Справа № 755/2480/15-ц
Ухвала
"11" лютого 2016 р. Дніпровський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» про звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду 21.12.2015 року із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2015 року, мотивуючи свої вимоги тим, що вважає дане рішення незаконним, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 27.10.2015 року Постановою Апеляційного суду м. Києва залишено без змін рішення Печерського районного суду м. Києва у справі № 22-ц/796/14180/2015р. Зазначеним рішенням визнано припиненим договір поруки на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» про звернення стягнення на предмет іпотеки .
В судове засідання представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не з'явилася, однак до суду надала заяву, відповідно до якої просила розглядати заяву у її відсутність, заявлені вимоги просила задовольнити.
В судове засідання представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не з'явився, однак до суду надав письмові заперечення та заяву про розгляд справи у його відсутність. Згідно наданих письмових заперечень, заяву про перегляд заочного рішення вважає необґрунтованою та просить відмовити у її задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 Цивільного процесуального кодексу України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у відсутність сторін.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та докази, надані представником заявника на підтвердження підстав для скасування заочного рішення, приходить до наступного.
Заочне провадження є однією з гарантій позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач протягом всього строку розгляду справи повідомлявся належним чином про час та місце її розгляду у порядку встановленому чинним ЦПК України, але в судові засідання не з'явився, при цьому в межах розгляду даної справи судом було дотримано процедуру виклику відповідача в судові засідання, вжито відповідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до ст. 74, ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Даної позиції дотримується й Верховний Суд України, що підтверджується узагальненням Верховного Суду України «Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах».
З огляду на викладене, суд не може погодитися з посиланням представника заявника - ОСОБА_2 на поважність причин неявки в судове засідання з підстав знаходження на тимчасово окупованій території з 22.11.2015 року по 01.12.2015 року, оскільки ОСОБА_2 не надала належних доказів неможливості участі в судовому засіданні інших представників відповідача та особисто ОСОБА_1, оскільки, як вбачається з довіреності від 04.08.2015 р. за реєстровим № 2259 вбачається, що ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на представництво інтересів в усіх державних органах і судах.
Посилання представника заявника - ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2015 року, якою залишено без змін рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки припиненим задоволено та визнано договір поруки № 12/14/1041 від 21.10.2010 р., укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1припиненим, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Стаття 205 ЦПК України, визначає підстави для закриття провадження у справі, а саме:
справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;
померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
Предметом позовних вимог АТ «Райффайзсн Банк Аваль» у даній цивільній справі №755/2480/15-ц Дніпровського районного суду м. Києва є звернення стягнення на предмет іпотеки, що переданий майновим поручителем - ОСОБА_1 за Договором іпотеки №010/14/03/311 від 14.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим номером 7557. а саме: нежилі приміщення №9, №8, №7, №6, №5, №5-а, №4 І поверху (в літ. А), загальною площею 183,20 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, бульвар Праці, буд. 2/27 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Боско» за кредитним договором №010/14/226 від 27.11.2007р. та ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм» за кредитним договором №010/14/218 від 19.11.2007р. перед АТ «Райффайзсн Банк Аваль» в сумі 4 087 854,33 грн. (чотири мільйони вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гри. 33 коп.), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3 448 221.11 грн.; заборгованості за відсотками - 620 250,52 грн.; пені за порушення строків сплати відсотків - 19 382,70 грн.
а саме:
- заборгованість ТОВ «Боско» за кредитним договором №010/14/226 від 27.11.07р. становить - 1 607 860.01 грн.. а саме:
1 354 221,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
253 638,90 грн. - заборгованість по нарахованим, але не сплаченим відсоткам;
- заборгованість ТОВ «ВО «Укрфарм» за кредитним договором №010/14/218 від 19.11.07р. становить - 2 479 994.32 грн., а саме:
2 094 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
366 611,62 грн. - заборгованість по нарахованим, але не сплаченим відсоткам;
19 382,70 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків.
Водночас, предметом позову у справі Печерського районного суду м. Києва № 757/11044/13-ц, що переглядалась ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2015р. у справі № 22-ц/796/14180/2015 є позов ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки №12/14/1041 від 21.10.2010р. припиненим на підставі ч. 4, ст. 559 ЦК України, закінчення шести місячного строку на пред'явлення кредитором вимоги до поручителя.
Як зазначалась вище, предметом позову в даній цивільній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, що переданий майновим поручителем - ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Боско» за кредитним договором №010/14/226 від 27.11.2007р. та ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм» за кредитним договором №010/14/218 від 19.11,2007р. перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 4 087 854,33 грн.
На підтвердження розміру заборгованості ТОВ «Боско» за кредитним договором №010/14/226 від 27.11.2007р. та ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм» за кредитним договором №010/14/218 від 19.11.2007р., АТ «Райффайзен Банк Аваль» додано до позовної заяви розрахунок заборгованості та витягів з особових (аналітичних) рахунків третіх осіб по справі, відомості по наданню кредитних коштів, часткового погашення основної заборгованості за кредитом та відсотків, тобто первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості, згідно положень п. 5.6. Постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в Банках України», виписки особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій.
Разом з тим, Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2013р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2014р. у справі №5011/34/6734- 2012, задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Боско» та інших солідарних боржників про стягнення заборгованості па загальну суму 1 607 860,01 грн. за кредитним договором №010/14/226 від 27.11.2007р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р., частково зміненої постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2013р. у справі №5011-33/6567-2012, задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ВО «Укрфарм» та інших солідарних боржників про стягнення заборгованості на загальну суму 2 479 994.32 грн. за кредитним договором №010/14/218 від 19.11.202007р.
Відповідно до ч. З ст. 61 1ДПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Щодо способу реалізації предмета іпотеки та встановлення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації
На забезпечення виконання зобов'язань Третіх осіб перед Банком за Генеральною кредитною угодою №010/14/209 від 16.11.2007р. з додатковими угодами до неї та укладеними в її рамках кредитних договорів, між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та громадянином України ОСОБА_8 було укладено Договір іпотеки №010/14/03/311 від 14.12.2007р. із змінами та доповненнями, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. ( реєстраційний номер 7557).
Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, Предметом іпотеки є наступне нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення №9, №8, №7, №6, №5, №5-а, №4 І поверху (в літ. А), загальною площею 183.20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ. бул. Праці.
Відповідно до договору про внесення змін №010/14/03/311/235 від 22.12.2008р. до договору іпотеки №010/14/03/311 від 14.12.2007р. заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 3 509 106,00 грн.
Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Пунктами 41 та 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іиотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісніс ть та розумність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України).
Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону № 898-ІУ у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У судовій практиці немає єдності щодо вирішення питання про критерії, які повинен застосовувати суд. визначаючи початкову ціну.
Як зазначалось вище, відповідно до договору про внесення змін №010/14/03/311/235 від 22.12.2008р. до договору іпотеки №010/14/03/311 від 14.12.2007р. заставна вартість предмета іпотеки визначається Сторонами в сумі 3 509 106,00 грн.
Відповідно до ч. З ст. 10 Ц11К України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги те, що заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що мають істотне значення для вирішення справи №755/2480/15-ц та спростовують висновки, викладених у заочному рішенні від 26.11.2015р., відсутні і підстави скасування останнього.
У відповідності до п.1 ч.3 ст. 231 Цивільного процесуального кодексу України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 230, 231, 232 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя