Справа № 755/21215/15-ц
"16" грудня 2015 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді Астахової О.О.
при секретарі: Рудь Р.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду в якому просить розірвати шлюб із ОСОБА_2, зареєстрований 24 квітня 1998 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 370, стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до повноліття дитини, та стягнути із відповідача на її користь грошову компенсацію за ? частину автомобіля марки Chevrolet Lacetti, 2008 року випуску в сумі 90 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що з 24 квітня 1998 року вона перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час шлюбу у них народилась спільна дитина - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя із відповідачем не склалося, через відсутність взаємопорозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні цінності та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Подальше збереження шлюбу ОСОБА_1В вважає неможливим, оскільки між сторонами склалися неприязні стосунки. Домовленості із відповідачем про надання матеріальної допомоги на утримання доньки в добровільному порядку між сторонами не досягнуто. Враховуючи, що відповідач офіційно працевлаштований, має стабільний дохід та спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, позивач просить про задоволення позовних вимог.
Окрім того, в період шлюбу 2008 році на умовах кредитування, позивачем та відповідачем за рахунок спільних коштів, було придбано автомобіль марки Chevrolet Lacetti, 2008 року випуску, номерні знаки НОМЕР_1, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, який підлягає поділу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та поділ майна - закрито в частині позовних вимог про поділ майна.
У судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутність. Зі змісту заяви вбачається, що позов вона підтримує та просить розірвати укладений із відповідачем шлюб та стягнути на її користь аліменти на утримання доньки у вказаному в позові розмірі.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, надав заяву, що не заперечує проти розгляду справи у його відсутність та визнає позов в частині розірвання шлюбу і стягнення з нього аліментів на утримання доньки.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24 квітня 1998 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 370 та видане свідоцтво про одруження (а.с.6). Від шлюбу подружжя має спільну дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2. (а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що між сторонами не склалися нормальні сімейні відносини з різних причин, а тому вони сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, позивач і відповідач впевнені, що сім»я їх розпалась, суд вважає, що збереження сім»ї сторін є неможливим, а тому шлюб їх підлягає розірванню.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спільна дитина сторін - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем ОСОБА_1
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно зі ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною 2 ст.155 Сімейного Кодексу України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За правилами ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача на утримання їхньої спільного доньки, суд враховує, визнання позову відповідачем а також те, що він працевлаштований, має регулярний, стабільний дохід та спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини, інших дітей у ОСОБА_2 та непрацездатних осіб які перебувають на його утриманні - не має.
Враховуючи, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем і між сторонами не досягнуто згоди щодо його утримання батьком, то суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку відповідача щомісячно, на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25 листопада 2015 року, тобто від дня пред'явлення позову до суду.
На підставі п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останньою судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. за позовною вимогою про розірвання шлюбу. Крім того, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 487,20 грн. судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 60, 88, 212-215, 223, 294, 367 ЦПК України, ст.ст. 7, 24, 55, 56, 110, 112, 150, 155, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити .
Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва 24 квітня 1998 року, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 370 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.11.2015 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття (до ІНФОРМАЦІЯ_4).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.