Справа № 643/8032/15-ц
Провадження № 2/643/200/16
25.01.2016 р. м.Харків
Московський районний суд м.Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Арестовій І.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що між нею та відповідачем у 2008 році з часу припинення спільного проживання та ведення хазяйства була укладена усна домовленість, за якою позивачка не претендує на машину та не подає до суду заяву на виплату аліментів і розділ майна в обмін на що відповідач у свою чергу повинен подарувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 їх спільній дитині. На даний момент ця домовленість виконана не була, тому позивачка вимушена звернутися до суду для поділу майна, придбаного в період шлюбу.
Виходячи з цього позивачка просить суд поділити спільне майно подружжя та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на ? частину автомобіля марки ВАЗ модель 21101, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. При цьому, просить суд при здійсненні такого поділу збільшити її частку у спільному сумісному майні з урахуванням того, що з нею після розірвання шлюбу залишилася проживати неповнолітня дитина, на утримання якої відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги, та той факт, що вона несла всі витрати на комунальні послуги, незважаючи на те, що відповідач залишався зареєстрований за адресою спірної квартири, та той факт, що вона самостійно робила ремонт квартири, купувала меблі та побутову техніку і відповідач не ніс жодних затрат на зазначені цілі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і надав пояснення відповідно до обставин. викладених в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні подав заперечення, в яких зазначив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами оскільки вважає, що квартира і машина не є спільним майном подружжя, тому що вони були придбані після припинення шлюбно-сімейних відносин за особисті кошти відповідача, що дає підстави суду визнати дане майно особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_4 та не включати його до складу майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності. На підтвердження чого надав до суду рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.11.2012 року про розірвання шлюбу, в якому встановлений факт припинення шлюбних відносин у 2008 році, та рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.07.2011 року про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_2, яким фактично визнано, що зазначена квартира перейшла у власність ОСОБА_4 в порядку взаємозаліку розрахунків між ОСОБА_4 та ТОВ «Таміра» за двома договорами (договором оренди з правом викупу квартири та договором виконання робіт). Таким чином, представник відповідача стверджує, що після припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 надав послуги ТОВ «Таміра», які підприємство не оплатило, і через 2 роки, коли заборгованість виросла до суми більшої за вартість квартири, зазначеної у договорі оренди із правом викупу, ОСОБА_4 через суд визнав своє право власності на спірну квартиру. Щодо стосовно транспортного засобу, представник позивача надав суду банківські виписки, які вказують на те, що кошти за автомобіль вносилися відповідачем після припинення шлюбно-сімейних стосунків.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб 10.11.1999 року, який був розірваний на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13.11.2012 р.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом з позивачем.
Зазначені обставини сторонами визнані, в зв'язку з чим, відповідно до положень ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
За час шлюбу подружжям набуте наступне майно: квартира АДРЕСА_3 та автомобіль марки ВАЗ моделі 21101, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Зазначені обставини підтверджуються наступними доказами: рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13.11.2012 р. про розірвання шлюбу, рішенням Московського районного суду м.Харкова від. 04.07.2011 р. про визнання дійсним договору оренди житла з викупом від 01.11.2006 р. та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4, витягом з реєстру про державну реєстрації прав власності на нерухоме майно, технічним паспортом на квартиру, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довідкою-рахунком на оплату автомобіля, квитанцією про внесення оплати за рахунком, виписками по рахунку банку. Довідкою банку від 04.05.2011 р. про погашення боргу за кредитним договором оренди майна з викупом від 01.11.2006 р., актом актами приймання-передачі від 01.11.2006 р., договором про надання послуг від 01.03.2008 р. з додатками до нього та актами приймання-передачі послуг, листом ТОВ «Таміра» про можливість взаємозаліку зобов'язань, договором тимчасового користування службовим приміщенням від 16.11.2005 р., довідкою ТОВ «Таміра» від 14.10.2009 р. про дійсність договору, актом прийому-передачі житлового приміщення за договором тимчасового користування (а.с.13-19, 21-23, 66-76, 77, 79-99).
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Відповідно до положень ст. ст.69, 70 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу і частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може збільшити частку мана дружини, чоловіка, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Позивач просить збільшити її частку з урахуванням того, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, на утримання якої відповідач не надає достатніх коштів, та враховуючи той факт, що вона за свій рахунок проводить поточний ремонт квартири та несе витрати по оплаті комунальних послуг.
