10 лютого 2016 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів: Бреславського О.Г., Яремка В.В.
за участю секретаря: Окармус О.М.
за участю представника відповідача ОСОБА_1 , представника позивача Васійчука С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє Головне управління юстиції в Чернівецькій області до ОСОБА_3 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року,
встановила:
У вересні 2014 року ОСОБА_2 , інтереси якої представляє Головне управління юстиції в Чернівецькій області, звернулася до суду з позовом про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки та просила визнати незаконним утримування на території України неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем, повернути ОСОБА_5 до місця постійного проживання в Грецьку Республіку за адресою її проживання. Допустити негайне виконання цього рішення в частині повернення дитини до Грецької Республіки.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Гура-Оцнітей (Румунія) був зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_6 . Від даних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Афіни (Грецька Республіка) у них народився син ОСОБА_7 .
У грудні 2011 року ОСОБА_8 - батько дитини покинув спільне помешкання в поїхав до України. З метою збереження сім'ї 14 травня 2012 року вона поїхала в Україну разом з дитиною для того, щоб знайти чоловіка.
22ц-138/2016 рік Головуючий у 1 інстанції Гончарова І.М.
Категорія 48 Доповідач Чупікова В.В.
Протягом трьох місяців вони разом проживали в Україні, а у зв'язку із відсутністю необхідних документів для проживання на території України 12 серпня 2012 року була вимушена повернутися до Греції. Забрати дитину з собою не змогла, так як відповідач не дозволив їй це зробити.
Досягти згоди в добровільному порядку щодо місця проживання дитини сторони не змогли. Рішенням Одноособового суду першої інстанції м.Пірей від 05 листопада 2013 року покладено на Ліліану Брагу тимчасову опіку над дитиною.
На даний час відповідач з сином проживають в Україні за адресою: Чернівецька область Сторожинецький район, село Їжівці, позивачка вважає, що утримання дитини відповідачем в Україні без її на те згоди є протиправним, порушує її права на піклування про дитину, оскільки жодної згоди на визначення місця проживання дитини вона не давала.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 січня 2015 року, яке залишене ухвалою від 12 березня 2015 року Апеляційного суду Чернівецької області без змін, позов ОСОБА_9 задоволено повністю. Визнано незаконним утримування на території України неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем ОСОБА_11 . Повернуто неповнолітнього ОСОБА_5 до місця постійного проживання у Грецьку Республіку за адресою проживання його матері: АДРЕСА_1 .
Якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язано відповідача ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 передати неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , для забезпечення повернення дитини на територію Грецької Республіки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 січня 2015 року ухвала апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року та ухвала вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав від 18 червня 2015 року скасовані і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представник Головного управління юстиції звернувся до суду клопотанням про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою від позову, так як дитина добровільно була повернута у Грецьку Республіку, в зв'язку з чим постановою державного виконавця Сторожинецького районного управління юстиції у Чернівецькій області від 08.09.2015 року в зв'язку із добровільним виконанням рішення припинено виконавче провадження примусового виконання виконавчого листа по справі про повернення неповнолітнього ОСОБА_10 до місця постійного проживання у Грецьку Республіку.
Також ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 було подано заяву про вирішення питання про поворот виконання рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року прийнято відмову від позову громадянки ОСОБА_14 , в інтересах якої дії Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області, до ОСОБА_3 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки.
Провадження у справі за позовом громадянки Румунії ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Головне управління юстиції у Чернівецькій області, до ОСОБА_3 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки - закрито.
Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 січня 2015 року за позовом громадянки Румунії ОСОБА_2 , в інтересах якої дії Головне управління юстиції у Чернівецькій області за дорученням Міністерства юстиції України до ОСОБА_3 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки.
В апеляційній скарзі на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року представник відповідача ОСОБА_1 просить її скасувати та постановити нову про задоволення заяви про вирішення питання про поворот виконання рішення.
Вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною в частині відмови в задоволенні заяви про поворот виконання рішення і такою, що підлягає скасуванню в цій частині у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права.
Зазначає, що процесуальний закон не містить обмежень щодо можливості повороту виконання рішення у справах про повернення дитини в контексті Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.
Виходячи з системного аналізу статті 380 Цивільного процесуального кодексу України, предметом повороту виконання може бути як майно, так і дії, що не мають майнового характеру.
У випадку, якщо предметом виконання є певні блага немайнового характеру, зокрема, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, сторони також мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду.
Оскільки рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 січня 2015 року після його виконання було скасовано і справу повернено на новий розгляд, і при новому розгляді справи було закрито провадження у справі суд при ухваленні рішення був зобов'язаний вирішити питання про поворот виконання рішення, а саме:
- визнати законним утримування на території України неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем ОСОБА_15 ;
- повернути неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця постійного проживання в Україну за адресою проживання його батька ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 ;
- якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку зобов'язати ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , передати неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення повернення дитини на територію України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній.
Представник позивача ОСОБА_17 апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як постановлену з додержанням вимог закону. Зазначив, що Постановою Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року судові рішення у даній справі скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин у справі, що мають значення для справи, і ст.380 ЦПК України при цьому не застосована.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
У справі встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року залишено без змін (а.с.254-256).
Виконавчий лист №727/8120,14, виданий 02 квітня 2015 року Шевченківським районним судом м.Чернівці, виконаний відповідачем ОСОБА_3 добровільно (а.с.313, 327).
Статтею 380 ЦПК України, на яку посилається у свій заяві про поворот виконання рішення представник відповідача ОСОБА_1 , визначено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді провадження у справі закрито, суд ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-25,2011р. за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення п.28 ч.1 ст.293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями п.2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що питання про поворот виконання рішення в порядку ст.380 ЦПК України можливо вирішити стосовно тільки майнових спорів, але не у даній справі.
Крім цього, Декларацією про права дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року визначено, що малолітня дитини, якою є ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не повинна, крім випадків, коли наявні виключні обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
З таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 січня 2015 року у даній справі.
Доводи представника відповідача ОСОБА_1 не дають підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року, в частині з постановленням нової ухвали про задоволення його заяви, так як остання постановлена з додержанням вимог закону.
Частиною ч.1 ст.312 ЦПК України визначено, що апеляційний суд розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлену ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.209,218, 312 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Чупікова В.В.
Судді: Бреславський О.Г.
Яремко В.В.