Справа № 755/10436/15-ц
"14" січня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - суді Гаврилової О.В.,
при секретарі - Неділько Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного підприємства "Агро Потіївка" до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та маральної шкоди,-
Представник позивача ПП "Агро Потіївка" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 1 626,20грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачу було завдано майнову та моральну шкоду ОСОБА_2 В оренді позивача знаходиться поле №5, де в 2014 році посіяно соняшник. 26.07.2014 року, приблизно о 07 год. 30 хв., проїжджаючи повз поле №5, для обстеження посівів соняшника, представник позивача виявив на полі зроблену дорогу до свердловини, яку витоптано автомобілем. Після цього директор позивача ОСОБА_3 звернувся до робітників, які працювали на даному об'єкті, які повідомили, що дану дорогу по посівам соняшника особисто зробив гр. ОСОБА_2 на власному автомобілі. Відповідач ОСОБА_2 є співвласником та директором ТОВ «Хелсіфуд» та рішенням громади його було обрано обслуговувати свердловину води, що забезпечує водопостачання приблизно 60 будинків с. Потіївка. З приводу вищезазначених події представник позивача звернувся до міліції. Згідно висновку начальника Білоцерківського МВ (з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району) ГУМВС України в Київській області від 02.08.2014 року, по результатах перевірки розгляду звернення встановлено, що в період часу з 14:00 год. 21.07.2014 року по 07:30 год. 26.07.2014 року відповідач самовільно, без згоди ПП «Агро Потіївка» знищив посіви соняшнику на полі №5 в селі Потіївка, що належали вказаному підприємству, на загальній площі 0,09га та встановлено, що даних матеріалів не достатньо для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань та рекомендовано представнику позивача звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. В результаті обстеження 26.07.2014 р., комісією було виявлено, що посіви соняшнику на земельній ділянці були знищені внаслідок протиправних переміщень по посівах ОСОБА_2 на власному автомобілі. Знищені посіви соняшнику відновленню та збиранню не підлягають. На вимогу представника позивача про відшкодування завданих збитків, відповідач ОСОБА_2 ніяким чином не реагує. Станом на день подання позовної заяви до суду майнова шкода представнику позивачу не відшкодована. Загальна вартість витрат на посів соняшника в 2014 році становить 1 626,20грн. Крім того, у зв'язку з вчиненням відповідачем дій, спрямованих на зниження престижу та підрив довіри до діяльності, позивач зазнав значних матеріальних збитків, у зв'язку із втратою посіву соняшника, знищених відповідачем, які останній відшкодовувати не збирається, позивач змушений витрачати своє здоров'я, час та нерви, звертаючись до різних інстанцій за захистом своїх прав, що призвело до нездатності повноцінно продовжувати свою життєву діяльність, порушено звичайні життєві зв'язки та життєвий устрій. На підставі цього позивач оцінює завдану йому майнову шкоду у розмірі 1626 гривень 20 копійок та моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, в якій вимоги позову підтримав в повному обсязі, також подав письмові пояснення, в яких зазначив, що твердження відповідача щодо того, що знищення соняшнику виникло у зв'язку з необхідністю під'їхати до свердловини, яка знаходиться в його користуванні, та на якій вийшов з ладу насос, яким забезпечується водопостачання, є хибними. 08.08.2011 між Потіївською сільською радою Білоцерківського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» укладено договір оренди № 16-11, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування артезіанську свердловину глибиною 60кв.м., металеву водонапірну башту об'ємом 25куб.м, та металеву водонапірну башту об'ємом 40куб.м. Згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 08.08.2011 того ж дня, орендоване майно було передано в користування орендарю. Власниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» є ОСОБА_4 та відповідач. 17.05.2013 р. Додатковим договором № 1 до договору оренди № 16-11 від 08.08.2011, укладеним між Потіївською сільською радою Білоцерківського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» в особі директора ОСОБА_2 вказаний договір оренди було розірвано за погодженням сторін достроково. Згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 17.05.2013 орендоване майно повернуто орендодавцеві. З 17.05.2013р. свердловина з баштами в оренду ні ТОВ «Хелсі Фуд», ні іншим особам в користування не передавалася. Вищевказана свердловина межує з земельними ділянками №254 та №255, які на момент знищення урожаю соняшника знаходилися у користуванні ПП «Агро Потіївка». З 01.01.2013р. земельні ділянки №254 та №255, на момент знищення відповідачем урожаю знаходилися в користуванні позивача. Неправомірними діями відповідача завдано позивачеві матеріальної та моральної шкоди (а.с.96-98).
