"08" лютого 2016 р.Справа № 916/4849/15
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Зайцев Ю.О.
при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.11.2015р.);
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства „АвтоМАЗ-Україна” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Іннек” про стягнення 14 295,40 грн., -
СУТЬ СПОРУ: 07.12.2015р. до господарського суду Одеської області звернулось Дочірнього підприємства „АвтоМАЗ-Україна” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Іннек” про стягнення 14 295,40 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2015р. було порушено провадження у справі №916/4849/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.
Відповідач в засідання суду призначені на 23.12.2015р., 18.01.2016р. та 08.02.2016р., не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 10.12.2015р., 23.12.2015р. 11.01.2016р. та від 18.01.2016р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у наявному в матеріалах справи спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 23.12.2015 р. Проте, поштові відправлення були повернені до суду (поштове повідомлення вх.№347/16 від 05.01.2016р., поштове повідомлення вх.№2577/16 від 15.01.2016р. та поштове повідомлення вх.№4601/16 від 29.01.2016р. у зв'язку із закінченням строку зберігання).
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 23.12.2015р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
08.02.2016р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
22 квітня 2015 року Дочірнім підприємством «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» (надалі - позивач) за замовленням ОСОБА_2 з обмеженою відповідальність «ІННЕК» (надалі - відповідач) було проведено технічне обслуговування (далі за текстом - ТО) автомобіля МАЗ 543205, державний номер НОМЕР_1, та причіпа МАЗ 938662-041, державний номер НОМЕР_2.
Вартість виконаних позивачем робіт та використаних запчастин і матеріалів по вищезазначеному ТО склала 32 143,68 грн. про що свідчить АКТ № 517-зОР4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22 квітня 2015 року, підписаний обома вповноваженими представниками Сторін, та довіреність № 21/04/1 від 21 січня 2015 року.
ТОВ «ІННЕК» було виставлено рахунок-фактуру № 517-з від 20.04.2015 р. на суму 32 143,68 грн.
25 травня 2015 року згідно ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» відвантажила ТОВ ІННЕК» запасні частини на 304,04 грн. та 1 002,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ОР4-000113 та № ОР4-000113 - відповідно.
Позивачем також було виставлено ТОВ «ІННЕК» рахунки-фактури на оплату № ОР4- ІЮС78 від 18.05.2015 р. на суму 304,04 грн. та № ОР4-000287 від 25.05.2015 р. на суму 1 002,00
Проте, в порушення вимог чинного законодавства ТОВ ІННЕК» свої зобов'язання виконало лише частково у сумі - 19 200,00 грн.
Таким чином, станом на 27 жовтня 2015 року у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 14 249,72 грн.
Позивачем 03.09.2015 року на адресу відповідача було надіслано вимогу за № 295, в якій запропоновано йому виконати свої зобов'язання. Проте, вказана вимога отримана відповідачем не була.
З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Іннек” заборгованості у розмірі 14 295,40 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.
Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.
Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі склались на підставі заявки ОСОБА_2 з обмеженою відповідальність «ІННЕК» на проведення технічного обслуговування автомобіля МАЗ 543205, державний номер НОМЕР_1, та причіпа МАЗ 938662-041, державний номер НОМЕР_2.
Відповідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.
Вартість виконаних позивачем робіт та використаних запчастин і матеріалів по вищезазначеному ТО склала 32 143,68 грн. про що свідчить АКТ № 517-зОР4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22 квітня 2015 року, підписаний обома вповноваженими представниками Сторін, та довіреність № 21/04/1 від 21 січня 2015 року.
Крім того, 25 травня 2015 року згідно ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» відвантажила ТОВ ІННЕК» запасні частини на 304,04 грн. та 1 002,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ОР4-000113 та № ОР4-000113 - відповідно.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Позивачем було виставлено ТОВ «ІННЕК» рахунки-фактури на оплату № ОР4- ІЮС78 від 18.05.2015 р. на суму 304,04 грн. та № ОР4-000287 від 25.05.2015 р. на суму 1 002,00
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Щодо строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних робіт, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк / ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України/.
В свою чергу, частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк /термін/ виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу 03.09.2015 року вимогу за № 295, в якій запропоновано йому виконати свої зобов'язання. Проте, вказана вимога отримана відповідачем не була.
Відповідач лише частково оплатив заборгованість перед позивачем у сумі 19 200,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем були виконані неналежним чином свої зобов'язання щодо оплати решти вартості виконаних робіт та поставленого товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог у повному обсязі.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов Дочірнього підприємства „АвтоМАЗ-Україна” до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Іннек” про стягнення 14 295,40 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Іннек” (Одеська обл. м.Іллічівськ, вул. Хантадзе, буд. 7, офіс 9; код ЄДРЮО та ФОП 3924047) на користь Дочірнього підприємства „АвтоМАЗ-Україна” (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 42-А; код ЄДРЮО та ФОП 323766626) суму основного боргу у розмірі 14 249 /чотирнадцять тисяч двісті сорок дев'ять/ грн. 72 коп., 3% річних у сумі 45 /сорок п'ять/ грн. 68 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено та підписано 15 лютого 2016 р.
Суддя Ю.О. Зайцев