Справа № 229/2444/14-ц
Номер провадження № 2/229/6/2015
Категорія 38
02 березня 2015 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого -судді Гонтар А.Л.
при секретарі Костенко В. М.,
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним ,
позивач ОСОБА_1 15 вересня 2014 р. звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 17 березня 2014 року померла її бабуся ОСОБА_5 Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді будинку № 27 за адресою вул..Ленінградська у м. Дружківка Донецької області.
В установлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у нотаріуса вона дізналась, що в жовтні 2013 року її бабуся склала заповіт на ім"я ОСОБА_3 Позивач, вважає, що при підписанні даного заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки після перенесеного захворювання інсульту страждала психичними розладами.
Просить визнати заповіт недійсним на підстаі ст. 255 ЦК України.
Позивач ОСОБА_1 з'явилася у судове засідання, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач просила визнати заповіт недійсним та стягнути на її користь понесені судові витрати у розмірі 1254 гривень, з яких судовий збір становить 244 гривні, судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у сумі 122 гривні, 368 гривень вартість залізничних квітків для адвоката, 520 гривень вартість автобусних квітків для неї.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги позивачки з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання з'явилася, позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона доглядала ОСОБА_5 Остання добровільно склала заповіт на неї. Вона почала жити у неї ще до того, як остання потрапила до лікарні. Раніше за ОСОБА_5 доглядала її колишня невістка. ОСОБА_5 була немічна після інсульту, хоча по дому все робила. Вона стала жити у неї. Тиждень прожила, а потім ОСОБА_5 захворіла . На той час ще ніякого заповіту не було. Спочатку ОСОБА_5 знаходилась в інфекційному відділенні, потім її перевели в хірургію. Вона потребувала операціі. ОСОБА_5 відмовлялась від проведення операції до тих пір, поки не вирішить питання з будинком. Вона казала, що позивачка мешкає в Харкові, їй будинок не потрібен, вона з Харкова не приїде за нею доглядати. Казала, що може після операціі померти, а будинок буде кинутий, а так в ньому буде жити вона, тільки просила не продавати його. Якщо вона вилікується після операції, то їй потрібна буде допомога, и відповідач буде її доглядати. ОСОБА_5 приховувала від усіх, що вона оформила заповіт на ОСОБА_3 Нотаріус приїжджав в лікарню і оформив заповіт. У неї в банку лежали гроші, вона сказала, щоб гроші віддали другий внучці Даші, яка живе в м. Макіївці. У ОСОБА_5 були гроші на лікування. ОСОБА_6 була нормальна, вона все пам'ятала. Була дуже розумна жінка . На харчування вони скидалися грошима. Вона нічого не шкодувала для неї, бо знала який у неї діагноз, тому все найкраще було для нее. ОСОБА_5 була атеїсткою, а відповідач віруюча, тому коли вони з Ірою читали молитви перед їжею, хотіли щоб вона причастилася, вона говорила, як вони їй набридли. У ОСОБА_5 нічого не боліло, тільки серце, їй було важко дихати, тиск та ноги вона розтирала. Вона сама захотіла лікуватися в Краматосрке, вони поїхали туди автобусом. ОСОБА_5 наполягла на хімії. Померла вона від інтоксикації. Відповідач поховала її і пам'ятник замовила. Просила у задвололені позову відмовити.
Вислухавши пояснення позивача,представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 березня 2014 року померла ОСОБА_5Д, що підтверджується актовим записом № 241 від 21 березня 201 року (а.с. 10 ).
Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина у вигляді будинку № 27 по вул.. Ленінградська у м. Дружківка Донецької області.
Згідно заповіту від 28 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 усе належне їй майно, в тому числі і будинок № 27 по вул. Ленінградська заповіла ОСОБА_3. (а.с.84)
Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Позивачка просить визнати заповіт, складений 28 жовтня 2013 року недійсним, посилаючись на те, що її бабуся ОСОБА_5 у зв"язку з хворобою, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
На підставі ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Саме до такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 17 серпня 2012 року та 19 березня 2014 року.
Під час розгляду справи, суд встановив факту неспроможності ОСОБА_5 в момент укладення оспореного заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " передбачено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатрічної експертизи № 124 (гр) від 24 грудня 2014 року ОСОБА_5 під час укладення заповіту 28 жовтня 2013 року страждала органічною деменцією складного генезу внаслідок судинного захворювання головного мозку (церебросклероз, гепертоническая хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія, наслідки перенесеного мозкового інсульту) і інтоксикаційної енцефалопатії внаслідок онкології (рак підшлункової залози). Ступінь вираженості слабоумия позбавляла випробувану здібності під час підписання заповіту розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с.60)
Судом були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за клопотанням сторін, які підтвердили, що померла ОСОБА_5 заповіла будинок відповідачу ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що у ОСОБА_5 у 2012 році стався інсульт. Вона за нею доглядала, возила в лікарню до Шепелевича. Позивачка передавала з Харькова гроші, а вона купувала ліки, продукти харчування . Перший час після інсульту ОСОБА_5 взагалі не ходила, інсульт був правостороний. Вона правою рукою взагалі не володіла, їла лівою рукою. Потім вона пожовкла і їй через три дні зробили операцію. Після операції з'явилася ОСОБА_3. ОСОБА_5 їй не говорила про те, що склала заповіт на ОСОБА_3. ОСОБА_5 після інсульту могла назвати її ОСОБА_10, мамою. Останнім часом вона ображалася на ОСОБА_3, говорила, що та все врмея молится.
