах, діти потребують допомоги з боку відповідача. Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з наданих доказів і тих обставин, на які посилається позивачка.
А так як відповідач у судове засідання повторно не з"явився, не представив суду свого письмового заперечення заявленим позивачкою вимогам, не підтвердив їх належними та допустими доказами, а тому із вищезазначених підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними і такими, що підлягають до задоволення.
Суд вважає можливим змінити розмір аліментів, які стягуються згідно рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2011 року, з відповідача ОСОБА_2, на користь позивачки, на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 250 гривень на 650 гривень щомісячно на кожну дитину до їх повноліття.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року за № 3, ст. 195, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224, 228, 292, 294 ЦПК України
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН: НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) в сумі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) гривню 87 коп..
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН: НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі по 650 (шістсот п'ятдесят) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з 01 жовтня 2015 року до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН: НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487,20 гривень; витрати пов'язані з розглядом справи в суді в сумі 150 гривень та 243,60 гривень судового збору сплаченого при оскарженні до Апеляційного суду Чернівецької області ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2015 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: В.М. Мізюк