Справа № 752/1353/16-а
Провадження №: 2-а/752/81/16
12.02.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Марченко А.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної служби Головного управління Національної поліції в м. Києві Пискуна Євгена Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП України,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою до інспектора Управління патрульної служби Головного управління Національної поліції в м. Києві Пискуна Євгена Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП України.
В обґрунтування позову зазначила, що 09.01.2016 року інспектором Управління патрульної служби Головного управління Національної поліції в м. Києві Пискуном Є.В. щодо неї було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП, з підстав того, що позивач керуючи транспортним засобом «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. В.Васильківській, 79 в м. Києві, здійснила зупинку в смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушила п. 17.1 Правил дорожнього руху.
Вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, зазначає, що при складенні постанови інспектором Управління патрульної служби Головного управління Національної поліції в м. Києві Пискуном Є.В. було проігноровано пояснення позивача, щодо того, що вона здійснила аварійну зупинку у смузі для руху маршрутних транспортних засобів з підстав крайньої необхідності, оскільки її малолітня дитина, під час руху транспортного засобу вилізла з дитячого крісла, та вона була змушена з метою забезпечення безпеки дитини, повернути її назад до крісла.
За таких обставин, просила постанову по притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП серія ПС2 № 800415 від 09.01.2016 року скасувати.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що вимушена була на декілька хвилин зупинитися в смузі для руху маршрутних транспортних засобів, з метою усунення небезпеки для життя та здоров'я своєї малолітньої доньки ОСОБА_3, тобто з підстав крайньої необхідності
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до законодавства.
За згаданих обставин, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, зважаючи на особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та строки розгляду даних справ, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторони відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Статтею ст. 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення, не надано суду жодних доказів, які б доводили винність позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, а також жодних заперечень проти позову в цілому.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, інспектор Управління патрульної служби Головного управління Національної поліції в м. Києві Пискуном Є.В. встановив, що 09.01.2016 року о 14 годині 10 хвилин водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Васильківській, 79 в м. Києві, здійснила зупинку в смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушила п. 17.1 Правил дорожнього руху.
Водночас, в постанові не зазначено жодних підстав з яких, інспектором УПС ГУ НП в м. Києві Пискуном Є.В. не було прийнято до уваги та відхилено пояснення водія ОСОБА_1 щодо здійснення зупинки транспортного засобу з підстав крайньої необхідності, з метою усунення небезпеки, що загрожувала безпеці малолітньої дочки.
Допитаний як свідок ОСОБА_4, який перебував разом з позивачем у транспортному засобі під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення, пояснив суду, що позивач ОСОБА_1 була змушена зупинитися у смузі для руху маршрутних транспортних засобів, оскільки донька вилізла з дитячого крісла під час руху авто, та їй могла загрожувати небезпека, з метою повернення її назад до дитячого крісла. При цьому позивач зупинилася на декілька хвилин, та навіть не глушила двигун транспортного засобу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Враховуючи наявні в справі матеріали, керуючись чинним законодавством, суд приходить до висновку, що позивачем було здійснено зупинку транспортного засобу в стані крайньої необхідності, з метою усунення небезпеки, що могла загрожувати малолітній дитині, оскільки небезпека, що загрожувала малолітній дитині не могла бути усунута без зупинки транспортного засобу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність визнання незаконною та скасування постанови інспектора Управління патрульної служби Головного управління Національної поліції в м. Києві Пискуна Євгена Вікторовичапро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП України.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної служби Головного управління Національної поліції в м. Києві Пискуна Євгена Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП України - задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 Серії ПС2 № 800415 від 09.01.2016 року скасувати, а справу закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Антонова Н.В.