Суд вважає, що незважаючи на той факт, що в судовому засіданні встановлено проживання неповнолітньої дитини разом із позивачем, у суду відсутні підстави для збільшеня частки позивача при поділі спільного сумісного майна подружжя, так як позивачем не надано суду доказів того, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, і слід в порядку поділу майна подружжя визначити за кожним з них по ? частині спірного майна.
Доводи представника відповідача про те, що спірне майно, а саме, автомобіль та квартира слід визнати особистою власністю ОСОБА_4, так як зазначене майно набувалося за його особисті кошти, суд не вважає обгрунтованими.
Відповідно до положень ч.6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Між тим, суд вважає, що майно, на поділі якого наполягає позивач, не можна визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 з огляду на наступне.
Так, в судовому засіданні встановлено, що автомобіль марки ВАЗ придбано 28.04.2007р. у кредит, зазначені обставини сторонами не спростовується, в наслідок чого доведенню не підлягають.
Суд вважає, що кредитний договір та угода по набуттю автомобіля укладалася в інтересах сім'ї на час перебування подружжя у шлюбі та до припинення фактично сімейно-шлюбних відносин, які, як стверджують сторони, припинилися у 2008 р.
Відповідно до ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше мано, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, грошові кошти, отримані одним із подружжя за кредитним договором, укладеним в інтересах сім'ї, слід вважати спільними коштами подружжя. Відповідно і автомобіль, придбаний за такі кошти, також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, перебування такого майна у заставі та наявність боргових зобов'язань з повернення кредиту не є перешкодою для його поділу, а обов'язок з повернення суми кредиту, так само як і інші майнові права та обов'язки, може бути поділений між подружжям.
Між тим, відповідач не заявив вимоги про поділення зобов'язань по кредиту або стягнення в порядку поділу майна з позивача сум виплачених ним за договором кредиту чи врахування їх при поділі майна, хоча, як встановлено в судовому засіданні, кредитні зобов'язання виконані у повному обсязі, що сторонами не заперечувалося та підтверджується зазначеними вище доказами.
Щодо квартири, то суд вважає, що зазначене майно також не можливо визнати особистою приватною власністю відповідача з підстав, які заявлені його представником, оскільки, суд вважає, що квартира також набута за договором, укладеним в інтересах сім'ї.
Так, спірна квартира надавалася відповідачу як працівнику ТОВ «Таміра» та членам його сім'ї в тимчасове користування як службове приміщення для тимчасового проживання відповідно до договору від 16.11.2005 р. на строк до 16.11.2006 р. В подальшому відповідач до закінчення попереднього договору 01.11.2006 р. уклав з ТОВ «Таміра», де продовжував працювати, перебуваючи у шлюбі з позивачем та не припиняючи фактично шлюбно-сімейні відносини, договір оренди даної квартири з правом подальшого викупу строком на 4 роки, тобто до 31.10.2010р., фактично продовжуючи використосувати дану квартиря для проживання своєї сім'ї. При цьому. орендна плата не сплачувалася за цим договором, але ТОВ «Таміра» погодилася здійснити взаємозалік зобов'язань за цим договором та договором, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Таміра» по наданню послуг від 01.03.2008 р., які надавалися відповідачем на протязі з березня 2008 року до грудня 2009 р., і сума оплати за надані послуги перевищила визначену вартість квартири за договором оренди. Тобто, під час перебування з позивачем у шлюбі та проживання однією сім'єю відповідач виконував роботи, які в подальшому і були зараховані в оплату орендних платежів за квартиру, яка видавалася для проживання сім'ї ОСОБА_4.
Саме, сам факт укладання договору оренди квартири з правом викупу і правовідносини, що виникли за цим договором між ОСОБА_4 та ТОВ «Таміра» стали підставою для визнання договору оренди дійсним, внаслідок зарахування зобов'язань та через ухилення ТОВ «Таміра» від нотаріального посвідчення договору, і як наслідок визнання саме за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_2. З чим погодилася позивач, оскільки вважала, що квартира набута в інтересах їх сім'ї.
На підтвердження висновку про те, що квартира набута в інтересах сім'ї, також свідчить той факт, що позивач після фактичного припинення шлюбних відносин і після розірвання шлюбу продовжила проживати в спірній квартирі та продовжила нести всі витрати по утриманню даного жита, про що свідчать вищезазначені докази.
Сам факт оформлення права власності на квартиру в судовому порядку не на ім'я позивача не виключає можливість її поділу між подружжя при поділі сумісно набутого майна.
На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності (по ? частці за кожним) на квартиру АДРЕСА_4 та автомобіль марки ВАЗ модель 21101, номер кузова ХТА 21101071040654, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 808 (вісімсот вісім) грн. 15 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - Я.М.Горбунова