"08" лютого 2016 р.Справа № 916/4889/15
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго";
про стягнення 90 763,15 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 202/1 від 23.07.2015р.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 125 763,15 грн., з яких 70 000,00 грн. основного боргу; 4 033,15 грн. 3 % річних; 51 730,00 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 886,44 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про створення науково-технічної продукції від 07.02.2013р. №17/ТЄ-Ц01/13, що в подальшому призвело до виникнення в останнього боргу у сумі, що заявлена до стягнення, на яку позивачем було нараховано 3 % річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2015р. було порушено провадження у справі №916/4889/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 13.01.2016р.
У судовому засіданні 13.01.2016р. позивач в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Ухвалою суду від 13.01.2016р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 08.02.2016р.
Позивач у судове засідання 08.02.2016р. не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 13.01.2016р. (а.с.39). При цьому явка позивача у судове засідання ухвалою суду від 13.01.2016р. була визнана необов'язковою.
У судове засідання 08.02.2016р. з'явився представник відповідача, який надав суду відзив на позовну заяву (а.с.44-45), згідно якого визнає та погоджується із розрахованою позивачем сумою заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних у загальному розмірі, що заявлений до стягнення. Водночас, відповідач вказує на часткову сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго" заборгованості у розмірі 35 000, 00 грн.
На підтвердження сплати вказаної суми відповідачем в якості додатку до вказаного відзиву було додано платіжне доручення № 24 від 26.01.2016р. (а.с.46).
Крім того, у поданому відзиві на позов відповідач просив суд надати відстрочку виконання судового рішення на 6 місяців.
Представник відповідача під час розгляду справи по суті не заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, з урахуванням виключення з суми заборгованості сплачених грошових коштів у розмірі 35 000 грн.
Крім того, посилаючись на те, що за вимогою Пенсійного фонду було накладено арешт на рахунки ТОВ "Енергетична компанія "Трансенерго", наполягав на задоволенні клопотання щодо надання відстрочки виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 08.02.2016р. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі №916/4889/15 в частині стягнення заборгованості у розмірі 35 00000 грн. було припинено, у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Визнання позову згідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України викладається в адресованій суду письмовій заяві, що долучається до справи.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви від 08.02.2016р., яка міститься у відзиві на позов (а.с.44-45), відповідач визнав позов у повному обсязі.
Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 90 763,15 грн.
Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Щодо клопотання про надання відстрочки виконання рішення суд вказує наступне.
За змістом п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із зазначених положень випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що підтверджують обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у встановлений рішенням строк.
Крім того, суд зазначає, що надання відстрочки виконання рішення суду передбачає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Так, виконання рішення про стягнення коштів може бути неможливим через відсутність коштів на рахунках боржника, тощо.
Як встановлено судом, відповідач, обґрунтовуючи неможливість виконання судового рішення, посилається на арешт рахунків товариства
Разом з тим, жодних доказів наявності таких обставин відповідачем, в порушення ст. 33 ГПК України, суду не надано, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2016р у справі №916/4889/15, що, водночас, не позбавляє останнього права звернутися із відповідною заявою в порядку ст. 121 ГПК України, надавши необхідні докази.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго" (65063, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Армійська, буд. 18, код ЄДРПОУ 24543142) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (21100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість у розмірі 35 000/тридцять п'ять тисяч/ грн. 00 коп.; 3 % річних у сумі 4 033/чотири тисячі тридцять три/грн. 15 коп.; інфляційні втрати у сумі 51 730/п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять/ грн. 00 коп. та 1 886/одна тисяча вісімсот вісімдесят шість/грн. 44 коп. судового збору.
3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Трансенерго" про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2016р у справі № 916/4889/15 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15 лютого 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська