11 лютого 2016 року Чернігів Справа № 825/238/16
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Ул'яничеві М.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 43628267 від 29.09.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві є незаконною, оскільки державний виконавець не перевірив причини неявки стягувача та помилково кваліфікував неявку стягувача як перешкоджання проведенню виконавчих дій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що 29.09.2015 на вимогу державного виконавця стягувач не з'явився для проведення виконавчих дій та не повідомив про причини неявки, тому державним виконавцем такі дії були розцінені, як перешкоджання провадженню виконавчих дій, в зв'язку з чим була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 43628267 з виконання виконавчого листа № 825/659/14, виданого 07.05.2014 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Чернігівську обласну державну адміністрацію видати вкладку до посвідчення ОСОБА_3 від 12.06.2006 (категорія 1, серія А № 425086).
В ході здійснення вказаного виконавчого провадження 14.09.2015 державним виконавцем було надіслано стягувачу та боржнику вимогу № 70/8-Г про необхідність з'явитися до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 29.09.2015 о 10 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 для виконання вимог виконавчого документа, а саме передачі вкладки до посвідчення.
29.09.2015 державним виконавцем Рубель І.В. було складено акт, яким зафіксовано, що стягувач за викликом державного виконавця не з'явився, причини неявки не повідомив та який став підставою для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.
Згідно з частиною першою статті 29 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.
Пунктом 4 частини першої статті 47 Закону визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено заяву від 25.09.2015 про неможливість з'явлення представника стягувача 29.09.2015 для отримання вкладки до посвідчення у зв'язку з перебуванням на навчальній сесії. Дана заява була зареєстрована у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 30.09.2015 за вх. № Г-20543.
Тобто, державний виконавець не використав надані йому права та не пересвідчився у поважності неявки стягувача чи його представника на визначений ним час для проведення виконавчих дій, передчасно без врахування пояснень стягувача, викладених у заяві від 25.09.2015, прийняв оскаржувану постанову, тим самим порушив права останнього на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 43628267 від 29.09.2015 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 43628267 від 29.09.2015.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.О. Непочатих