Свідок ОСОБА_8З пояснила у судовому засіданні, що після інсульту у ОСОБА_5 не працювала права руку і праву ногу вона тягнула. У неї вираз обличчя іноді змінювався сам по собі. Вона могла почати говорити і забути про що говорила, не закінчів фразу. То вона скаже одне, потім змінить свою думку, сказав, що такого не говорила. То хочу лікуватися, то не хочу, то їй потрібен масажист, то не потрібен. ОСОБА_9 за нею доглядала, наймала їй масажиста, купувала ліки, продукти харчування. Знає, що на все це гроші передавала позивачка з Харкова.
Свідок ОСОБА_10 пояснила у судовому засіданні, що посени 2012 року з ОСОБА_5 стався інсульт. За період її хвороби близьких родичів нікого не було, за нею доглядали сусіди. Потім вона поступово почала відновлюватися, навесні вона почала ходити, паличку не брала, казала, що їй краще без палички. У неї відновилася рука, до літа вона повністю відновилася. Вона самостійно ходила в магазин, сама себе обслуговувала, готувала їсти. Вона була здівована, як ОСОБА_5 швидко відновлюється.
Свідок ОСОБА_13 пояснила у судовому засіданні, що коли у ОСОБА_5 стався інсульт, вона мешкала одна. Усі клопоти на себе узяла ОСОБА_9. Вона здійснювала нагляд за ОСОБА_5 Після інсульту ОСОБА_5 стала, якась не така, яка була. У нее з"явилась якась маніакальна ідея, вона була якась страна, трошки,як неадекватна. Вроді як і в здравому умі, але то газ залишила вмикнутим. По різному було.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволеню, оскільки вимоги позивача доведені в судовому засіданні.
Позивач просить стягнути на її користь з відповідача судові витрати у сумі 1254 гривні, з яких 244 гривні судовий збір, 122 гривні судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову, 368 гривень вартість квитків адвоката, 520 гривень вартість квитків позивачки .
Згідно із главою 8 розділу 1 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.
Як вибачається із позовної заяви позивачка просила стягнути на її користь лише судовий збір.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вибачається із матеріалів справи позивач при подачі позову сплатила судовий збір в сумі 244 гривні та 122 гривні за подачу заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВССУ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року абзацем третім частини другой статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено розмір судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про забезпечення позову зменьшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову (частина четверта статті 151 ЦПК). Таке зменьшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же дань) подання до суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову.
Як вибачається із матеріалів справи, позовна заява та заява про забезпечення позову подані в один день, тому судовий збір повинен був складати 243 грн. 60 коп., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Щодо інших витрат, понесених позивачкою на проїзд її до місця розгляду справи та її адвоката, то вони не можуть бути стягнуті, оскільки в позовної заяві позивачка просить стягнути лише судовий збір.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Вимоги про стягнення судових витрат були заявлені позивачкою у судових дебатах, тому суд не може їх задовольнити.
Ухвалою Дружківського міського суду від 15 вересня 2014 року було забезпечено позов, а саме було заборонено реєстраційній службі Дружківського міського управління юстиції до винесення рішення по справі за даним позовом здійснювати перереєстрацію права власності на нерухоме майно - будинок та земельну ділянку загальною площею 0,1000га за адресою: вул.Ленінградська, буд.27, м.Дружківка, Донецька обл.;
приватному нотаріусу Дружківського нотаріального округу ОСОБА_7 здійснювати видачу ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на майно померлої ОСОБА_5, тобто на будинок та земельну ділянку по вул.Ленінградська,27 в м.Дружківка Донецької області..
В наступний час необхідність у забезпечені позову відпала, тому заборону треба скасувати.
На підставі ст.. 10,11,58,59,60,84,86,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), ст.ст. 182,316,317,322,334,360 ЦК України
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним
Заповіт, складений 28 жовтня 2013 року ОСОБА_5 на ім"я ОСОБА_3 визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.
Скасувати забезпечення позову , а саме: зняти заборону реєстраційній службі Дружківського міського управління юстиції здійснювати перереєстрацію права власності на нерухоме майно - будинок та земельну ділянку загальною площею 0,1000га за адресою: вул.Ленінградська, буд.27, м.Дружківка, Донецька обл.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.
Суддя: А. Л. Гонтар