Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"08" лютого 2016 р. Справа № 911/5332/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
до Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»
про стягнення 4189,08 грн.
секретар судового засідання: Мамчур А.О.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довір. № 28/7076 від 21.12.2015 р.
від відповідача: ОСОБА_2, довір. б/н від 01.01.2016 р.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (далі - відповідач) про стягнення 4189,08 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 16.11.2006 р. з відповідачем договору про постачання електричної енергії № 168, згідно якого ПАТ «Чернігівобленерго» зобов'язувалося постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно оплачувати її.
Відповідач у розрахунковому періоді з 26.07.2015 р. до 25.08.2015 р. допустив перевищення договірних обсягів електроспоживання, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4189,08 грн. основного боргу, а також 1218,00 грн. судового збору.
Розгляд справи відкладався.
У судових засіданнях 28.12.2015 р. та 08.02.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання 28.12.2015 р. та 21.01.2016 р. представника не направив. У судовому засіданні 08.02.2016 р. представник відповідача був присутнім, зазначив про те, що спір виник з діяльності відокремленого структурного підрозділу відповідача, а також просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Письмового відзиву на позов відповідач не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 08.02.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
16.11.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством “Чернігівобленерго” (правонаступник - Публічне акціонерне товариство “Чернігівобленерго”, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерне товариство фірма «Укргазбуд» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд», споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 168, відповідно до п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 362 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пп. 2.3.3 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатку № 3 до цього договору “Порядок розрахунків”, додатку № 4 до цього договору “Графік зняття показів обліку електричної енергії” та діючого законодавства.
Згідно з пп. 2.3.4 договору споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з додатком до цього договору “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, в терміни проведення остаточного розрахунку.
У відповідності з п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.
Згідно з п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Згідно умов Додатку № 3 споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 26 числа попереднього місяця по 25 число наступного місяця включно. Остаточний розрахунок - не пізніше перших трьох операційних днів з дня отримання рахунка.
Позивачем на виконання п. 5 договору в розрахунковий період з 26.07.2015 р. до 25.08.2015 р. відповідачу було доведено величину споживання в розмірі 3000 кВт/г.
ПАТ “Чернігівобленерго” та ПАТ «Укргазбуд» було підписано акт про використану електричну енергію від 25.08.2015 р., яким встановлено, що згідно показників розрахункових приладів обліку електроенергії в період з 26.07.2015 р. до 25.08.2015 р. споживачем було використано 5789 кВт електроенергії на суму 10434,10 грн.
З огляду на викладене, ПАТ «Укргазбуд» допустило перевищення договірних обсягів електроспоживання на 2789 кВт.
ПАТ “Чернігівобленерго” було виставлено рахунок № 2D168_08-2015 від 25.08.2015 р. на суму 4189,08 грн., однак відповідач не розрахувався за отриману електроенергію, у зв'язку з чим за товариством рахується заборгованість в сумі 4189,08 грн., що і призвело до звернення ПАТ “Чернігівобленерго” з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки електричної енергії.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
У відповідності з приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Згідно з п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Як передбачено підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів оплати перевищення обсягів споживання за договором про постачання електричної енергії № 168 від 16.11.2006 р. в сумі 4189,08 грн. суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 168 від 16.11.2006 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 4189,08 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Чернігівобленерго» у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Деснянська, 141, код 14277604) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (14000, м. Чернігів, Деснянський р-н, вул. Горького, 40, код 22815333) - 4189 (чотири тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 15.02.2016 р.
Суддя В.М. Бабкіна