61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
10 лютого 2016 року Справа № 913/1195/15
Провадження №27/913/1195/15
За позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит", м.Сєвєродонецьк
про стягнення 21 825 грн 00 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення штрафу в розмірі 21 825 грн 00 коп. за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні № 61260626 в залізничній накладній 51951218.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.12.2015 (суддя Байбак О.І.) було порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 24.12.2015.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.12.2015 розгляд справи відкладено на 14.01.2016 у зв'язку з неявкою представників сторін та ненадання необхідних документів для розгляду справи.
12.01.2016 представником Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" через відділ документального забезпечення суду було подано заяву № б/н від б/д про заміну позивача, Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, його правонаступником - Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” з посиланням на ч.6 ст.2 Закону України “Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, згідно якої Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” є правонаступником Державного підприємства “Придніпровська залізниця”.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.01.2016 розгляд справи відкладено на 25.01.2016 у зв'язку з необхідністю витребування у позивача додаткових документів.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2016 для розгляду справи визначено суддю Драгнєвіч О.В.
Представником відповідача 25.01.2016 на виконання вимог ухвал господарського суду Луганської області через відділ документального забезпечення суду надано відзив на позовну заяву від 21.01.2016 №б/н, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вантаж антрациту “АШ (0-6) збагачений в н/вагоні № 61260626 накладна №51951218, зданий до перевезення у вологому стані, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів (наказ МТУ від 21.11.2000 №644), є вантажем маса якого у наслідок його властивостей зменшується при перевезенні.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає що докази, надані позивачем, не доводять, що маса вантажу не становила 70000 кг та у подальшому не зменшилась під час перевезення.
Також відповідачем через відділ документального забезпечення суду 25.01.2016 подано заяву б/н від 21.01.2016 про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.01.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 10.02.2016.
В судове засідання від 10.02.2016 повноважні представники сторін не прибули.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.02.2016 у даній справі було замінено позивача, Державне підприємство “Придніпровська залізниця”, на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця”.
Позивачем через канцелярію суду від 09.02.2016 подано письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відкладення розгляду справи або оголошення перерви є правом та прерогативою суду, основними умовами для яких є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідач хоча і не забезпечив явку в судові засідання повноважного представника, однак, надав відзив та докази на підтвердження власної правової позиції, в матеріалах справи є докази належного його повідомлення про час та місце судових засідань, а тому за висновком суду справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду без участі представників сторін.
Крім того, суд враховує, що ухвалою суду від 25.01.2016 явка представників сторін не визнавалася обов'язковою та від сторін не надходило суду обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 10.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
У відповідності до накладної № 51951218 від 04.06.2015 (а.с.9) зі станції Должанська Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (відповідач у справі), як вантажовідправником, було здійснено відправлення вагону № 61260626 на станцію Ігрень Придніпровської залізниці.
При прибутті вагонів на станцію Ігрень Придніпровської залізниці на вимогу вантажоодержувача залізницею проведено перевірку маси вантажу у вагонах та встановлено невідповідність маси вантажу у вагоні № 61260626. Так в залізничній накладній вказано 70000 кг, а фактична маса, що виявлена при контрольному зважуванні склала 66900кг.
За фактом виявленого порушення складено акт загальної форми № 38 від 10.06.2015 та комерційний акт РА № 004138 від 10.06.2015 (а.с.10-11).
В комерційному акті містяться відомості про те, що вагон завантажено нижче бортів, завантаження рівномірне, вантаж ущільнений розрівнювачем з продольними смугами, люк, двері зачинені, витікання вантажу відсутнє. Відсутній вантаж у вагоні вміститись міг.
Враховуючи вищевикладене, позивачем було нараховано відповідачу штраф у сумі 21825 грн 00 коп. за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній, за стягненням якого він звернувся до суду із відповідним позовом.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази в обґрунтування власних позицій, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут), накладна - основний документ встановленої форми, оформлений відповідно до вимог Статуту, який надається залізниці відправником разом з вантажем при відправленні. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статутом, а саме статтею 24, передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.
Статтею 56 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Відповідно до п. 2.1 Правил перевезення вантажів, графи „Маса вантажу, визначена відправником, кг” та „Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником.
Згідно п. 1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
В залізничній накладній (вагон №61260626) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 70000 кг, спосіб визначення маси - на вагонних 150 тонних вагах.
Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту визначається відправником.
У графі “Відправник” залізничної накладної вказано найменування відправника - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, тобто відповідача у даній справі.
Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони, тощо), в даному випадку спірний вагон є напіввагоном, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Згідно ч. 3 п. 3.19 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу “на око”.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150 тн. тензометричних вагах (держповірка яких проводилась 13.08.2014), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні №61260626, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 70000 кг, фактичній масі вантажу - 66900 кг.
Згідно ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Акт загальної форми № 38 від 10.06.2015 та комерційний акт РА № 004138 від 10.06.2015 складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами.
Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності зі ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань
При чому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
Провізна плата згідно розрахунку, наданого позивачем (а.с.4), за вагон № 61260626 становить 4365 грн 00 грн. З її розміру позивачем визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, який складає 21 825 грн 00 коп.
Крім того, позивачем надано письмові пояснення до розрахунку суми провізної плати з посиланням на вимоги встановлені Тарифним керівництвом №1 та коефіцієнти, які застосовуються для визначення розміру провізної плати (а.с.40).
З приводу доводів відповідача про те, що вантаж зданий до перевезення у вологому стані є вантажем маса якого внаслідок його властивостей зменшується під час перевезення, і відповідно виявлена різниця в вазі на час прибуття вантажу свідчить про втрату його частини під час перевезення з огляду на його властивості до зменшення, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що вантаж був зданий позивачу до перевезення у вологому стані, про що було зроблено відмітку у розділі 20 накладної №51951218.
Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Аналогічна норма міститься в п. 27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Відповідно, для визначення правильної маси вантажу необхідно враховувати норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто, при цьому, згідно 1 ст. 10 Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані (п. 27 Правил).
Відповідно, у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які нараховується штраф, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
За таких обставин, сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у вагоні №61260626, з урахуванням вимог п. 27 Правил видачі вантажів, становить 1400 кг (70000 х 2 %), що на 1700 кг менше виявленого недовантаження (3100 кг).
З огляду на вищевикладене, суд визнає доводи відповідача про істотність зменшення ваги вантажу під час його перевезення, враховуючи його властивості до зменшення, необґрунтованими та до уваги не приймає.
Відповідної позиції також дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 14.05.2015 у справі №922/4978/14.
Інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.65), також відхиляються судом за їх безпідставністю.
Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в заявленому розмірі.
Однак, вирішуючи заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати, господарський суд виходить з наступного.
В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на скрутне фінансове становище підприємства пов'язане із складнощами пов'язаними з проведенням антитерористичної операції (надалі - АТО), вимушеним призупиненням виробничої діяльності (триванням економічної блокади з реалізації вугілля), збитковості господарської діяльності та знаходження виробничих потужностей підприємства на території, де триває проведення АТО.
Крім того, відповідач вказує на те, що за надані послуги з перевезення вантажу відповідачем був проведений розрахунок та позивачем отримано провізну плату в повному розмірі, а перевезення вантажу у вазі меншій, ніж було вказано в залізничній накладній, сприяло відповідній економії витрат перевізника на паливо та призвело до зменшення зносу рухомого складу позивача. Натомість, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій є неспіврозмірним за заподіяне правопорушення, а враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, стягнення штрафу в повному обсязі призведе до поглиблення вже наявних фінансових проблем. На підтвердження заявленого відповідачем надано копію звіту про фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” за 9 місяців 2015 року та баланс підприємства на 30.09.2015.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Підпунктом 6.4 п.6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи зі змісту ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.
Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, на даний час перереєстрований та здійснює підприємницьку діяльність, у м. Сєвєродонецьк Луганської області, раніше місцезнаходженням відповідача було м. Свердловськ Луганської області (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Однак, виробничі потужності, зокрема, відокремлені підрозділи, шахти залишилися за попереднім місцезнаходженням, в м. Свердловську Луганської області.
Крім того, 02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, згідно якого розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 та №1079 втратили чинність. Натомість в п.12 розпорядження м.Свердловськ зазначено серед населених пунктів Луганської області, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Суд також звертає увагу на дію розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження” №1085 від 07.11.2014, згідно якого до таких населених пунктів, зокрема віднесені й населені пункти Свердловського району Луганської області.
Станом на час розгляду даної справи антитерористична операція не завершена.
Суд враховує, що відповідач, відповідно до даних звіту про фінансові результати роботи за 9 місяців 2015 року та балансу підприємства, зазнає збитків від господарської діяльності. Натомість, проведення антитерористичної операції на сході країни, унеможливлює здійснення суб'єктами господарювання підприємницької діяльності в звичайному режимі.
Судом приймається до уваги те, що позивач не зазнав збитків від неправильного зазначення маси вантажу в залізничній накладній (яка є фактично меншою, ніж вказано в накладній), встановлений факт недовантаження не завдав загрози залізничному руху, відповідач повністю розрахувався з позивачем за надані послуги, а скрутне фінансове становище відповідача у справі документально підтверджене.
Враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу частково та реалізувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, зменшивши їх до розміру чотирьох провізних плат (17460 грн = 4365 грн * 4).
На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, а тому позов слід задовольнити частково у розмірі 17460 грн, в іншій частині позову - відмовити.
У резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз. 4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Судовий збір в сумі 1218 грн покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.33-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 24а, ідентифікаційний код 37596090, на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815, в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237, штраф у сумі 17460 грн 00 коп. та судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.02.2016
Суддя О.В. Драгнєвіч