05 лютого 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/3838/15-а
14 год. 50 год.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Дудар Е.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення витрат на відрядження, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов'язати відповідача відшкодувати витрати на відрядження в сумі 639,47 грн.; зобов'язати Управління розрахувати та виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку; стягнути з відповідача 1500,00 грн. моральної шкоди за невідшкодування відповідачем витрат, понесених у зв'язку із виконанням службових обов'язків.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Суду пояснив, що наказом начальника Управління від 05.10.2013 р. ОСОБА_1. звільнено з посади заступника начальника управління, начальника відділу з виробничо-технічних та правових питань за згодою сторін. У день звільнення відповідач не виплатив всіх належних позивачу сум, так як залишилася невиплаченою сума понесених ним витрат на відрядження у розмірі 639,47 грн. Посилаючись на порушення відповідачем норм трудового законодавства, зокрема, статті 116 КЗпП України, позивач просить стягнути з Управління належні йому при звільненні суми, а також моральну шкоду, що завдана ОСОБА_1 унаслідок несвоєчасного розрахунку.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині невиплати позивачу витрат на відрядження у сумі 639,47 грн., заперечивши при цьому щодо наявності підстав для нарахування та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на відсутність вини підприємства в неповному розрахунку у зв'язку із відсутністю коштів на проведення таких виплат.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 29.09.2015 р. № 644-ос ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління, начальника відділу з виробничо-технічних та правових питань за згодою сторін з 05 жовтня 2015 року.
Як з'ясовано судом, при звільненні ОСОБА_1, відповідач виплатив останньому всю суму, що належала позивачу при звільненні, крім витрат, понесених позивачем на відрядження - 598,72 та на придбання маркованих конвертів для листування - 40,75 грн., а всього на загальну суму 639,47 грн., що не заперечується відповідачем. На даний час вказана сума витрат позивачеві не відшкодована.
Факт перебування позивача у відрядженнях та понесення ним витрат на купівлю маркованих конвертів підтверджується звітами про відрядження та фіскальними чеками про купівлю маркових конвертів, що надані відповідачем та містяться в матеріалах справи.
Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині зобов'язання Управління відшкодувати витрати на відрядження на суму 639,47 грн., проте, суд зауважує, що у даному випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів, а тому на підставі ч. 2 ст.11 КАС України суд виходить за межі позовних вимог та з метою повного захисту порушених прав позивача, задовольняє позов в цій частині шляхом стягнення з відповідача вказаних коштів.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління розрахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, трудовим законодавством передбачена відповідальність власника перед працівником у разі невиплати останньому у день звільнення всіх сум, що належать йому при звільненні, у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, проте така відповідальність наступає за умови наявності вини власника у такій затримці.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" чітко зазначив позицію, що не приймає аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність вини Управління в непроведенні повного розрахунку при звільненні у зв'язку із відсутністю коштів, які передбачені кошторисом для такого роду виплат, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові сум та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, затримкою видачі розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Згідно із пунктом 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за останні два місяця (серпень, вересень) роботи, що передували події звільнення - 05.10.2015 р., заробітна плата позивача та кількість відпрацьованих робочих днів складає: за серпень - 4701,24 грн. за 18 робочих днів, за вересень - 1989,32 грн. за 12 робочих днів. Всього: 6690,56 грн. за 30 робочих днів.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається із довідки про середню заробітну плату, наданої Управлінням, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 223,02 грн. (6690,56/30 = 232,02).
Оскільки статтею 117 КЗпП встановлено виплату середнього заробітку за весь час його затримки по день фактичного розрахунку, що становить в даному випадку 86 робочих днів (з 05.10.2015р. по 05.02.2016 р.), то відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку з позивачем при звільненні по день фактичного розрахунку складає: 19179,72 грн. (223,02 грн. х 86 ).
Судом встановлено, що 12.10.2015 р. відповідачем виплачено ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку у кількості 5 робочих днів (з 06.10.2015 р. по 12.10.2015 р.), яка становить 1115,10 грн. Вказана обставина позивачем не заперечується.
Отже, враховуючи часткову виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1115,10 грн. сума, яка належить до стягнення на користь позивача складає 18 064,62 грн. (19 179,72 - 1 115,10).
За таких обставин, суд, з урахуванням наведених вище посилань на п. 4 ч. 2 ст. 162 КАС України, на підставі ч. 2 ст.11 КАС України виходить за межі позовних вимог та з метою повного захисту порушеного права, задовольняє позов у цій частині шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 18064,62 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 500,00 грн., слід зазначити наступне.
У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Обгрунтування відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинно містити, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У ході судового розгляду справи позивачем не надано суду належних доказів спричинення йому моральної шкоди, а тому суд вважає такі вимоги необгрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.
Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення витрат на відрядження, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 04014134) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер - НОМЕР_1) витрати на відрядження у розмірі 639,47 грн. (шістсот тридцять дев'ять гривень) грн.47 коп.
Стягнути з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 04014134) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер - НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 064, 62 грн. (вісімнадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 62 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 лютого 2016 р.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 12.3