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що ОСОБА_2 здійснював технічний ремонт водяних насосів у липні 2014 року, встановлених у свердловині водонапірної башти, що знаходиться на полі, розташованому на території Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Дана свердловина забезпечує питною водою 60 домоволодінь с. Потіївка Білоцерківського району Київської області. Між полями до свердловини, до якої проїхав по ґрунтовій дорозі відповідач, дорога веде із села Потіївка. Вважає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності та здійснення ним витрат на посів та вирощування соняшника в розмірі визначеної майнової шкоди, а ґрунтова дорога, що веде до свердловини та необхідна для її обслуговування, позивачем була незаконно засіяна сояшником. Тому, вбачається відсутність вини в діях відповідача (а.с.148-149).
Суд, вивчивши матеріли справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Судом встановлено, що 19.02.2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агропромтехсервіс-1» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ТОВ «Агропромтехсервіс-1» передана в строкове платне користування земельна ділянка серії НОМЕР_1, загальною площею 4,534га строком на 5 років. (а.с.113-115)
19.11.2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агропромтехсервіс-1» укладено договір оренди землі, відповідно до якого ТОВ «Агропромтехсервіс-1» передана в строкове платне користування земельна ділянка серії НОМЕР_2, загальною площею 4,533га строком на 10 років. (а.с.117-119), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.11.2010р. (а.с.120-121)
Відповідно до наказу №1 від 02.02.2011 р. ОСОБА_3 з 02.02.2011 року призначено на посаду директора ПП «Агро Потіївка» (а.с. 14).
03.01.2012 року між ТОВ «Агропромтехсервіс-1» та ПП «Агро Потіївка» укладено договір про співпрацю, згідно умов якого сторони домовились між собою співпрацювати в сфері сільського господарства, сторони зобов'язуються обмінюватися орендованими земельними ділянками для сівозміни з метою підтримання ґрунтів в належному стані (а.с.122).
01.01.2013 року ПП «Агро Потіївка» та ТОВ «Агропромтехсервіс-1» укладено додаткову угоду №2 до договору про співпрацю між ТОВ «Агропромтехсервіс-1» та ПП «Агро Потіївка», відповідно до якої сторони домовились про те, що земельні ділянки орендодавців ТОВ «Агропромтехсервіс-1» ОСОБА_6 /державний акт НОМЕР_3 серії Р2/ та ОСОБА_7/ державник акт 393634 серія Р2/, які знаходяться в полі №5 (біля ферми №2) обмінялись на земельні ділянки поля №6, які належать орендодавцю ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_8 /державний акт НОМЕР_4 серія Р2. (а.с. 123).
Разом з тим, договори оренди землі, укладені між ОСОБА_5 та ТОВ «Агропромтехсервіс-1» не містять умов щодо можливості передачі земельних ділянок в суборенду, чи їх «обміну».
Більше того, чинне законодавство України не передбачає можливості обміну земельних ділянок, тим більше особами, які не є власниками цих ділянок.
Як убачається з висновку по результатах розгляду звернення гр-на ОСОБА_3 від 02.08.2014 року, складеного дільничним інспектором Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області, встановлено, що 26.07.2014 року в ч/ч Білоцерківського МВ із заявою звернувся гр-н ОСОБА_3, в якій він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_2, який в період часу з 14:00 год. 21.07.2014р. по 07:30 год. 26.07.2014р., самовільно без згоди ПП «Агро Потіївка» знищив посіви соняшника на полі №5 в селі Потіївка, що належала вказаному підприємству, на загальній площі 0,08га на суму збитку близько 10 000,00 грн. (а.с. 6). В даному висновку зазначені пояснення ОСОБА_3, згідно яких останній побачив зроблену автомобілем дорогу до свердловини через посіви соняшника, та дізнався від працівників, що цю дорогу зробив ОСОБА_2 Також висновок містить викладення пояснень ОСОБА_2, згідно яких останнього обрано обслуговувати свердловину води, що забезпечує водопостачання приблизно до 60 будинків с. Потіївка. Оскільки один з насосів вийшов з ладу, виникла необхідність в його ремонті. Свердловина знаходиться на полі, орендарем якого є ОСОБА_3 До свердловини з дороги повинен бути технічний проїзд для забезпечення обслуговування свердловини, проте такий проїзд було засаджено соняшником.
Відповідно до акту №13 обстеження сільськогосподарських культур від 26.07.2014 року, комісією у складі: головного спеціаліста відділу організації виробництва, переробки та інформаційного забезпечення управління АПР ОСОБА_9, Потаївський сільський голова ОСОБА_12, агроном ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_10 26.07.2014 року провели обстеження посівів соняшнику в ПП «Агро-Потіївка» на полі №5 площею 100га. В результаті обстеження комісія виявила, що посіви соняшнику на земельній ділянці площею 0,9га, кадастровий номер 3220485600:01:010:0012 були знищені внаслідок протиправних переміщень по посівах ОСОБА_11 на власному автомобілі. Вказані переміщення здійснювались ОСОБА_11 26.07.2014 року. Знищені посіви соняшнику відновленню та збиранню не підлягають. (а.с.7)
Згідно калькуляції витрат на вирощування соняшника в 2014 році (9 соток) та калькуляції витрат на посів соняшника в 2014 році (9 соток), складених директором та головним бухгалтером ПП «Агро Потіївка», загальна вартість витрат становить 1 626,20грн. (а.с.8-10).
