Справа № 755/22264/15-ц
"17" грудня 2015 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Астахова О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, поданого в особі представника - ОСОБА_2 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі слідчого відділу Дніпровського РВ ГУ МВС України в м. Києві про визнання права власності на автомобіль та повернення майна, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою в якій просить визнати за ним право власності на автомобіль марки Нісан Тіана, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 та зобов'язати Дніпровське РУ ГУ МВС України в особі слідчого відділу Дніпровського РВ ГУ МВС України в м. Києві повернути позивачу автомобіль марки Нісан Тіана, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні у ТОВ «Віейбі Лізинг».
При вивченні матеріалів, суддя прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи автомобіль марки Нісан Тіана, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 являється речовим доказом у кримінальному провадженні внесене ому в ЄДРДР № 12015100040007812 від 23.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1, 2, 4-9, 12 ст.00 КПК України Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
4. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
5. Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.
6. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.
7. У випадках, передбачених пунктами 2-4 частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно зі статтями 171-173 цього Кодексу.
8. Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
9. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
12.Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
У статі 110 КПК України, йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.
Здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально - процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. (Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 у справі N 1-29/2011).
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.
За таких обставин, у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1, поданого в особі представника - ОСОБА_2 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі слідчого відділу Дніпровського РВ ГУ МВС України в м. Києві про повернення майна необхідно відмовити, так як їх розгляд належить вирішувати за правилами кримінального, а не цивільного судочинства.
Перевіривши відповідність позовних вимог в частині ОСОБА_1, поданого в особі представника - ОСОБА_2 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі слідчого відділу Дніпровського РВ ГУ МВС України в м. Києві про визнання права власності на автомобіль, то суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України з огляду на наступне.
Відповідно до п. п. 4-7, ч. 2 , ч. 5 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити: ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.
До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Позивачем не зазначено ціну позову, однак здійснено оплату судового збору за його подання до суду у розмірі 487,20 грн., що підтверджується даними квитанції. Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не долучено документального підтвердження вартості майна на яке він просить визнати право власності, або вартості аналогічного майна для документального підтвердження визначеної ним ціни позову та відповідно здійсненої оплати судовим збором.
Таким чином, позивачу потрібно надати суду докази щодо вартості майна, а саме автомобіля марки Нісан Тіана, 2012 року, що є предметом розгляду справи, та виходячи із його розміру вказати ціну позову та за наявності підстав, здійснити доплату судового збору.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із змінами внесеними Законом України № 670-VІІІ від 03.09.2015 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. За подання до суду заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік" із змінами внесеними Законом України від 17 вересня 2015 року N 704-VIII «Про внесення змін», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року становить 1 218,00 грн.
За таких обставин, позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за подання даної позовної заяви за вимогою майнового характеру у розмірі 1% від ціни позову але не менше ніж 487,20 грн. ( 1218,00 грн. х 0,4) та не більше ніж 6090,00 грн. (1218,00 грн. х 5) або, якщо у позивача є пільги, надати докази звільнення від сплати судового збору.
Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач являється власником вказаного транспортного засобу, майно придбано ним у законний спосіб, належним чином оформлено правовстановлюючі документи, сплачено відповідний податок за проведення перереєстрації транспортного засобу та проведено всі інші передбачені законом платежі, тобто автомобіль набуто у власність правомірно. Разом з тим, представником позивача ставиться питання в прохальній частині позову про визнання за позивачем права власності на вказаний автомобіль, що суперечить змісту обґрунтування поданого ним позову, а тому даний недолік підлягає усуненню.
Згідно зі ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, суд вважає необхідним залишити заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 119, 121, 122, 209, 210, 293,294 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, поданого в особі представника - ОСОБА_2 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі слідчого відділу Дніпровського РВ ГУ МВС України в м. Києві про повернення майна.
Роз'яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1, поданого в особі представника - ОСОБА_2 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі слідчого відділу Дніпровського РВ ГУ МВС України в м. Києві про визнання права власності на автомобіль - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений судом строк позовна заява ОСОБА_1, поданого в особі представника - ОСОБА_2 до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі слідчого відділу Дніпровського РВ ГУ МВС України в м. Києві про визнання права власності на автомобіль вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали в частині відмови у відкритті провадження у справі.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.