Справа № 755/9629/15-к
"03" лютого 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040004126 від 22.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, -
На розгляді у Дніпровського районного суду м. Києва перебуває дане провадження.
На виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, судом у судовому засіданні на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
У судовому засіданні прокурор вважав за доречне продовжити дію данного запобіжного заходу, оскільки підстави для його зміни відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та того, що характеризуючі особистість обвинуваченого дані з часу його обрання не змінилися.
Обвинувачений зауважив, на тому, що виходячи з того, що його вина у справі, у супереч ст. 62 Конституції України, ст.ст. 17, 85, 92 КПК України, ґрунтується на припущеннях, а наявні у справі докази, виходячи з норм ст. 86 КПК України, є не належними, встановлені слідчим суддею ризики, на даному етапі, відсутні, суд зобов'язаний змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Захисник у судовому засіданні зазначила, що вказані ризики, визначені ст. 177 КПК України, у даному випадку, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, а тому підстави для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні.
Тож, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження в частині поставленого на обговорення питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження, вивчивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При цьому, частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Так, з бази автоматизованого документообігу суду “Д-3”, а саме судового рішення від 23.03.2015 року слідує, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з альтернативою унесення застави в сумі 97440 гривень було обрано, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше правопорушення, та даних про його особу, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Ніжин Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працюючий, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі, був звільнений 28.12.2014 року з Харківської ВК № 18 умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 6 місяців, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.
В подальшому судовим рішенням обвинуваченому продовжено строк утримання під вартою по 03 лютого 2016 року включно та зменшено розмір застави до 24 360 гривень 00 копійок.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (ст. 178 КПК України).
У даному випадку, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.
Апріорі, виходячи з того, що слідчим суддею встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України в поєднанні з даними про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, та будучи звільненим умовно-достроко від відбування покарання 28.12.2014 року з Харківської ВК № 18 з невідбутим строком 1 рік та 6 місяців, уже 22.03.2015 року був повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357КК України, тобто з часу звільнення не минуло і 3 місяці, як останнього правоохоронні органи запідозрили у вчиненні інших злочинів, у тому числі тих, які відносяться до категорії тяжких злочинів, спростовуються доводи зхаисту про можливість зміни цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Щодо ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, то суд вважає його відсутнім, на цей час, адже провадження перебуває в суді, а не на етапі його розслідування, а слідчим суддею ризик переховування від суду встановлений не був, хоча останній дійсно був наявним на етапі розслідування справи.
Аналізуючи посилання обвинуваченого на те, що його вина грунтується на припущеннях суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Також, судом враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, суд, враховуючи те, що слідчим суддею було встановлено при обранні запобіжного заходу, що ОСОБА_5 об'єктивно підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та, на цей час, дане судове рішення слідчого судді є чиним, не піддаючи останнє сумніву та не порушуючи принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року), що є одним із основних аспектів принципу верховенства права, вважає, що у цій справі, об'єктивні обставини встановлені слідчим суддею та, на цей час, не спростовані в ході судового розгляду, враховуючи не дослідження, на цьому етапі, усіх матеріалів провадження, свідчать про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити дані правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, ст.ст. 17, 85, 92 КПК України.
При цьому, додаткових характеризуючих даних на обвинуваченого, які б не були відомими слідчому судді при обранні запобіжного заходу надано не було, як на момент обрання цього запобіжного заходу, так і на на цей час, він має ті ж самі анкетні та характеризуючі його особистість дані.
За таких умов, суд вважає, що, на цьому етапі розгляду справи, доводи захисту про можливсть зміни запобіжного заходу на більш м'який є передчасними, оскільки викладені ними підстави та докази, які їх підверджують (тільки усні пояснення сторони захисту), не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), тобто останнє є сумнінвим за свою суттю.
В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики, зокрема можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, впливу на потерпілого, є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд вважає за необхідне останній продовжити у межах двох місяців, а саме по 01.04.2016 року включно.
При цьому суд враховує, що посилання сторони захисту на неврахування практики ЄСПЛ, КЗПЛ та положень ст. 28 КПК України є безпідставними, оскільки судом, з урахуванням часового проміжку в ході якого розглядається справа та в міру встановлених в ній обставин при виконанні вимог ст. 331 КПК України з безпосерднім урахуванням вказаних даних про особу обвинуваченого зменшено заставу з 80 мінімальних розмірів заробітної плати до 20, тобто мінімальну при підозрі особи у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України.
Також суд, виходячи з положень ст. 183 КПК України, вважає за необхідне визначену обвинуваченому заставу у розмірі 20 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 24360 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженим по 01 квітня 2016 року включно.
Роз”яснити сторонам кримінального провадження, що в силу положень ч. 7 ст. 182 КПК України:
· обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме у розмірі - 24 360 гривень;
· у разі внесення застави на обвинуваченого та застоводавця покладаються права та обов'язки визначені в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 2 місяці з дня внесення застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 15 год. 00 хв. 05.02.2016 року.
С у д д я: ОСОБА_1