61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
08.02.2016 Справа № 905/3484/15
Господарський суд в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарина Б.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи після оголошеної 01.02.2016року перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин»
м. Запоріжжя
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”
м.Добропілля
про стягнення 489664,61 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача 293200,00 грн. заборгованості, 24660,00 грн. пені, 162510,43 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 8614,88 грн. за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленої продукції.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки № 490-ДУ від 17.09.2014р., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до нього, специфікацію від 17.09.2014р. до договору № 490-ДУ, видаткову накладну № 30 від 22 жовтня 2014 року, товарно-транспортну накладну № Р30 від 22 жовтня 2014 року.
До господарського суду 01.02.2016 року надійшло пояснення позивача щодо нарахування суми ціни позову, в тексті якого просить суд врахувати помилки при зазначені сум інфляційних втрат та 3% річних у позовній заяві, а саме: вважати 3% річних в розмірі 9819,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 161984,80 грн. Надано детальний розрахунок ціни позову.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, позивачем загальна сума позову не змінена., змінені лише нарахування 3% річних та інфляційні втрати.
08.02.2016 року до господарського суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, якою просить суд відмовити у позові в повному обсязі.
Обґрунтовуючи заперечення, відповідач посилається на невірне нарахування позивачем пені, так як несвоєчасна плата за договором становить 200000,00 грн., на яку і повинна нараховуватися пеня, а не на весь борг в розмірі 493200,00 грн. Щодо стягнення інфляційних втрат, відповідач посилається на неврахування позивачем при розрахунку суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений відповідачем та періоду прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж відповідачем. Таким чином індекс інфляції повинен нараховуватися з травня 2015 року.
Представники сторін не скористались своїм законним правом на участь у судовому засіданні, про час і місце якого були повідомленні належним чином.
За результатами оцінки доказів, наданих сторонами, а також доказів, які були витребувані, господарський суд, -
Предметом і підставою даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки № 490-ДУ від 17.09.2014р. та нарахування за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором поставки № 490-ДУ від 17.09.2014р. позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (електродвигун), в строки, за ціною та з якісними показниками відповідно до договору та специфікацій до нього, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності з умовами цього договору.
За своїм змістом та правовою природою договір № 490-ДУ від 17.09.2014р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Пунктом 5.4 договору встановлений строк та умови оплати прийнятого відповідачем товару. Пунктом 6.8 договору встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови для його виконання.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Відповідно до специфікації від 17.09.2014 року за видатковою накладною № 30 від 22 жовтня 2014 року уповноваженим представником відповідача відповідно довіреності № 755 від 19.10.2014р.
отримано обладнання на загальну суму 493200,00 грн. (з ПДВ). Разом з обладнанням позивачем передано відповідачу рахунок № 28 від 22.10.2014 року на оплату двигуна, про що вказано в тексті видаткової накладної, та передано податкову накладну № 3 від 22.12.2014 року.
Відповідно до пункту 5.4 договору розрахунок за поставлений позивачем електродвигун здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку та на умовах наданої позивачем належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 договору.
Таким чином оплата отриманого товару за видатковою накладною № 30 від 22 жовтня 2014 року повинна відбуватися до 29.12.2014 року включно. З 30.12.2014 року починається прострочення оплати.
Витягами з банківських рахунків від 07.04.2015р. та 15.04.2015р. доведено перерахування відповідачем на рахунок позивача 200000,00 грн. з посиланням на договір № 490-ДУ від 17.09.2014р. та виставлений позивачем рахунок № 28 від 22.10.2014р.
Інших доказів щодо сплати отриманої продукції у сторін немає. Відповідач не довів суду щодо сплати електродвигуна в повному обсязі за виставленим йому рахунком.
Таким чином відповідачем зобов'язання за договором перед позивачем не виконані та залишилась несплаченою заборгованість в розмірі 293200,00 грн.
Позивачем направлялась відповідачу вимога про сплату поставленої продукції на суму 493200 грн. № 16/01-01ю від 16 січня 2015 року та претензія № 20/10-01ю від 20 жовтня 2015р. на сплату заборгованості, пені, інфляційних втрат та відсотків річних.
Оскільки на час вирішення спору залишилась частково несплачена сума боргу розмірі 293200,00 грн. (493200,00 - 200000,00), господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення заборгованості в цій сумі.
Однією з підстав заявленої позову є стягнення пені в розмірі 24660,00 грн.
Вирішуючи спір в частині нарахування пені, господарський суд виходить з наступного:
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було встановлено оплата отриманого товару за видатковою накладною № 30 від 22 жовтня 2014 року повинна відбуватися до 29.12.2014 року включно.
Оскільки відповідачем не виконанні умови оплати у встановлений договором строк, з 30.12.2014 року починається прострочення оплати.
Згідно главі 49 Цивільного кодексу України пеня являється способом забезпечення виконання зобов'язань. Це значить, що зобов'язання сплатити пеню, а також її розмір встановлювається виключно договором, укладеним в письмовій формі.
Сторони передбачили пунктом 6.8 договору у випадку несвоєчасної сплати продукції, відповідача, за письмовою вимогою позивача виплачує останньому неустойку у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.
З наданого розрахунку, встановлено, що позивачем нарахована пеня за період з 30.12.2014 р. по 30.06.2015р. в загальному розмірі 24660,00 грн.
За чинним законодавством, пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Однак, нарахування пеня обмежується відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996року, яким встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня не більш як за шість місяців. Крім того, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) підпункт перший пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Приймаючи до уваги, що сторонами договором передбачені: а) строк виконання грошового зобов'язання ; б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені, а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд частково задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 22564,38 грн. відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, так як позивачем нарахована сума пені, яка складає більше подвійної облікової ставки НБУ.
Позивач з посиланням на норми ст.625 Цивільного Кодексу України, заявив вимоги про стягнення з боржника, який не виконав своєчасно грошові зобов'язання інфляційних витрат в сумі 161984,80 грн. за період з 1 січня 2015 р. по 30 вересня 2015р. і 3% річних в сумі 9819,73 грн. за період з 01.01.2015р. по 08.12.2015р.
Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного: ст.625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 161984,80 грн. і 3 % річних в розмірі 9819,81 грн. за весь час прострочення.
Приймаючи до уваги, що позов виник з вини відповідача, на нього покладаються судові витрати в розмірі сплаченому позивачем.
На підставі 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин” частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», ЄДРПОУ 37014600 (Донецька область, м. Добропілля, м. Біліцьке - 85043, вул. Красноармійська, 1-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин», ЄДРПОУ 35300261 (Запорізька область, м. Запоріжжя - 69008, вул. Зейська, 3) заборгованість в розмірі 293200,00 грн., пеню в розмірі 22564,38 грн., інфляційні втрати в розмірі 161984,80 грн., 3% річних в розмірі 9819,73 грн., судовий збір в розмірі 7344,98 грн.
Видати накази після вступу в законну дію рішення господарського суду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено через місцевий господарський суд в термін десяти днів.
Суддя С.Ю. Гринько