09 лютого 2016 року Чернігів Справа № 825/144/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Воєдило Л.П.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - УПФУ в м. Чернігові), в якому просить суд зобов'язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові подання про повернення їй безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у сумі 1597 грн. 70 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.11.2014 між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1860, згідно якого позивач придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
При укладенні вищевказаного договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1597 грн. 70 коп. Оскільки, ОСОБА_2 житло було придбано вперше, остання вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вона сплатила такий збір безпідставно. ОСОБА_2 10.12.2015 звернулась до УПФУ в м. Чернігові із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, проте листом від 16.12.2015 №27746/05 управління відмовило ОСОБА_2 у поверненні вказаних коштів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника управління. Також від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення, в яких останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки обов'язок доказування придбання нерухомого майна вперше лежить виключно на позивачу. Разом з тим, з доданих позивачем до справи документів неможливо встановити факт придбання нерухомого майна ОСОБА_2 вперше.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за №1860, придбано у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).
При укладенні договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1597 грн. 70 коп. (1% від вартості об'єкта нерухомості), що підтверджується квитанцією від 21.11.2014 №3225, наявною у матеріалах справи (а.с.7).
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, ОСОБА_2 10.12.2015 звернулась до УПФУ в м. Чернігові із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування у розмірі 1597 грн. 70 коп. (а.с.10)
Листом від 16.12.2015 №27746/05 УПФУ в м. Чернігові відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв'язку з відсутністю у останнього інформації щодо прав власності громадян на нерухоме майно і повноважень на запит вищевказаної інформації у компетентних органів (а.с.11).
Вважаючи вищевказану відмову протиправною, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР).
Так, у відповідності до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів.
У свою чергу, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом № 400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Так, згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З системного аналізу вищевказаних положень Закону №400/97-ВР та Порядку №1740 вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
При цьому, у відповідності до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Згідно із частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У свою чергу, судом було вжито заходи для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, запропоновано позивачці надати суду всі належні та допустимі докази на підтвердження факту придбання нерухомого майна вперше.
Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 28.12.2015 вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є лише відомості про реєстрацію права власності за позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за №1860 (а.с.13-14).
Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 22.12.2015 №4182 також не вбачається наявність за позивачкою зареєстрованого права власності на інше нерухоме майно (а.с.16).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача є 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2, яку позивачка набула у результаті приватизації державного житлового фонду.
При цьому, факт використання позивачкою права на безоплатну приватизацію квартири свідчить про попереднє набуття нею права власності на нерухоме майно, а не придбання.
Такий висновок узгоджується позицією, з викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013 у справі №К/9991/46362/11.
Тобто, будь-якого іншого придбаного нерухомого майна за позивачкою не зареєстровано, крім як права власності на нерухоме майно, при придбанні якого сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу та повернення якого є предметом даного адміністративного позову.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачкою нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Таким чином, саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що позивачка придбала житло згідно договору купівлі - продажу від 21.11.2014 не вперше.
Отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що обов'язок доказування придбавання нерухомого майна вперше лежить виключно на позивачці.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_2 про придбання нею житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
Разом з тим, частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI передбачено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
Аналізуючи викладені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача і покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція була висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 (справа № К/9991/37325/11), від 25.06.2015 (справа №К/800/17652/15), від 20.08.2015 (справа № К/800/41597/14), від 15.12.2015 (справа №К/800/612/14).
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання УПФУ в м. Чернігові сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові подання про повернення ОСОБА_2 безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у сумі 1597 грн. 70 коп. та задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».
Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
За таких обставин, судові витрати у розмірі 551 грн. 21 коп. підлягають стягненню, за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, на користь позивача.
Керуючись статтями 94, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові подання про повернення ОСОБА_2 (індикаційний номер НОМЕР_1) безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у сумі 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 70 коп.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (14013, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 139, код 37972192) на користь ОСОБА_2 (індикаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп. сплачений згідно квитанції від 22.01.2016.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.І. Д'яков