264/7515/15-ц
2/264/188/2016
"11" лютого 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В. , при секретарі Мащенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В листопаді 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що 18 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого їй було надано кредит в розмірі 8 000,00 грн. на строк до 18.06.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Повернення кредиту здійснюється щомісячними платежами згідно умов кредитного договору. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору, як солідарний боржник. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку із чим станом на 20.09.2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 906,15 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 5 498,05 грн., заборгованості за процентах - 17 408,10 грн. Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму заборгованості.
У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, надавши відповідну уточнюючу позовну заяву, та просив стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 15 468,01 грн. та судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, в яких зазначили, що дійсно 18.06.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір на строк до 18.12.2008 року. В 2009 році ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Іллічівського районного суду м.Маріуполя з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням суду було стягнуто заборгованість в загальному розмірі 7 365,47 грн. Згідно пункту 5.6. кредитного договору строк позовної давності по всім грошовим вимогам становить 5 років. Строк дії кредитного договору становить до 18.12.2008 року тобто позивачем був пропущений строк позовної давності. На підставі зазначеного просить відмовити у позові повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.06.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 71620_cred, згідно якого остання отримала строковий кредит на споживчі цілі у розмірі 8 000,00 грн. із терміном погашення кредиту до 18 грудня 2008 року та процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 33% річних.
18.06.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_2 поручається перед банком за виконання позичальником ОСОБА_1 всіх грошових зобов'язань щодо повернення кредиту, процентів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків в порядку та строки встановлені кредитним договором.
Згідно пункту 2 договору поруки поручитель відповідає перед банком за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Тобто поручитель ОСОБА_2 відповідає перед банком як солідарний боржник нарівні із основним позичальником.
Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 березня 2009 року позов ПОТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2В, про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 513,28 грн., відсотки за користування кредитом в розмірі 1 940,09 грн. та судові витрати, а всього 7 557,90 грн.
Платіжним дорученням від 10.03.2011 року відповідач ОСОБА_1 здійснила погашення заборгованості за кредитним договором та перерахувала ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 7 365,47 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Факт виконання позивачем умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.
Вимогами ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Наведеними умовами договору поруки встановлено солідарну відповідальність за кредитними зобов'язаннями між сторонами спору.
Згідно пункту 1.4 кредитного договору та графіку, який є додатком №1 до договору, погашення кредиту та відсотків по ньому відбувається частинами в строк до 18.12.2008 року.
З представленого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має загальну заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 20.09.2015 року в розмірі 15 468,01 грн.
Відповідачі в добровільному порядку існуючу заборгованість не сплатили.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання та відповідно до вимог ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати неодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З огляду на укладений договір поруки, ОСОБА_2, як поручитель, відповідає солідарно перед банком за несвоєчасне погашення кредитного зобов'язання боржником.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 5 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення її в судовому порядку. Також суд погоджується із правильністю розрахунку позивачем основної суми заборгованості, які містяться в уточнюючій позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.
Суд вважає не обгрунтованими доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності за пред'явленими грошовими вимогами з огляду на наступне.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно пункту 5.6 кредитного договору строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Отже за вказаними умовами договору сторонами було добровільно збільшено строк позовної давності до 5 років для стягнення кредиту та відсотків.
Згідно ч.1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Кінцевим строком виконання зобов'язань за кредитним договором є 18.12.2008 року.
Одночасно з цим статтею 264 ЦК України встановлено випадки переривання строку позовної давності. Так згідно вказаної статті перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Також позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом встановлено, що в січні 2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до суду з позовом за результатом чого було винесено рішення та стягнуто існуючу заборгованість.
Крім того, згідно платіжного доручення №В0310ХDXXA від 10.03.2011 року ОСОБА_1 було добровільно проведено оплату заборгованості за кредитним договором та перераховано позивачу грошові кошти в сумі 7 365,47 грн.,
Такі дії відповідача щодо добровільної виплати заборгованості в розумінні статті 264 ЦК України є вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання нею свого боргу та обов'язку за кредитним договором.
Отже 10 березня 2011 року внаслідок часткової оплати боргу 5 річний строк позовної давності перервався та після цього розпочав свій перебіг заново.
Із даним позовом позивач звернувся 17.11.2015 року, тобто в межах 5 річного строку позовної давності.
У зв'язку із цим підстав для відмови у позові через сплив строку позовної давності не вбачається.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно з вимогами ст.ст. 57-59 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
З урахуванням вказаного позивачем було доведено наявність заборгованості та правові підстави для її стягнення в судовому порядку.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У зв'язку із задоволенням позову з відповідачів на користь позивача в рівній частині підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1218,00 грн.
Керуючись ст.ст. 16, 257, 259, 261, 264, 526-528, 599, 610, 611, 1048-1050, 1052 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість в сумі 15 468 гривень 01 коп. за кредитним договором від 18 червня 2007 року від 71620-cred.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 609,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 609,00 грн.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Д. В. Кузнецов