Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"02" лютого 2016 р. Справа № 911/4979/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кріон Плюс”, м.Київ
до дочірнього підприємства “Рітейл Центр”, Київська обл., м.Ірпінь
про стягнення 40001,14 грн
Суддя Третьякова О.О.
Представники сторін:
Позивача - ОСОБА_1, довіреність б/№ від 02.12.2015,
Відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/№ від 05.12.2015.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Кріон Плюс” (далі - Позивач) до дочірнього підприємства “Рітейл Центр” (далі - Відповідач) про стягнення 40001,14 грн, з яких 20087,20 грн основного боргу, 5805,21 грн пені, 737,82 грн 3% річних, 13370,91 грн інфляційних втрат.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення Відповідачем зобов'язань за Договорами №ФЦ019311 від 28.11.2013 (далі - Договір-1) та №ФЦ019312 від 28.11.2013 (далі - Договір-2) згідно з Договорами про переведення боргу №v188 від 10.11.2014 та №w399 від 10.11.2014.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2015 порушено провадження у справі №911/4979/15 та призначено її до розгляду на 09.12.2015 о 14:40 год.
В судових засіданнях 09.12.2015, 20.01.2016 та 02.02.2016 (09:45 год) оголошувались перерви по 20.01.2016, 02.02.2016 (09:45 год) та 02.02.2016 (14:30 год) відповідно.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2015 на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору у справі №911/4979/15 за клопотанням Позивача б/№ від 03.12.2015 продовжено по 02.02.2016.
Через канцелярію Господарського суду Київської області представником Відповідача подано відзив б/№ від 09.12.2015 (за вх. суду №29401/15 від 09.12.2015) на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Через канцелярію Господарського суду Київської області Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог №2001-1/16 від 20.01.2016 (вх. суду №1226/16 від 20.01.2016), що прийнята судом до розгляду і відповідно до якої Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 20087,20 грн основного боргу, 737,82 грн 3% річних, 13370,91 грн інфляційних втрат. Отже, нова ціна позову становить 34195,93 грн.
Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Кріон Плюс» (далі - Позивач, Постачальник) та дочірнім підприємством «Фуршет Центр» (далі -Покупець-1) укладено Договір №ФЦ019311 від 28.11.2013 (далі - Договір-1), а між товариством з обмеженою відповідальністю «Кріон Плюс» (далі - Позивач, Постачальник) та дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» (далі - Покупець-2) укладено Договір №ФЦ019312 від 28.11.2013 (далі - Договір-2).
Згідно з п.п.1.1. Договору-1 та Договору-2 Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару Постачальником здійснюється з метою оптово/роздрібної реалізації Покупцем через мережу магазинів «Фуршет».
Відповідно до п.3.1.Договору-1 та Договору-2 товар поставляється Постачальником у відповідності з замовленням Покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.
Пунктом 7.1 Договору визначено, що Покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.
На виконання умов вищезазначених Договорів Постачальником (Позивачем) поставлено, а Покупцями (Покупець-1 та Покупець-2) прийнято товар, однак останніми не оплачено в повному обсязі його вартість, у зв'язку з чим за Покупцями утворилась заборгованість.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи, Договором про переведення боргу №v188 від 10.11.2014 (далі - Договір №v188), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Кріон Плюс», дочірнім підприємством «Фуршет Центр» та дочірнім підприємством «Рітейл Центр», сторони погодили замінити сторону Покупця - дочірнє підприємство «Фуршет Центр» на дочірнє підприємство «Рітейл Центр» (далі - Відповідач, Новий Покупець) у зобов'язаннях щодо оплати 8754,05 грн боргу по Договору №ФЦ019311 від 28.11.2013.
Крім того, Договором про переведення боргу №w399 від 10.11.2014, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Кріон Плюс», дочірнім підприємством «Фуршет Регіон» та дочірнім підприємством «Рітейл Центр», сторони погодили замінити сторону Покупця - дочірнє підприємство «Фуршет Регіон» на дочірнє підприємство «Рітейл Центр» (далі - Відповідач, Новий Покупець) у зобов'язаннях щодо оплати 19634,29 грн боргу по Договору №ФЦ019312 від 28.11.2013.
