Справа № 755/19468/15-ц
Ухвала
"11" лютого 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Астахової О.О.
при секретарі Рудь Р.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», заінтересована особа: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій державного виконавця неправомірними,-
Заявник звернувся до суду зі скаргою в якій просить визнати дії державного виконавця органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва Рябець В.А. незаконними щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48148527 від 15.07.2015 року та скасувати дану постанову. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.03.2015 року у справі № 755/4509/15-ц.
Мотивуючи свої вимоги тим, що 25 вересня 2015 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» отримало постанову державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Рябець Валерії Анатоліївни про відмову у відкритті виконавчого провадження №48148527 від 15.07.2015 року на підставі виконавчого листа № 755/4509/15-ц виданого 02.07.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року у справі за позовом ТДВ СК «Альфа-Гарант» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Враховуючи, що з даною скаргою заявник звернувся 05.10.2015 року, про що свідчить поштовий штамп на конверті, вважає, що строк встановлений ч. 1 ст. 385 ЦПК України для оскарження вказаної постанови ним не пропущений.
Незаконність дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м Києві Рябець В.А., стосовно винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №48148527, на думку заявника полягає в наступному.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2015 року у справі за позовом ТДВ СК «Альфа-Гарант» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, позовні вимоги ТДВ СК «Альфа-Гарант» задоволено в повному обсязі.
Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» 1 659 грн. 99 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 243 грн. 60 коп. судового збору.
02 липня 2015 року на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва видано виконавчі листи.
У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду в добровільному порядку, ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернулось до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Проте, державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження посилаючись на відсутність ідентифікаційного коду боржника.
Така відмова, на думку заявника є незаконною, оскільки відповідно до ст. 18 Закону, ідентифікаційний код або інші відомості, які можуть ідентифікувати боржника у виконавчому документів, зазначаються якщо вони відомі суду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону, під час виконання рішень, державний виконавець має право на безпосередній доступ до бази даних і реєстрів, у тому числі електронний, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.
Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону, державний виконавець має право самостійно звернутися до компетентних органів щодо надання інформації, яка необхідна для проведення виконавчих дій.
Водночас, згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено. своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З метою захисту інтересів стягувача останній має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто, відсутність відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника може бути усунута в процесі виконавчого провадження (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").
Зважаючи на наведене заявник просить про задоволення скарги.
У судове засідання заявник та заінтересована особа не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду скарги повідомлялась судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Своїм процесуальним правом на подання суду заперечень на скаргу заінтересована особа не скористалась.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження" неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.
За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність нез'явившихся осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві Рябець В.А. від 15.07.2015 року винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48148527 на підставі виконавчого листа виданого 02.07.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ СК «Альфа-Гарант» боргу у розмірі 1659,99 грн. (а.с.5).
Як вбачається зі змісту вказаної постанови державного виконавця, підставою для відмови у відкритті провадження являється відсутність у пакеті документів, який надійшов на виконання до відділу індивідуального ідентифікаційного номеру боржника.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Судом направлено до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року якою витребувано із Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження за № 48148527, за виконавчим листом № 755/4509/15-ц виданим 02.07.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 боргу у розмірі 1659,99 грн. Проте вимоги ухвали суду залишились без виконання.
За таких обставин, суд приймає до уваги доводи заявника про те, що він звертався до Відділу із заявою про примусове виконання рішення суду, оскільки даних які б спростовували вказані обставини суду не надано. Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 15.07.2015 року було подано до Відділу документ про примусове виконання, який вступив у законну силу 15.04.2015 року.
Згідно зі ст. 18 Закону, у виконавчому документі зазначають індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші лані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата зародження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Отже, частина 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.
Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
Така ж позиція висвітлена у Постанові Верховного суду України від 25.06.2014 року у справі № 6-62цс14.
За ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавчу службу» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах помножень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 6 цього Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців при примусовому виконанні судових рішень.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. 385 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
З матеріалів справи вбачається, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» 25.09.2015 року отримало постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48148527 від 15.07.2015 року, що підтверджується витягом відстеження пересилання поштових відправлень «Укрпошта» та узгоджується із письмовими поясненнями заявника. За поштовим штампом на конверті, яким було направлено скаргу, що є предметом розгляду, видно, що його було відправлено 05.10.2015 року, тобто в строки передбачені ч. 1 ст. 385 ЦПК України.
Як зазначено у п. 18 Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37 - 38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону про виконавче провадження).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість поданої скарги , а відмову у відкритті виконавчого провадження такою, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому вважає, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 210, 223, 293, 294, 385-388 ЦПК України, ст. ст. 4 - 6, 11, 17, 18, 19, 25, 82 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», заінтересована особа: Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій державного виконавця неправомірними - задовольнити.
Визнати дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва Рябець Валерії Анатоліївни щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48148527 від 15.07.2015 року - незаконними.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва Рябець Валерії Анатоліївни про відмову у відкритті виконавчого провадження № 48148527 від 15.07.2015 року за виконавчим листом виданим 02.07.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ СК «Альфа-Гарант» боргу у розмірі 1659,99 грн.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого 02.07.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ СК «Альфа-Гарант» боргу у розмірі 1659,99 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суду м. Києва протягом 5-ти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: