12.02.2016 Справа № 756/2023/16-ц
Справа пр. №2/756/2481/16
ун. №756/2023/16-ц
12 лютого 2016 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Великохацька В.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування жилим приміщенням.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожен має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст.119 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
П.13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року передбачено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Оскільки позивачами заявляється дві вимоги немайнового характеру, то судовий збір відповідно має сплачуватись, виходячи зі ставок судового збору, які встановлені ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру.
П.2) ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.11.2011 року, передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Позивачі хоч і додають до позовної заяви квитанції про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 487,20 грн. та 64,00 грн. однак, виходячи з вищезазначеного, судовий збір сплачений ними не в повному обсязі. Таким чином, позивачам слід надати докази сплати судового збору окремо за кожну з вимог немайнового характеру або загальною сумою за всі такі вимоги, враховуючи ставки судового збору, встановлені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з п.п.5,6 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Проте позивачами вимоги, передбачені вказаними законодавчими нормами, не виконані, зокрема, немає чіткого викладу обставин, якими позивачі обгрунтовують свої вимоги, не зазначено доказів на підтвердження кожної обставини, наявність підстав для звільнення від доказування.
Зокрема, п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) "Про судову практику у справах за позовами захист права приватної власності" передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Однак, позивачами вимоги, передбачені вказаними законодавчими нормами, не виконані, зокрема, в матеріалах позовної заяви відсутнє посилання на норми законодавства, які передбачають порядок виділення в користування ізольованих кімнат у квартирі АДРЕСА_1.
Окрім цього, позивачі просять суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виділення їм в користування кімнат площею 10,7 кв.м та 14,9 кв.м, відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - кімнату площею 15,3 кв.м та 10,0 кв.мз, а інші приміщення (зокрема, кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор) надати сторонам у загальне користування, проте в матеріалах справи відсутні посилання на докази на підтвердження того, що в даному випадку можливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири, без порушення прав та інтересів усіх співвласників з огляду на житлову площу квартири, санітарні норми жилої площі, встановлені чинним законодавством на одну особу та можливості проживання в одній кімнаті осіб різної статі. Також не зазначено площу інших приміщень (кухня, ванна кімната, вбиральня, коридор), які позивачі просять суд залишити у загальному користуванні.
Також в матеріалах справи відсутнє посилання на докази на підтвердження того, що відповідачі не надають згоду на визначення запропонованого позивачами порядку користування квартирою та доказів на підтвердження оспорювання, невизнання чи порушення відповідачами прав та інтересів позивачів.
Крім того, враховуючи відомості стосовно проживання у спірній квартирі інших осіб, які в ній зареєстровані (зокрема, малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9), позивачі повинні визначитись з колом осіб, питання про права та інтереси яких мають бути вирішені при розгляді справи, зазначивши місце проживання (перебування) таких осіб або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, та відповідно з вимогами ч.1 ст.120 ЦПК України додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Ч.1 ст.121 ЦПК України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст.119,120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
На виконання зазначеної ухвали позивачі повинні подати до суду позовну заяву в новій редакції відповідно до вимог ст.ст.119,120 ЦПК України, з урахуванням вимог про усунення недоліків, викладених в цій ухвалі.
Зважаючи на вищенаведене, керуючись ч.1 ст.121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування жилим приміщенням залишити без руху та надати позивачам строк на усунення недоліків у термін до 22.02.2016 року, але не пізніше п'яти днів з дня отримання ними даної ухвали.
У випадку, якщо недоліки позовної заяви у визначений строк не будуть виправлені, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Великохацька