09 лютого 2016 року Справа № 911/1594/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могил,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
на постановувід 25.11.2015
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 911/1594/15
за позовомпрокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Державної казначейської служби України, Львівської обласної ради, Великолюбінської селищної ради
доДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
простягнення 19 749 398, 46 грн,
у судове засідання прибули представник
відповідачаКорчук О.В. (дов. від 30.12.2015 № 30-12/75),
прокурорПопенко О.С. (дов. від 17.09.2014 № 029012),
заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Прокурор Городоцького району Львівської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Львівській області, Державної казначейської служби України, Львівської обласної ради та Великолюбінської селищної ради із позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 19 749 398, 46 грн збитків, заданих навколишньому природному середовищу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2015 (суддя Т. Лутак), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 (колегія суддів: М. Дідиченко, М. Руденко, Є. Пономаренко), позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом присудження до стягнення з відповідача: в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 5924819,54 грн; в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Великолюбінської селищної ради 9874699,23 грн; в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Львівської обласної ради 3949879,69 грн.
Судові рішення мотивовані наступним.
Державною екологічною інспекцією у Львівській області, на підставі наказу № 366-і/п від 07.06.2013 та направлення на перевірку № 1186 від 07.06.2013, в період з 11.06.2013 по 03.07.2013 проведена перевірка Великолюбінського місця провадження діяльності Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", за результатами якої складений акт № 1186/04-1067.
В ході перевірки встановлено, що відповідач в період з 07.02.2012 по 09.01.2013 здійснював забір підземних прісних вод без чинного дозволу на спецводокористування, чим порушив вимоги статей 6, 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України.
Відповідно до акту № 1186/04-1067 під час здійснення вищезазначеної перевірки був присутній керівник Великолюбінського МПД ОСОБА_6 та заступник керівника з технічних питань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" Великолюбінського місця провадження діяльності ОСОБА_7, які від підписання та отримання акту відмовилися, про що внесено відповідний запис та складений акт про відмову від підписання акту перевірки від 03.07.2013. Будь-які пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу та складеного акту № 1186/04-1067 посадовими особами відповідача до вказаного акту не вносилися.
При цьому, прокурор Городоцького району Львівської області зазначає, що відповідач в період часу з 07.02.2012 по 09.01.2013 без чинного дозволу на спеціальне водокористування, самовільно здійснив забір 414642 куб.м. підземних прісних вод, чим заподіяв державі збитків на суму 19 749 398,46 грн.
Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.
Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).
Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
Проте, із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015.
З наявних у матеріалах справи звітів про використання води за 4 картали 2012 року та 1 квартал 2013 року за формою N 2-ТП, які були прийняті та зареєстровані Львівським облводресурсів відділу водних ресурсів, вбачається, що вода використовувалась відповідачем в основному для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу та спростовує посилання відповідача на те, що він має право без спеціального дозволу видобувати підземні води.
За таких обставин, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою забору та використання підземних прісних вод для виробничих потреб є наявність у особи дозволу на спеціальне водокористування, а його відсутність може свідчити про самовільний забір підземних прісних вод.
Факт самовільного забору (без чинного дозволу на спеціальне водокористування) відповідачем 414642 куб.м. підземних прісних вод встановлений матеріалами перевірки.
Разом з тим, відповідно до наявних у матеріалах справи дозволів на спеціальне водокористування № Укр-493-09/Льв. від 06.02.2009 та № Укр-493-13/Льв. від 10.01.2013, що видавалися відповідачу, вбачається, що дозвіл № Укр-493-09/Льв. від 06.02.2009 виданий з терміном дії до 06.02.2012 та із зазначенням, що здійснення водокористування після закінчення терміну дії дозволу кваліфікується як самовільне використання водних ресурсів (ст. 110 Водного кодексу України), що спростовує посилання відповідача на те, що відсутність рішення компетентного органу про припинення права спеціального водокористування свідчить про правомірність використання ним підземних прісних вод.
Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), відповідно до якої (на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3; Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).
Відповідно до п. 9.2 вказаної Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає також і про те, що Методика є такою, що суперечить Конституції України, прийнята з перевищенням владних повноважень, що в свою чергу свідчить про незаконність та необґрунтованість розрахунку завданих державі збитків.
Однак, до компетенції господарського суду не відносяться питання щодо конституційності чи неконституційності наказів Міністерства охорони навколишнього середовища України та встановлення правомірності їх прийняття, а тому господарський суд їх не розглядає.
Крім того, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що всупереч п. 9.2 Методики, довідка № 13/06-6 від 11.06.2013 про фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів підписана не уповноваженою особою, а саме керівником Великолюбінського МПД ДП "Укрспирт", який не є суб'єктом господарювання, а тому, вказана довідка не може бути належним доказом, який підтверджує фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів.
Проте, довідка № 13/06-6 від 11.06.2013 підписана керівником Великолюбінського місця провадження діяльності ДП "Укрспирт" та скріплена печаткою підприємства. Отже, довідка підписана керівником структурного підрозділу, який безпосередньо здійснював забір води.
Крім того, до матеріалів перевірки були надані журнали первинного обліку кількості забраної води із підземного водозабору. Враховуючи те, що відомості, які зазначені в журналах обліку води відповідають відомостям вказаним в довідці № 13/06-6 від 11.06.2013, то вказані документи є належними докази для визначення розміру завданих збитків, у зв'язку із самовільним забором води.
З посилання на вказане вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що здійснений Державною екологічною інспекцією у Львівській області розрахунок розміру відшкодування збитків у сумі 19 749 398,46 грн відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Разом з тим, судами зазначено, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України. Водночас, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Враховуючи вказане, суди дійшли висновку про присудження до стягнення з відповідача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 5924819,54 грн, в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Великолюбінської селищної ради 9874699,23 грн, в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Львівської обласної ради 3949879,69 грн.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Місцевим господарським судом, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволенні з посиланням на те, що факт використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водовикористання є підставою для стягнення збитків, а також з посиланням на правомірність застосування формули розрахунку збитків, передбаченої п. 9.1 Методики.
Відповідно до ч.1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 затверджена Методика.
Пунктом 9.1 Методики, у редакції чинній на момент винесення оскаржених судових рішень, встановлено формулу розрахунку збитків, як 100 кратного розміру об'єму води, використаної за відсутності дозволу, помноженого на ставку збору за спеціальне водовикористання. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.10.2015 № 367, який набрав чинності з 27.11.2015, внесені зміни до п. 9.1 Методики, відповідно до яких збитки визначаються у 5-ти кратному розмірі об'єму води, помноженого на ставку рентної плати за спеціальне водовикористання.
У постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012 наведена позиція, відповідно до якої факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування законодавством визначається самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Зазначеною постановою Верховного Суду України підтверджена також і правомірність, визначеної п. 9.1 Методики формули розрахунку розміру відповідних збитків.
Відповідно до статті 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України.
Враховуючи вказане, висновок судів попередніх інстанцій про те, що факт використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водовикористання є підставою для стягнення збитків, як і висновок про правомірність розрахунку розміру збитків, за формулою, передбаченою пунктом 9.1 Методики (у редакції чинній на момент винесення господарськими судами судових рішень), є такими, що відповідають позиції Верховного Суду України.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання заявника касаційної скарги на використання ним водних ресурсів у відповідності до положень ст. 23 Кодексу України про надра, як на підставу відмови у позові, є необґрунтованими, оскільки дозвіл на спеціальне водокористування та дозвіл на видобування прісних підземних вод (ст. 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними дозвільними документами, з огляду на що, виконання або невиконання відповідачем умови, передбаченої ст. 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов'язує можливість видобування підземних прісних вод без дозволу на користування надрами, не звільняє відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.
За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1594/15 залишити без зміни.
Судді: Є. Борденюк
Д. Кривда
С. Могил