ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
08 лютого 2016 року Справа № 913/25/16
Провадження №6/913/25/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", м. Київ,
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СТС - Центр", м. Луганськ
про стягнення 128 590 грн. 44 коп.
Суддя Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Жданова Е.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_2, дов. № 05-5/96 від 24.12.2015;
від відповідача - представник не прибув.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованостоі за кредитним договором №045/30/260413 від 26.04.2013 в розмірі 128 590 грн. 44 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 79 150,00 грн., заборгованість по процентам в сумі 27 329,07 грн., заборгованість по комісії в сумі 2 536,55 грн., пеня за несвоєчасно погашені проценти в сумі 57,24 грн., пеня за несвоєчасно погашений кредит в сумі 18 634,11 грн., пеня за несвоєчасно погашену комісію в сумі 883,47 грн.
Позивачем до суду надані пояснення від 02.02.2016 з додатковими доказами у справі, які прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
За поясненнями, зокрема, зазначено, що відповідно до рекомендацій щодо відправлення поштової кореспонденції, розміщених на офіційному сайті «Укрпошта», 02.02.2016 АТ «БМ Банк» направило цінним листом з описом копію позовної заяви з додатками ТОВ «СТС-Центр» до погодженого відділення поштового зв'язку - Сєвєродонецьк-1 Луганська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до запитання із зазначенням контактних телефонів відповідача.
Також, позивачем наданий детальний розрахунок ціни позову, за яким зазначено, що станом на 17.12.2015 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 109 015 грн. 62 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту - 79 150,00 грн., заборгованість по процентам - 27 329,07 грн., заборгованість по комісії - 2 536,55 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористався.
Так, ТОВ «СТС-Центр» зареєстроване за адресою - АДРЕСА_1.
В ухвалах суду від 05.01.2016, 18.01.2016 явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обов'язковою.
При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.
Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:
1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).
3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).
4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Згідно відомостей, розміщених на офіційному сайті УДППЗ “Укрпошта” зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.
В той же час, інформація про час і місце проведення судових засідань двічі була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.
Будь-які відомості щодо місцезнаходження відповідача окрім даних, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд луд не відомі. Також у суду відсутні дані про електрону адресу відповідача.
Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суда вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
Як свідчать матеріали справи, 26.04.2013 між ПАТ «БМ БАНК» (позивач у справі, банк) та ТОВ «СТС-Центр» (відповідач у справі, позичальник) укладено кредитний договір № 045/30/260413 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 142 470,00 грн. (надалі - кредит) та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 23% річних в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2. договору, кредит надається з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в безготівковій формі для придбання транспортного засобу.
Згідно п. 1.3 кредитного договору кредит повертається не пізніше 25 квітня 2016 р. відповідно до узгодженого сторонами графіку.
Згідно з п. 1.6.1.1 договору, проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 23 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.
Додатковими договорами до кредитного договору №2 від 04.03.2014, №3 від 30.05.2014 сторони внесли зміни до кредитного договору та зокрема встановли, що з 04.03.2014 розмір процентів становить 25% річних.
За змістом п. 1.6.1.2 кредитного договору, проценти нараховуються методом факт/факт для позичкової заборгованості в національній валюті України. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім відповідно до умов договору даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважаються одним днем.
Згідно з п. 1.6.1.3 кредитного договору, перша сплата позичальником процентів відбувається не пізніше 31 травня 2013 р. за період з першого дня видачі кредиту по 25-го листопада 2013 року включно (з урахуванням положень п. 1.6.1.2 цього договору). Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число включно звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.
Згідно п. 1.8 кредитного договору позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,2% від суми залишку за кредитом. Комісія сплачується щомісячно на кінець останнього робочого дня попереднього місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем, в якому був виданий кредит та одночасно з погашенням всієї заборгованості за кредитом.
За змістом п. 4.3.3 кредитного договору, позичальник, зокрема, зобов'язаний у строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, комісійні винагороди банку.
Відповідно до п. 2.1.3 кредитного договору, будь-яке невиконання позичальником зобов'язання або його частини в строки, визначені цим договором, породжує у банка право відмінити наступні видачі кредиту (його частини), а у позичальника створює обов'язок достроково погасити заборгованість у повному обсязі в порядку, визначеному п. 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 6.1.1 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом та комісійних винагород, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 2.3.1. кредитного договору, банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та або документами забезпечення, вимагати (незважаючи на те, що в цьому договорі можуть бути інші умови) негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті по цьому договору) в т.ч., але не виключно, зокрема, якщо:
- позичальник не зможе вчасно сплатити суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором;
- з'являються обставини, які по обґрунтованому висновку банку призведуть до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання за кредитним договором;
Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредит в сумі 142 470,00 грн., шляхом перерахування коштів з позичкового на поточний рахунок відповідача, що підтверджуються наданою позивачем випискою по зазначеному рахунку відповідача з 01.01.2000 р. по 09.08.2015 р.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у визначений договором строк належним чином не виконав, у зв'язку з чим за період з вересня 2014 року по 16.12.2015 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 79 150,00 грн., заборгованість по процентам за період з 28.05.2014 по 16.12.2015 в сумі 27 329,07, заборгованість по комісії за період з 01.07.2014 по 30.11.2015 в сумі 2 536,55 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем кредиту, процентів та комісії, позивач на підставі п. 2.3.1 кредитного договору вимагає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в цілому, а саме в сумі 79 150,00 грн., а також заборгованість за процентами за користуванняч кредитом в сумі 27 329,07 грн. та заборгованість за комісією в сумі 2 536,55 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивачем також нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в період з 01.09.2014 по 16.12.2015 в сумі 18 634,11 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів в період з 01.08.2014 по 16.09.2014 в сумі 57,24 грн., а також пеню за комісією в період з 01.08.2014 по 30.11.2015 в сумі 883,47 грн.
Окільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не оплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом який обґрунтовує посиланням на норми цивільного та господарського законодавства, в тому числі ст. ст. 1048, 1050 ЦК України та інші.
Відповідач проти позову не заперечив.
Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши доводи позивача у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Як було вказано вище, 26.04.2013 між сторонами у справі укладений кредитний договір № 045/30/260413 на виконання умов якого, позивач надав відповідачу кредит в сумі 142 470,00 грн,. з остаточним строком повернення не пізніше 25 квітня 2016 р.
Натомість, ТОВ «СТС-Центр» взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, стосовно повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, належним чином не виконував, та починаючи з вересня 2014 року відповідні суми кредиту повертав несвоєчасно та не в повному обсязі, а з 28.05.2014 припускався порушень щодо розміру та строків сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 17.12.2015 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 79 150,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 78232,05 грн. Також з 01.07.2014 по 30.11.2015 за відповідачем утворилась заборгованість за комісією в сумі 2 536,55 грн.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач доказів належної оплати заборгованості за кредитом, процентами та комісією суду не представив та не надав власного розрахунку суми основного боргу, у зв'язку з чим суд керується розрахунком позивача.
Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.
Так, в силу приписів статті 1050 Цивільного кодексу України та умов пункту 2.3 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань, зокрема, щодо своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому, при невиконанні рішення суду, у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися (стаття 599 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином).
При цьому, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги позикодавцем, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Отже, не надіслання позикодавцем в досудовому порядку письмової вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту не є перешкодою для реалізації права позикодавця звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав безпосередньо до суду, оскільки обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до позичальника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Виходячи з фактичних обставин справи, зібраних доказів та наведених вище норм чинного законодавства, слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду у останнього виникло право вимоги заборгованості за кредитом, відсотками та комісією. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 79 150,00 грн., заборгованості по процентам в сумі 27 329,07 грн., заборгованості по комісії в сумі 2 536,55 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до стягнення заявлена пеня за несвоєчасно погашені проценти в сумі 57,24 грн., пеня за несвоєчасно погашений кредит в сумі 18 634,11 грн., пеня за несвоєчасно погашену комісію в сумі 883,47 грн.
Відповідно до п. 6.1.1 кредитного договору передбачено право банку, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом та комісійних винагород, нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Зазначеним Законом України, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
На виконання статті 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014 № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.
Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, яке згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.02.2015 є місцезнаходженням ТОВ «СТС-Центр».
В подальшому, 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
За результатом розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін та набрала законної сили відповідно до статті 254 КАС України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Так, відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.
В той же час, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085 від 07.11.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюються свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» в редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1276-р від 02.12.2015 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено і м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.
Отже, проведення з 07.04.2014 антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься і м. Луганськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Більш того, проведення антитерористичної операції на території м. Луганську є загальновідомим фактом.
Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того чи забезпечено державним органом передумови виконання зазначеного Закону повною мірою.
З урахуванням встановлених обставин, приписів чинного законодавства та, зокрема, визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, суд вважає, що до правовідносин щодо нарахування пені слід застосувати норми статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, у зв'язку з чим в задоволенні вимог щодо пені слід відмовити в повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість по кредиту в сумі 79 150,00 грн., заборгованість по процентам в сумі 27 329,07 грн., заборгованість по комісії в сумі 2 536,55 грн. (всього 109 015,62 грн.)
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СТС-Центр», АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34202011, на користь:
- Публічного акціонерного товариства «БМ-Банк», м. Київ, бульв. Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33881201, заборгованість по кредиту в сумі 79 150,00 грн., заборгованість по процентам в сумі 27 329,07 грн., заборгованість по комісії в сумі 2 536,55 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 635 грн. 24 коп. Видати наказ позивачу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 15.02.2016
Суддя Т.А.Василенко