79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.02.2016р. Справа№ 914/4329/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Дережичі, Львівська обл.)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест»
(м. Трускавець, Львівська обл.)
про: стягнення суми основного боргу в розмірі 70744,84 грн., пені у розмірі 13899,74 грн., 3% річних у розмірі 2251,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 34059,91 грн.
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Черменєвій В.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 01.12.2015 року.
від відповідача: Не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Дережичі, Львівська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (м. Трускавець, Львівська обл.) про стягнення суми основного боргу в розмірі 70744,84 грн., пені у розмірі 13899,74 грн., 3% річних у розмірі 2251,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 34059,91 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.01.2016 року. Ухвалою суду від 05.01.2016 року розгляд справи відкладено на 21.01.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 21.01.2016 року розгляд справи відкладено до 27.01.2016 року, згідно клопотання відповідача та в зв'язку з відсутністю його представника. Ухвалою суду від 27.01.2016 року розгляд справи відкладено до 11.02.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.12.2015 року та про відкладення розгляду справи від 05.01.2016 року, від 21.01.2016 року, від 27.01.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
21.01.2016 року за вх. № 2206/16 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 70744,84 грн., пеню у розмірі 13899,74 грн., 3% річних у розмірі 2251,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 33345,56 грн.
11.02.2016 року за вх. № 5707/16 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 70744,84 грн., пеню у розмірі 13892,62 грн., 3% річних у розмірі 2251,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 33345,56 грн.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.12.2015 року та про відкладення розгляду справи від 05.01.2016 року, від 21.01.2016 року, від 27.01.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням з відміткою про вручення 04.02.2016 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
Відповідачем в судове засідання подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.02.2016 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРУСКАВЕЦЬІНВЕСТ» (надалі - відповідач) було укладено Договір від 04.01.2011 р. № 09/01 (надалі -Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець продає, а Покупець купує товар згідно накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно із п. 4.1. Договору, оплата за отриманий товар здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати відвантаження товару Покупцю.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар, який, в порушення умов Договору, залишається неоплаченим станом на 16.12.2015 р. в сумі 70744,84 грн.
Позивач зазначає, що товар приймався відповідачем без зауважень, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на видаткових накладних, скріплені печатками/штампами Боржника.
Позивач наголошує, що всупереч умовам Договору, Боржник оплату за поставлений товар не здійснив, заборгованість станом на 17.12.2015 р. за вищезгаданими видатковими накладними становить 70744,84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку прострочення термінів оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення в оплаті за отриманий, але неоплачений товар.
За твердженням позивача, сума пені станом на 17.12.2015 р. становить 13899,74 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань, Боржник, згідно із ст. 625 ЦК України, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За твердженням позивача, сума трьох процентів річних по всіх накладних становить 2251,29 грн., а інфляційні втрати становлять 34059,91 грн.
11.02.2016 року за вх. № 5707/16 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 70744,84 грн., пеню у розмірі 13892,62 грн., 3% річних у розмірі 2251,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 33345,56 грн.
На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРУСКАВЕЦЬІНВЕСТ» (надалі - відповідач) було укладено Договір від 04.01.2011 р. № 09/01 (надалі -Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець продає, а Покупець купує товар згідно накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно із п. 4.1. Договору, оплата за отриманий товар здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів віддати відвантаження товару Покупцю.
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар, який, в порушення умов Договору, залишається неоплаченим станом на 16.12.2015 р. в сумі 70744,84 грн.
Товар приймався відповідачем без зауважень, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на видаткових накладних, скріплені печатками/штампами Боржника.
Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Всупереч умовам Договору, Боржник оплату за поставлений товар не здійснив, заборгованість станом на 17.12.2015 р. за вищезгаданими видатковими накладними становить 70744,84 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку прострочення термінів оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення в оплаті за отриманий, але неоплачений товар.
За твердженням позивача, сума пені станом на 17.12.2015 р. становить 13899,74 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань Боржник, згідно із ст. 625 ЦК України, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За твердженням позивача, сума трьох процентів річних по всіх накладних становить 2 251,29 грн., а інфляційні втрати становлять 34 059,91 грн.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
11.02.2016 року за вх. № 5707/16 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 70744,84 грн., пеню у розмірі 13892,62 грн., 3% річних у розмірі 2251,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 33345,56 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, уточнені (зменшені) позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшені) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення суми основного боргу в розмірі 70744,84 грн., пеню у розмірі 13892,62 грн., 3% річних у розмірі 2251,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 33345,56 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію № 55642 від 15.12.2015 року на суму 1814,34 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 70744 (сімдесят тисяч сімсот сорок чотири) грн. 84 коп., пеню у розмірі 13892 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 29 коп., інфляційних втрат у розмірі 33345 (тридцять три тисячі триста сорок п'ять) грн. 56 коп. та 1803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 51 коп. судового збору.
3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.02.2016 року.