Однак після укладення Договорів про переведення боргу Відповідач свої грошові зобов'язання в повному обсязі не виконав.
З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлялась лист-вимога №15122014 від 15.12.2014 про сплату заборгованості, однак зазначена вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, судом встановлено, що згідно з Договорами №v188 від 10.11.2014 та №w399 від 10.11.2014 за Відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 28388,34 грн, однак оскільки сторонами 01.06.2015 проведено взаємозалік зустрічних вимог у сумі 144,41 грн, а 02.06.2015 Відповідачем на користь Позивача частково сплачено борг у розмірі 8156,73 грн (оригінал платіжного доручення №100747495 від 02.06.2015 наявний в матеріалах справи), відтак заборгованість Відповідача станом на день звернення Позивача з позовом до суду становить 20087,20 грн.
Враховуючи що факт поставки товару Відповідачем не спростовано, зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за Договорами №ФЦ019311 від 28.11.2013 та №ФЦ019312 від 28.11.2013, що виникли у Відповідача на підставі Договорів про переведення боргу №v188 від 10.11.2014 та №w399 від 10.11.2014, Відповідач в повному обсязі не здійснив, доказів зворотнього суду не надав, зокрема, первинних документів в підтвердження повного погашення заборгованості, основна заборгованість, складає заявлений розмір і під час розгляду спору не погашена, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 20087,20 грн основного боргу підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 737,82 грн 3% річних за загальний період прострочки з 11.11.2014 по 02.06.2015, 13370,91 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 11.11.2014 по 02.06.2015.
Судом встановлено, що Позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченого платежу 28388,34 грн з 11.11.2014 по 02.06.2015, оскільки 02.06.2015 Відповідачем здійснено часткову проплату в розмірі 8156,73 грн згідно з платіжним дорученням №100747495 від 02.06.2015, а отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану прострочену суму повинно здійснюватись з 11.11.2014 по 01.06.2015.
Отже, Позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
28388.3411.11.2014 - 01.06.20152033 %473.66
20087.2002.06.2015 - 02.06.201513 %1.65
Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду, складає 475,31 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 737,82 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 475,31 грн.
Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
11.11.2014 - 01.06.201528388.341.47113370.9141759.25
02.06.2015 - 02.06.201520087.201.0000.0020087.20
Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 13370,91 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 13370,91 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення Відповідача судом не приймаються, оскільки в Договорах про переведення боргу сторонами погоджено суми боргу за кожним зі спірних Договорів поставки, після підписання даних Договорів жодних претензій Позивачу з боку Відповідача стосовно ненадання необхідних документів, пов'язаних з переведенням боргу (згідно з п.2.3. Договорів №v188 та №w399) не надходило, при цьому сторонами здійснювалась звірка взаєморозрахунків, що підтверджується актами від 17.04.2015 та 15.06.2015 наявними в матеріалах справи, які не є первинними документами, однак відображають суми заборгованості, відтак, суд вважає, що отримання вимог щодо сплати заборгованості від Позивача, відсутність заперечень з боку Відповідача та здійснення в подальшому Відповідачем часткової проплати (з призначенням платежу «оплата заТНС зг.дог.перев.боргу v188 від 10.11.2014»), в сукупності свідчать про обізнаність Відповідача з наявністю заявленої до стягнення заборгованості та необхідністю виконання грошових зобов'язань останнього.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 20087,20 грн основного боргу, 475,31 грн 3% річних та 13370,91 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими і не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В інших вимогах позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства “Рітейл Центр” (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кімната 5, код 38734018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кріон Плюс” (02093, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Бориспільська, буд.19, офіс, код 37116070) 20087,20 грн (двадцять тисяч вісімдесят сім гривень двадцять копійок) основного боргу, 475,31 грн (чотириста сімдесят п'ять гривень тридцять одну копійку) 3% річних та 13370,91 грн (тринадцять тисяч триста сімдесят гривень дев'яносто одну копійку) інфляційних втрат та 1208,65 грн (одну тисячу двісті вісім гривень шістдесят п'ять копійок) витрат по сплаті судового збору.
3. В інших вимогах у позові відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено “ 15” лютого 2016 року
Суддя О.О. Третьякова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.