09 лютого 2016 року Справа № 925/1110/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самусенко С.С.,
Татькова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Компанія "Garensia Enterprises Limited"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року
та на рішення господарського суду Черкаської області від 30 липня 2013 року
у справі №925/1110/13
господарського суду Черкаської області
за участю апелянта Приватного акціонерного товариства "Українська енергозберігаюча сервісна компанія"
за позовом ОСОБА_4
до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про визнання частково недійсним рішення зборів акціонерів від 15 серпня 2011 року
за участю представників
позивача - не з'явився
відповідача - Слюсар С.А.
апелянт - Гушул С.В.
касатор - не з'явився
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про визнання недійсним, з моменту прийняття, рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" від 15 серпня 2011 року в частині розподілення чистого прибутку Товариства за результатами роботи у 2010 році в розмірі 30% на виплату дивідендів (десяте питання порядку денного Загальних зборів акціонерів).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30 липня 2013 року (суддя Курченко Н.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року (судді Андрієнко В.В., Шапран В.В., Буравльов С.І.) у справі №925/1110/13 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту прийняття рішення чергових Загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" від 15 серпня 2011 року, протокол №16, з питання десятого порядку денного в частині розподілення чистого прибутку товариства за результатами роботи у 2010 році в розмірі 30% на виплату дивідендів. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням та постановою Компанія "Garensia Enterprises Limited" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року та рішення господарського суду Черкаської області від 30 липня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (відповідач), затвердженого рішенням чергових загальних зборів акціонерів від 15 серпня 2011 року (протокол №16), Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства".
Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 12 березня 1999 року, змінено назву Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго", заснованої відповідно до Указу Президента України від 04 квітня 1995 року №282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 липня 1995 року №124, на Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго".
Згідно Реєстру власників іменних цінних паперів станом на 13 грудня 2010 року та Зведеного облікового реєстру власників цінних паперів, складеного 18 квітня 2013 року ПАТ "Національний депозитарій України", ОСОБА_4 (позивач) є власником простих іменних акцій ПАТ "Черкасиобленерго" в кількості 10 штук, номінальною вартістю 2,50 грн.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго", введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 травня 2008 року у справі №14-01/1494 про визнання банкрутом ВАТ "Черкасиобленерго", заборонено боржнику виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року (шосте питання, протокол №13).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 травня 2009 року у справі №14-01/1494 про визнання банкрутом ВАТ "Черкасиобленерго", змінено заборону боржнику виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11 квітня 2008 року (шосте питання, протокол №13), накладену ухвалою суду від 13 травня 2008 року, наступними заходами забезпечення вимог кредиторів: заборонити боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень органів управління боржника.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 червня 2010 року у справі №14-01/1494 призначено розпорядником майна ВАТ "Черкасиобленерго" арбітражного керуючого Литвина Валентина Васильовича.
27 липня 2011 року голова правління ВАТ "Черкасиобленерго" направив арбітражному керуючому - розпоряднику майна ВАТ "Черкасиобленерго" Литвину В.В. лист №4425/04, у якому на виконання п. 11 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просив погодити проект розподілу прибутку за підсумками роботи у 2010 році та проект планової норми розподілу чистого прибутку за результатами роботи у 2011 році в частині затвердження частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів до Державного бюджету України пропорційно розміру державної частки у статутному капіталі ВАТ "Черкасиобленерго".
Листом від 01 серпня 2011 року №1/08/2011 арбітражний керуючий - розпорядник майна Литвин В.В. повідомив про заборону, застосовану ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 травня 2009 року, та зазначив, що не має прав та повноважень діяти всупереч ухвалі суду, тому його дії (погодження) всупереч прямої заборони суду не матимуть ніякої юридичної сили.
15 серпня 2011 року відбулись Загальні збори акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго", за результатами яких складено протокол №16.
Десятим пунктом порядку денного цих зборів було затверджено питання: "Про розподіл прибутку ВАТ "Черкасиобленерго" (визначення порядку покриття збитків) за підсумками роботи у 2010 році, встановлення порядку виплати дивідендів".
З зазначенонго питання Загальні збори акціонерів прийняли наступне рішення:
"1.Розподілити чистий прибуток Товариства за результатами роботи у 2010 році (у розмірі 50 756,00 тис. грн. наступним чином:
- на виплату дивідендів - 30%;
- на розвиток виробництва - 65%;
- на формування резервного капіталу - 5%.
2. Дивіденди на державну частку у розмірі 7004,333 тис. грн. перерахувати до 16 вересня 2011 року.
3. Правлінню Товариства після перерахування (сплати) дивідендів, нарахованих на державні корпоративні права надіслати копії платіжних доручень до Фонду державного майна України."
Відповідно до Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПАТ "Черкасиобленерго", заборгованість перед ДП "Енергоринок" станом на 31 грудня 2012 року складала 133 839 тис. грн., з яких 89227тис.грн. - борги, які виникли до 14 травня 2004 року (до моменту порушення справи про банкрутство) та 44 612 тис. грн. - поточна заборгованість.
Cпір у даній справі виник між акціонером і акціонерним товариством, у зв'язку з прийняттям загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства, яке знаходиться у процедурі банкрутства (стадія розпорядження майном), рішення про виплату дивідендів без згоди на те розпорядника майна боржника.
