про залишення позовної заяви без руху
12 лютого 2016 р. м. Чернівці справа № 824/66/16-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Селищанське” про стягнення заборгованості.
Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути заборгованість по виплаті і доставці пенсій з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Селищанське” в сумі 25721,87 грн.
Перевіривши позовну заяву на предмет дотримання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, суд залишає її без руху з наступних підстав.
Згідно зі ст. 105 КАС України позов пред'являється до адміністративного суду у формі позовної заяви, яка має відповідати вимогам, встановленим ст. 106 КАС України.
Частиною 3 ст. 106 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ст.3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Частиною 1 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-ІІІ).
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання (п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346-ІІІ).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону № 3674-VI).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підтвердження сплати судового збору позивачем надано платіжне доручення № 25 від 28.01.2016 р. на суму 6227,25 грн.
Судом встановлено, що вказане платіжне доручення не містить підпису уповноваженої посадової особи банку та печатки скріпленої установо банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Крім того, позивачем не надано до суду докази того, що вказане платіжне доручення надійшло на виконання обслуговуючому банку, на його підставі завершено переказ коштів і списано відповідну суму з його рахунку, а також зараховання коштів на рахунок одержувача.
Відтак, вказаний документ не є належним доказом сплати позивачем судового збору за подання позову.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 106 КАС України.
Частина 1 ст. 108 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Суд вважає, що без усунення вказаного вище недоліку, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для його усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105, 106, 160, 165 та ч. 1 ст. 108 КАС України, -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити п'ятиденний строк для усунення недоліку, зазначеного в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
3. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявникові.
Ухвала, відповідно до ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.К. Левицький