36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.02.2016 р. Справа №917/2468/15
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна перемоги, 50, Дніпропетровськ,49094
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,36000
про стягнення 24 425,39 грн.
суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. №3306-К-О від 06.08.2015 року
від відповідача: ОСОБА_3 дов. №3044 від 08.12.2015 року
В судовому засіданні 09.02.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив дату складення повного текст рішення.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 24 425,39 грн. за договором банківського обслуговування б/н від 24.05.2011 року, з яких: 7800,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7047,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7969,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1608,08 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
08.02.2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позову заяву (арк. с. 117-119), в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, чи діяли надані ним редакції "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_4 станом на 24.05.2011р. та чи були вони опубліковані за інтернет посиланням http://privatbank.ua. Також відповідач вказує на те, що позивач в односторонньому порядку в період з 01.07.2014 року по 03.11.2015 року безпідставно застосовував відсоткову ставку в розмірі 56% річних, що визначені на підставі "Умов та правил надання банківських послуг" в редакції з 01.07.2014 року. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем при нарахуванні пені не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.
09.02.2016 року від позивача до суду надійшов лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2016 року (арк. с. 120-135).
Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
24.05.2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (відповідач) приєдналася до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів ОСОБА_4 (позивача), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua згідно заяви від 24.05.2011року (арк. с. 13), які разом складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 24.05.2011 року.
Як вказує позивач у своїх поясненнях, зазначені "Умови та правила надання банківських послуг" затверджені наказом банку від 28.01.2011 року №СП-2011-85 (арк. с. 123-127)
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007054501984 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_4 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до п. 3.2.1.1.16 умов - при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 3.2.1.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг", кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_4 та Клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Пунктом 3.2.1.1.8. "Умов та правил надання банківських послуг" встановлено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_4 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Пунктом 3.2.1.1.6. Умов визначено, що Ліміт може бути змінений ОСОБА_4 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_4. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться ОСОБА_4 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_4 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Згідно розділу Умов 3.2.1.4. за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі “період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню”), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує ОСОБА_4 за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує ОСОБА_4 відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права ОСОБА_4 на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує ОСОБА_4 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під “непогашенням кредиту” мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - ОСОБА_4 має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого “Умовами”, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
За змістом п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п., п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п., п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує ОСОБА_4 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня , у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_4 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_4 пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Відповідно до укладеного договору позивачем було визначено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № 26007054501984 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови), а саме :
станом на 24.05.2011р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000,00 грн.;
станом на 16.05.2012р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн.;
станом на 04.02.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 3800,00 грн.;
станом на 21.05.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн.;
станом на 27.05.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000,00 грн.;
станом на 19.06.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн.;
станом на 09.09.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 3500,00 грн.;
станом на 16.10.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 5300,00 грн.;
станом на 29.10.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 5800,00 грн.;
станом на 24.12.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 7800,00 грн.;
станом на 01.03.2014 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 7800,00 грн.
Викладене підтверджується копією довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 05.11.2015 року (арк. с. 29).
Наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку відповідача підтверджується надання банком відповідачу кредиту у сумі 7800,00 грн. (арк. с.33).
За даними позивача, позичальник свої зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів не виконує .
12.10.2015 року за вих. № 10221РLМZS004 (направлена поштовим зв'язком 23.10.2015р.) позивач звернувся до відповідача з претензією відповідно до якої вимагав від відповідача негайно погасити кредитну заборгованість за договором б/н від 24.05.2011 року (арк. с. 34-36). Дана претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 24 425,39 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору банківського обслуговування б/н від 24.05.2011 року, яка складається з: 7800,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7047,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.02.2014 року по 03.11.2015 року, 1608,08 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 31.12.2013 року по 03.11.2015 року, 7969,58 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 05.08.2013 року по 03.11.2015 року.
При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним.
При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За ч. 2ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, заява про відкриття рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, ОСОБА_4 банку, що розміщені в мережі Інтернет, копії яких містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування. Укладений між сторонами у даній справі договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, що разом з Умовами складає договір банківського обслуговування, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного договору.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своєю природою є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку та кредитного договору. Отже, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору та банківському рахунку.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначено у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання кредитних зобов'язань за договором в межах кредитного ліміту надав відповідачу грошові кошти в сумі 7800,00 грн. Проте, в порушення договірних зобов'язань, відповідач не повернув 7800,00 грн. кредитних коштів, прострочена заборгованість виникла з 05.05.2014р. Зазначене підтверджується виписками банку (арк.с.51-99).
Також за період 01.02.2014р. по 03.11.2015р відповідач має заборгованість за процентами на суму 7047,73 грн. за користування кредитом та 1608,08 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом за період з 31.12.2013р. по 03.11.2015р.
Відповідно до ст. 610, ст.611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
У п. 3.2.1.5.1. Договору сторони узгодили, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4 винагороди, передбаченого пп. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за договором позивачем нараховано 7969,58 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період 05.08.2013р. - 03.11.2015р. (розрахунок арк. с.30-32) ОСОБА_3 вимоги суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження його тверджень.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач після приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_4 постійно користувався наданим йому кредитним лімітом та до грудня 2012 року не мав простроченої заборгованості по кредиту.
Також відповідач вказує на те, що позивач в односторонньому порядку в період з 01.07.2014 року по 03.11.2015 року безпідставно застосовував відсоткову ставку в розмірі 56% річних, що визначені на підставі "Умов та правил надання банківських послуг" в редакції з 01.07.2014 року.
Дані твердження є безпідставними оскільки відповідно до п. 3.2.1.2.3.1. сторони в порядку ч.1 ст.212 Цивільного кодексу прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена ОСОБА_4, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та / або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та / або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 або більше відсотків. Сторони погодилися, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як Банк повідомить Клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а Клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені "Умовами і правилами надання банківських послуг". ОСОБА_4 повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_4 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
Судом встановлено, що позивач 01.07.2014 року за допомогою засобів електронного зв'язку повідомляв відповідача про збільшення відсоткової ставки у разі наявності простроченої заборгованості більше 90 днів - до 56% річних, що підтверджується завіреною копією виписки з Приват 24 по клієнту ФОП ОСОБА_1 (арк. с.122).
Посилання відповідача, що позивачем при нарахуванні пені не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України судом також не беруться до уваги.
Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
У п. 3.2.1.5.4 Умов сторони узгодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Отже, умовами договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15.
Згідно приписів ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 24 425,39 грн. боргу за договором банківського обслуговування б/н від 24.05.2011 року, з яких: 7800,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7047,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,1608,08 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 7969,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,36000,ідентифікаційний код1613206097) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) 7800,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7047,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,7969,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1608,08 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 12.02.2015 року.
Суддя Тимощенко О.М.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.