Як вже було зазначено вище, ОСОБА_4 (позивач) є акціонером відповідача, а також власником 10 простих іменних акцій товариства, загальною номінальною вартістю 2,50 грн.
ПАТ "Черкасиобленерго" (відповідач) є Публічним акціонерним товариством.
Згідно ст. 80 Господарського кодексу України акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначаються Законом України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI, який набрав чинності з 30 квітня 2009 року, із змінами, які враховані судом на дату прийняття спірного рішення, тобто 15 серпня 2011 року.
Згідно ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідач за типом акціонерних товариств згідно ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" є публічним акціонерним товариством.
Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариств. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов'язково вносяться питання, передбачені пунктами 11, 12 і 24 частини другої статті 33 цього Закону, тобто: затвердження річного звіту товариства (п.11); розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом (п.12); прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) (п.24).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач знаходиться в процедурі банкрутства з 14 травня 2004 року, відповідно до ухвали Господарського суду Черкаської області у справі №14-01/1494.
На дату прийняття загальними зборами акціонерів відповідача спірного рішення провадження у справі про банкрутство знаходилось у стадії розпорядження майном боржника. Розпорядником майна відповідача господарським судом Черкаської області був призначений арбітражний керуючий Литвин В.В.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначає спеціальний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 15 травня 1992 року №2343-ХІІ, із змінами і доповненнями, які враховані судом на дату прийняття спірного рішення, тобто на 15 серпня 2011 року (далі - Закону України "Про банкрутство"). Норми Закону України "Про банкрутство" мають пріоритет у їх правозастосуванні до спірних правовідносин.
З метою вжиття всіх заходів для відновлення платоспроможності боржника, Закон України "Про банкрутство" встановлює певні обмеження прав та обов'язків органів управління господарського товариства.
Зокрема, пунктом 11 статті 13 Закону України "Про банкрутство" встановлено, що після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення, у тому числі, про виплату дивідендів.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання п. 11 ст. 13 Закону України "Про банкрутство", до проведення загальних зборів акціонерів, на яких було прийняте спірне рішення, голова правління товариства звертався до арбітражного керуючого - розпорядника майна Литвина В.В. з проханням погодити проект розподілу прибутку за підсумками роботи у 2010 році та проект планової норми розподілу чистого прибутку за результатами роботи у 2011 році в частині затвердження частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.
Розглянувши звернення голови правління, арбітражний керуючий - розпорядник майна Литвин В.В. повідомив про заборону, застосовану ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 року, а також зазначив, що не має прав та повноважень діяти всупереч ухвалі господарського суду, тому його дії (погодження) всупереч прямої заборони суду не матимуть ніякої юридичної сили.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення загальних зборів акціонерів відповідача було прийняте з порушенням наведених положень Закону України "Про банкрутство", що, в свою чергу, є порушенням п. 12 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства".
Крім того, судом враховано те, що Господарський суд Черкаської області в ухвалі від 12.05.2009 року у справі №14-01/1494 про банкрутство відповідача дії загальних зборів акціонерів відповідача по спрямуванню частини прибутку товариства на виплату дивідендів оцінив як систематичне ігнорування органами управління боржника в особі загальних зборів акціонерів положень п. 11 cт. 13 Закону України "Про банкрутство".
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості приймати участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Суди попередніх інстанцій перевіривши доводи позивача щодо порушення спірним рішенням його прав і охоронюваних законом інтересів, дійшли висновку про їх обґрунтованість з огляду на наступне. Прийняте з порушенням вищенаведених норм закону спірне рішення негативно впливає на відновлення платоспроможності боржника - відповідача, його фінансовий стан, відповідно, порушує права і охоронювані законом інтереси акціонерів, незалежно від кількості належних їм акцій товариства. Банкрутство акціонерного товариства призведе до повного знецінення акцій на фондовому ринку, в той час як направлення прибутку на відновлення платоспроможності відповідача забезпечить ліквідність належних позивачу акцій, що дасть йому можливість реалізувати, передбачені ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" права акціонера - власника простих акцій.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення за апеляційними скаргами Компанії "Garensia Enterprises Limited" та Приватного акціонерного товариства "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" не визначив їх процесуального статусу, як учасників судового процесу та розглянув їх апеляційні скарги по суті.
Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась зава Компанія "Garensia Enterprises Limited" про застосування строку позовної давності обґрунтовуючи її скороченим строком позовної давності для оскарження рішення загальних зборів передбачених ст. 50 Закону України "Про акціонерні товариства" (т. 1 ар. 158-162).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Так, суд апеляційної інстанції з'ясувавши та зазначити в судовому рішенні, що порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду не розглянув заяву апелянта та не відобразив у постанові своєї правової позиції щодо цього питання.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що наведені позивачем в касаційній скарзі доводи про ненадання оцінки заяві про застосування строків позовної давності є обґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року та направити справу № 925/1110/13 до господарського суду апеляційної інстанції для нового розгляду апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Компанії "Garensia Enterprises Limited" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року скасувати.
3. Справу №925/1110/13 передати до Київського апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді С. С. Самусенко
В. І. Татьков