Справа № 755/21982/15-ц
"10" лютого 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, -
встановив:
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява від ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. від 28.10.2014 року по справі № 1334/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 02.08.2007 року № 394/13/07-А в розмірі 128 136,03 грн. та витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 1 681,36 грн.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 389-9 ЦПК України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про день та місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази та матеріали справи третейського суду, суд дійшов до наступного.
28.10.2014 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. постанов рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 02.08.2007 року № 394/13/07-А, де міститься третейське застереження, в розмірі 128 136,03 грн. та витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 1 681,36 грн.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14. Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до п. 2 ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-856цс15 від 02.09.2015 року, боржник за кредитним договором, який укладено між Банком та позичальником, є споживачем послуг Банку, у зв'язку з чим спір щодо стягнення заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» не підвідомчий. Така ж позиція висловлена Верховним судом України в Постанові від 04.11.2015 року.
Статтею 360-7 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
По даній справі встановлено, що рішення третейським судом по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором постановлено 28.10.2014 року, тобто після доповнення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейській суди» пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року. Таким чином, третейський суд не мав правових підстав виносити рішення по даній категорії справ.
Враховуючи вимоги п. 2 ст. 389-10 ЦПК України, в задоволенні заяви про видачу виконавчого листа має бути відмовлено в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 12 Закону України «Про третейські суди», Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», Постановою Верховного Суду України від 02.09.2015 року по справі № 6-856цс16, Постановою Верховного Суду України від 04.11.2015 року, ст.ст. 360-7, 389-10, 389-11 ЦПК України суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення судом.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя: