Справа № 755/19798/15-ц
"28" грудня 2015 р.
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Астахової О.О.
при секретарі: Швидкій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми заборгованості за договором позики в розмірі 532 285,26 грн., (п'ятсот тридцять дві тисячі двісті вісімдесят поять гривень 26 копійок) з яких: основний борг: 437 000,00 грн., сума пені: 86 713,43 грн., сума 3 % річних 4 611,04 грн., сума індексу інфляції 3 960,79 грн., та 5 322,86 грн. судового збору.
Мотивуючи вимоги тим, що 08.04.2015 року він надав у борг відповідачу грошові кошти в розмірі 480 000,00 грн., що підтверджується нотаріально посвідченим договором позики грошових коштів від 08.04.2015 року укладеним між ОСОБА_1, та ОСОБА_2 Позичені грошові кошти відповідач зобов'язувався повернути позивачу в строк до 10.06.2015 року. Проте, в обумовлений договором строк відповідач грошові кошти в повному обсязі не повернув., погасив борг частково, здійснивши оплату в розмірі 43000,00 грн.
Так як договором не встановлено розміру процентів, на думку позивача, враховуючи положення ст. 1048 ЦК України він має право на отримання процентів на рівні облікової ставки НБУ. Виходячи зі змісту ст. ст. 624, 625 ЦК України, ОСОБА_1 вважає, що із відповідача на його користь також підлягають стягненню індекс інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Оскільки досудове врегулювання спору виявилось не можливим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити виходячи з наданих ним письмових пояснень та доводів, якими обґрунтовується позовна заява. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити виходячи із доводів, якими обґрунтовується позовна заява. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечував. Додатково пояснив, що хоча умовами договору і передбачено за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення позики сплата позивачу неустойки в розмірі 0,3% від суми позики, проте ст. 624 ЦПК України надає кредитору право вибору стягнення з боржника, який прострочив виконання зобов'язання сплати неустойки або відшкодування збитків, за вибором позивача. З метою уникнення подвійного стягнення просить про відшкодування на користь ОСОБА_1 пені, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що за даними розрахунку, який міститься в матеріалах справи становить 86 713,43 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності або заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надано.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає можливим розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог ст.ст. 224, 225 ЦПК України.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 08 квітня 2015 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позивач надав відповідачу безпроцентну позику у розмірі 480 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення грошових коштів до 10 червня 2015 року.
За змістом п. 2 вказаного договору позики, факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 48 0000,00 підтверджується підписанням цього договору.
Отже, позивач свої зобов'язання за договором позики виконав належним чином, натомість відповідач не повернув грошові кошти за вказаним договором в повному обсязі в обумовлений сторонами строк.
Зі змісту нотаріально посвідченої заяви від 24 червня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 в рахунок часткового виконання зобов'язань за договором позики від 08.04.2015 року сплатив ОСОБА_1 43000,00 грн.
Даних того, що відповідачем здійснено погашення заборгованості в іншому розмірі або в повному обсязі, у суду не має.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п. 6 договору позики грошових коштів від 08.04.2015 року, у разі якщо «Позичальник» своєчасно не поверне «Позикодавцю» позику, «Позикодавець» вправі пред'явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. За кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення позики Позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 0,3 % відсотка від суми позики. (а.с.10).
Таким чином, за період з 11.06.2015 року ( з моменту прострочення виконання зобов'язання) по 24.06.2015 року ( день часткового виконання зобов'язань за договором позики) кількість днів прострочення складає 14. Отже, три відсотки річних від простроченої суми за цей період становлять 552,33 грн. ( 480 000,00 грн. : 100 х 3 : 365 днів х14 днів). За період з 25.06.2015 року по 16.10.2015 року ( в межах заявлених вимог) кількість днів прострочення - 113, сума основного боргу - 437 000 (480 000,00 грн. - 43000,00 грн.), а тому 3% річних складають 4 058,71 грн. ( 437 000,00 грн. : 100 х 3 : 365 днів х113 днів), а всього 4 611,04 грн. (552,33 грн. + 4 058,71 грн.).
За даними розрахунку наданого позивачем, правильність якого перевірена судом, сума індексу інфляції становить 3 960,76 грн.
Суд не погоджується з доводами позивача та його представника, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ розрахованої позивачем, оскільки за п. 6 договору позики укладеного між сторонами за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення позики Позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 0,3 % відсотка від суми позики. (а.с.10).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги про стягнення з відповідача неустойки позивачем не заявляються.
Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму основного боргу за позикою у розмірі 437 000,00 грн., 3% річних - 4 611,04 грн., суму індексу інфляції 3 960,79 грн., а всього 445 571,83 грн.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить із положень ст. п.1 ч.1 ст. 4 Закону України, за якою судовий збір за вимогами майнового характеру, що підлягає сплаті фізичною особою становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 455, 71грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223-225, 294 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 625, 629, 1046,1047 ЦК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики у розмірі 437 000,00 грн., 3 % річних 4 611,04 грн., суму індексу інфляції 3 960,79 грн., та 4 455, 71грн. судового збору, а всього 450 027 (чотириста п»ятдесят тисяч двадцять сім грн. ) 54 коп.
В іншій частині - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 29.12.2015 року