79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.02.2016р. Справа№ 914/4290/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (м. Дрогобич, Львівська обл.)
про: стягнення боргу в розмірі 94007,07 грн. за активну електроенергію, 4613,29 грн. за реактивну електроенергію, пені у розмірі 129323,32 грн., 3% річних у розмірі 7241,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 16774,89 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Черменєвій В.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 502-4606/2 від 28.12.2015 року.
від відповідача: Не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів) до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (м. Дрогобич, Львівська обл.) про стягнення боргу в розмірі 94007,07 грн. за активну електроенергію, 4613,29 грн. за реактивну електроенергію, пені у розмірі 129323,32 грн., 3% річних у розмірі 7241,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 16774,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.01.2016 року. Ухвалою суду від 12.01.2016 року розгляд справи відкладено до 20.01.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 20.01.2016 року розгляд справи відкладено до 02.02.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 02.02.2016 року розгляд справи відкладено до 11.02.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.12.2015 року, про відкладення від 12.01.2016 року, від 20.01.2016 року, від 02.02.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
11.01.2016 року за вх. № 746/16 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
10.02.2016 року за вх. № 5693/16 позивач подав додаткові пояснення по справі.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.12.2015 року, про відкладення від 12.01.2016 року, від 20.01.2016 року, від 02.02.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи,
Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 02.02.2016 р. про відкладення розгляду справи на 11.02.2016 р. є наявна в матеріалах справи копія Списку № 119 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 08.02.2016 р.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Публічне акціонерне товариство «Дрогобицький завод автомобільних кранів» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22.
Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.02.2016 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, 14 червня 2006 року ВАТ "Львівобленерго" (перейменоване у ПАТ «Львівобленерго», відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (надалі - позивач, Постачальник) укладено договір № 90149 про постачання електричної енергії (надалі - Договір) із ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (перейменоване у ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (надалі - відповідач, Споживач).
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього. Відповідно до п. 2.3.3 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік занять показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електроенергії (надалі - ПКЕЕ) (п.2.1 Договору).
Відповідно до п. 7 Додатку № 2 до Договору рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються Споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Однак, за твердженням позивача, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплати за поставлену йому електричну енергію. Відповідно, заборгованість станом на 01.11.2015 р. становить 764704,47 грн. за активну електроенергію та 18181,11 грн. за реактивну електроенергії. З них 670697,40 грн. за активну електроенергію та 13567,82 грн. за реактивну електроенергію визнані як кредиторські вимоги ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 р. в справі №914/1542/15 про банкрутство ПАТ «Дрогобицький ЗАК».
Відтак, за твердженням позивача, до стягнення підлягає 94007,07 грн. за активну електроенергію та 4613,29 грн. за реактивну електроенергії.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідачу проведено нарахування пені: за несвоєчасну оплату рахунків за активну електроенергію - 126612,39 грн., за несвоєчасну оплату рахунків за реактивну електроенергію - 2710,93 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно, позивачем проведено нарахування 3% річних з простроченої суми за активну електроенергію - 7088,84 грн. та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплат за активну електроенергію - 16415,45 грн.
ПАТ «Львівобленерго» проведено нарахування також 3 % річних з простроченої суми за реактивну електроенергію - 152,62 грн. та розрахунок додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплат за реактивну електроенергію - 359,44 грн.
Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає визначення, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відтак, відповідно до п. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
16.12.2015 р. ПАТ «Львівобленерго» звернулося в Господарський суд Львівської області про стягнення 251960,03 грн., з них: 94007,07 грн. за активну електроенергію, 4613,29 грн. за реактивну електроенергію, пені в розмірі 129323,32 грн., 3% річних- 7241,46 грн., 16774,89 грн. інфляційних нарахувань.
Як вбачається з розрахунку до позову, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.11.2015 р. становить 764704,47 грн. за активну електроенергію та 18181,11 грн. за реактивну електроенергію за період з липня по жовтень 2015 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно, враховуючи визнані кредиторські вимоги на суму 670697,40 грн. за активну електроенергію та 13567,82 грн. за реактивну електроенергію в справі про банкрутство ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», до стягнення підлягає: 94007,07 грн. (764704,47-670697,40) за активну електроенергію та 4613,29 грн. (18181,11-13567,82) за реактивну електроенергію.
Крім того, за твердженням позивача, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» відповідачу проведено нарахування пені: за несвоєчасну оплату рахунків за активну електроенергію -126612,39 грн., за несвоєчасну оплату рахунків за реактивну електроенергію - 2710,93 грн.
На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 14 червня 2006 року ВАТ "Львівобленерго" (перейменоване у ПАТ «Львівобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (надалі - позивач, Постачальник) укладено договір № 90149 про постачання електричної енергії (надалі - Договір) із ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (перейменоване у ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (надалі - відповідач, Споживач).
За цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього. Відповідно до п. 2.3.3 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік занять показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електроенергії (надалі - ПКЕЕ) (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 7 Додатку № 2 до Договору рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються Споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Однак, за твердженням позивача, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив оплати за поставлену йому електричну енергію. Відповідно, заборгованість станом на 01.11.2015 р. становить 764704,47 грн. за активну електроенергію та 18181,11 грн. за реактивну електроенергії. З них 670697,40 грн. за активну електроенергію та 13567,82 грн. за реактивну електроенергію визнані як кредиторські вимоги ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 р. в справі №914/1542/15 про банкрутство ПАТ «Дрогобицький ЗАК».
Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає визначення, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відтак, відповідно до п. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Відтак, до стягнення підлягає 94007,07 грн. за активну електроенергію та 4613,29 грн. за реактивну електроенергії.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідачу проведено нарахування пені: за несвоєчасну оплату рахунків за активну електроенергію - 126612,39 грн., за несвоєчасну оплату рахунків за реактивну електроенергію - 2710,93 грн.
Відповідно, позивачем проведено нарахування 3% річних з простроченої суми за активну електроенергію - 7088,84 грн. та додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплат за активну електроенергію - 16415,45 грн.
ПАТ «Львівобленерго» проведено нарахування також 3 % річних з простроченої суми за реактивну електроенергію - 152,62 грн. та розрахунок додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції за весь час прострочення оплат за реактивну електроенергію - 359,44 грн.
Отже, судом встановлено, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 94007,07 грн. боргу за активну електроенергію, 4613,29 грн. боргу за реактивну електроенергію, пені у розмірі 129323,32 грн., 3% річних у розмірі 7241,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 16774,89 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків від 04.01.2016 р., що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтиску належних печаток сторін.
Згідно ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано, а також не надано будь-яких доказів про те, що дії відповідача по визнанню позовних вимог суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.
На час розгляду справи, відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визнав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про стягнення боргу в розмірі 94007,07 грн. за активну електроенергію, 4613,29 грн. за реактивну електроенергію, пені у розмірі 129323,32 грн., 3% річних у розмірі 7241,46 грн., інфляційних втрат у розмірі 16774,89 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 21443 від 01.12.2015 року на суму 3779,40 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов - задоволити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів») (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22; код ЄДРПОУ 00240158) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 94007 (дев'яносто чотири тисячі сім) грн. 07 коп. за активну електроенергію, 4613 (чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 29 коп. за реактивну електроенергію, пеню в розмірі 129323 (сто двадцять девять тисяч триста двадцять три) грн. 32 коп., 3% річних - 7241 (сім тисяч двісті сорок одну) грн. 46 коп., 16774 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 89 коп. - інфляційних нарахувань та судовий збір у розмірі 3779 (три тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 40 коп.
3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено 15.02.2016 року.