Проте стороною позивача не було надано доказів на підтвердження наявності, обсягу та здійснення ПП «Агро Потіївка» витрат на посів та вирощування соняшника.
Постановою № 13 Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що судам, зокрема, підвідомчі справи за заявами про вирішення майнових спорів про відшкодування збитків, заподіяних власникам землі і землекористувачам. Також цією постановою роз'яснено, що при пошкодженні посівів на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності даної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних із збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їх призначення.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 212, 213 ЦПК України, рішення ґрунтується на досліджених наявних в справі доказах.
Проте стороною позивача не надано достовірних доказів наявності спричинення відповідачем матеріальної шкоди саме в розмірі 1 626,20грн. оскільки до матеріалів справи додані лише калькуляції витрат, однак відсутні докази на підтвердження проведення позивачем у тому ж сезоні повторного посіву культур, вартості недоодержаної продукції.
При цьому, калькуляції витрат на вирощування та на посів соняшника містять ідентичні дані щодо виду витрат та їх вартості, що викликає сумнів у достовірності викладених в цих документах даних.
Також суд не приймає як допустимий доказ Акт №13 Обстеження сільськогосподарських культур від 26.07.2014 року та викладені в ньому відомості, оскільки вказані в акті дані не ґрунтуються на документальних, належних та допустимих доказах, які стали підставою для внесення до даного акту відповідних відомостей.
Посилання сторони позивача на договір оренди № 16-11 від 08.08.2011р., укладений між Потіївською сільською радою Білоцерківського району Київської області ТОВ «ХелсіФуд», предметом якої є передача в оренду артезіанської свердловини та водонапірної башти, що знаходиться в Київській області, Білоцерківський район, с. Потіївка, вул. Пролетарська, 19, та перебувають в комунальній власності сільської ради (а.с. 101-110), який був розірваний 17.05.2013р. (а.с.109), є безпідставними, оскільки як убачається з відповіді Потіївської сільської ради № 02-14-240 від 29.12.2015р. (а.с.150), паспорт на свердловину, яка знаходиться на полі № 5 між паями та перебуває на балансі Потіївської сільської ради, не виготовлений і адреса свердловині не присвоювалася.
При цьому, сторонами не заперечується той факт, що відповідач 26.07.2007 року проїхав полем до свердловини (водонапірної башти) для здійснення ремонтних робіт останньої.
Статтею 113 ЗК України передбачено створення зон санітарної охорони навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлений ст. 87 Водного кодексу України, а Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024 затверджений "Правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів", згідно п. 3 якого, межі зон санітарної охорони встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологіного нагляду, охорони навколишнього середовища, водного господарства та геології на підставі технічних документів на буріння свердловини, що вказується в паспорті на свердловину відповідно до БНтП 3.01.04-87, постанови КМУ № 963 від 08.10.2012р., постанови КМУ № 2024 від 18.12.1998р. і коливаються від 10 до 50 метрів смуги шириною по обидві сторони від крайніх ліній, встановлених у паспорті на свердловину, у напрямку до водоводів.
Таким чином, санітарна зона охорони свердловини води, що призначення для охорони водних об'єктів, і ґрунтова дорога, що веде від села до свердловини води, призначені для обслуговування свердловини, а згідно карти місцевості (а.с.111), де розташована свердловина між полями, переданими в оренду ОСОБА_5, наявна межа, по якій можливо дістатися до свердловини, проте стороною позивача не надано доказів існування належного проїзду до свердловини з метою її обслуговування, що свідчило б про неправомірність дій відповідача при його намаганні дістатися до свердловини з метою здійснення ремонту останньої.
З огляду на викладене, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди.
Що стосується вимоги позову про стягнення моральної шкоди, то вона є похідною від вимоги позову про стягнення матеріальної шкоди, в задоволенні якої судом відмовлено.
У відповідності до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи. Проте, належних доказів, в порушення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, які б підтвердили будь-яке з цих негативних явищ, стороною позивача суду надано не було, у тому числі й доказів зниження престижу підприємства, підриву довіри до його діяльності.
Враховуючи доводи та докази позивача, який є юридичною особою, на яких ґрунтуються позовні вимоги, стан здоров'я директора позивача, витрачання ним часу та нервів на захист прав підприємства, що призвело до нездатності повноцінно продовжувати директором позивача свою життєдіяльність, порушення його звичайних життєвих зв'язків та життєвого устрою, жодним чином не свідчать про завдання юридичній особі ПП «Агро Потіївка» моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, вимога позову про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача в сплаченому при зверненні до суду розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 10, 11, 57-61, 88, 179, 197, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Приватного підприємства "Агро Потіївка" до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та маральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі через Дніпровський районний суд м. Києва апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя