Код суду 233 Справа № 233/405/16-к
Вирок
Іменем України
15 лютого 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка кримінальне провадження, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015050380001037 від 6 липня 2015 року щодо обвинуваченого
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працює, працездатного, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого 26 лютого 2015 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст..185 ч. 1 КК України до покарання у виді 160 годин громадських робіт, -
який обвинувачується в вчиненні злочину, передбаченому ст..389 ч.2 КК України, -
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області було засуджено ОСОБА_4 за ст.185 ч. 1 КК України до 160 годин громадських робіт.
2 квітня 2015 року до Костянтинівського МРВ кримінально-виконавчої інспекції надійшов до виконання вирок відносно засудженого ОСОБА_4 . Цього ж дня засуджений був поставлений на облік та викликався до кримінально-виконавчої інспекції 02.04.2015 року та 09.04.2015 року телефоном. За викликами ОСОБА_4 не з'явився, причини неявки до інспекції не повідомив.
24 квітня 2015 року року ОСОБА_4 в приміщенні Костянтинівського МРВ кримінально-виконавчої інспекції було роз'яснено порядок та умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, вимоги ст. 37 Кримінально - виконавчого кодексу України, про що ним була заповнена підписка, відібрано пояснення, винесено постанову та призначено день реєстрації: перший, другий, третій та четвертий понеділок щомісяця. В цей же день ОСОБА_4 було видане направлення до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника».
Наказом директора КП «СЄЗ» № 2 від 27 квітня 2015 року ОСОБА_4 визначено вид робіт, складено графік.
До відбування громадських робіт з 28 квітня 2015 року ОСОБА_4 не приступив, не відбував громадські роботи 28 та 29 квітня 2015 року.
30 квітня 2015 року ОСОБА_4 приступив до відбування громадських робіт, відбувши 30 квітня 2015 року 4 години і 14 травня 2015 року - 4 години.
З 15 травня по 22 травня 2015 року ОСОБА_4 умисно, з метою ухилення від відбування громадських робіт, не виходив на відбування громадських робіт без поважних причин, чим порушив порядок та умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, передбачених ст.40 ч.З п.2 Кримінально- виконавчого кодексу України, згідно якої ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, які були вчинені після письмового попередження; та невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, за що йому 22 травня 2015 року було винесене друге застереження у виді письмового попередження про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.389 КК України.
З 25 травня 2015 року ОСОБА_4 приступив до громадських робіт, які відбував по 29 травня 2015 року включно по 4 години щодня, 2 червня 2015 року відбув 2 години і 3 червня 2015 року відбув 1 годину.
4 червня 2015 року ОСОБА_4 припинив відбування покарання і, умисно, з метою ухилення від відбування громадських робіт, не відбував громадські роботи, чим знову порушив порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, передбачених ст.40 ч.З п.2 КВК України, за що ОСОБА_4 15 жовтня 2015 року, 16 жовтня 2015 року, 16 січня 2016 року були винесені застереження у виді письмового попередження про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст.389 КК України та повторно роз*яснений порядок відбуття покарання у виді громадських робіт.
Проте, ОСОБА_4 , переслідуючи мету ухилення від відбуття покарання у виді громадських робіт, умисно, ухиляючись від призначеного судом покарання, без поважних причин, не надавши виправдувальних документів, з 4 червня 2015 року до виконання покарання у виді громадських робіт не приступив, не відбувши, станом на 21 січня 2016 року, решту 129 годин громадських робіт.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст..389 ч.2 КК України, оскільки він, вчинив умисні дії, що виразилися в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
11 лютого 2016 року під час судового провадження між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст.472 КПК України, згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчинені діяння; прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 2 ст.389 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, та щодо міри покарання, яку повинен понести ОСОБА_4 у вигляді арешту строком на 1 місяць із застосуванням положень ст. 71 КК України, остаточно призначити покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць 5 днів. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст..473 КПК України та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно ч.3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Відповідно ст..468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст..469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, особливо тяжких злочинів, за умови передбаченої КПК України, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст..389 ч.2 КК України, який згідно ст..12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
При цьому судом з*ясовано, що підозрюваний цілком розуміє права, визначені абз. 1-4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Опитавши обвинуваченого, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам ч.7 ст. 474 КПК України та КК України, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст..65, 71 КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, угода укладена на добровільних засадах, обвинувачений в змозі виконати взяті на себе зобов*язання та є винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 389 ч.2 КК України.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, оскільки зміст зазначеної угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України, укладання угоди сторонами є добровільним, а підстави для відмови в затвердженні угоди відсутні.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 11 лютого 2016 року про визнання винуватості між прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України.
ОСОБА_4 призначити за ст.. 389 ч.2 КК України узгоджене сторонами покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
В силу ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом приєднання, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2015 року за ст. 185 ч.1 КК України у виді 40 годин громадських робіт, що відповідно до ст. 72 КК України становить 5 днів арешту, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць 5 (п*ять) днів.
Початок строку відбуття покарання у виді арешту обчислюється з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст..394 КПК України до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя