25.01.2016
Справа №6-54/10
Провадження №6/642/6/642/8/16
25 січня 2016 р. Ленінський районний суд м. Харкова
в складі : головуючого - судді Скляренка С.О.,
при секретарі - Антоненко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Ленінського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -
Старший державний виконавець Ленінського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 в червні 2010 року звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що на примусовому виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Харкова по справі №2-2167/09 від 27.10.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фінанси та кредит» заборгованості у сумі 24469,75 грн. По примусовому виконанню вищезгаданого виконавчого документу 19.02.2010 року було відкрито виконавче провадження №ДВ-18/361, боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду. Згідно виконавчого документу боржник ОСОБА_2 ніде не працює, заходів щодо погашення боргу за виконавчим документом не здійснює. До ВДВС надійшла заява від стягувача ПАТ «Фінанси та Кредит» про заборону виїзду боржника за кордон.
Ухвалою суду від 21 червня 2010 року вказане подання було задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_2 в праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 21 червня 2010 року була скасована, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
До судового засідання з'явився державний виконавець Ленінського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3, подання підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на викладені у ньому докази.
Боржник ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 проти задоволення подання заперечували.
Суд, вислухавши думку заявника, боржника та його представника, вивчивши матеріали подання, вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На виконанні в Ленінському відділі ДВС ХМУЮ знаходився виконавчий лист, виданий Ленінським районним судом м. Харкова по справі №2-2167/09 від 27.10.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фінанси та кредит» заборгованості у сумі 24469,75 грн.
По примусовому виконанню вищезгаданого виконавчого документу 19.02.2010 року було відкрито виконавче провадження № ДВ-18/361, боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. "Про виконавче провадження".
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», яким закріплені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону). Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (ч. 1, п. 18 ч. 3 статті 11 Закону).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків передбачених цим законом, та в'їхати в Україну.
Положеннями ст. 6 цього Закону “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо:
1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;
3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань;
9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
Пунктом 8 ст. 19 Закону від 3 квітня 2003 р. "Про Державну прикордонну службу України" встановлено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
У відповідності до узагальнень Верховного суду України від 01.02.2013 року судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України рішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК, та за поданням державного виконавця на підставі п. 18 ст. 11 «Про виконавче провадження» у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”).
Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Тимчасове обмеження у праві виїзду громадян України за кордон встановлюється на підставі рішення (ухвали) суду.
Вимоги до змісту і форми подання, з яким мають право звертатися до суду державні виконавці, нормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 р. та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. №512/5. В окремому її розд. XIІ "Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну" передбачено, що подання повинно містити: а) найменування суду, до якого направляється подання; б) реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні; в) реквізити виконавчого провадження; г) прізвище, ім'я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік); ґ) підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. У поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ. До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів (за потреби). У поданні також можуть зазначатися адреса місця проживання боржника та інші відомості, які відомі про цю особу державному виконавцю. Крім того, до подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов'язань боржником.
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.
Натомість, старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 до суду разом з поданням надана постанова про відкриття виконавчого провадження №ДВ-18/361, копія вищезазначеного виконавчого листа, копія заяви стягувача, і не надані відомості про наявність у боржника ОСОБА_2 документа громадянина України на право виїзду з України і в'їзду в неї, перелік яких зазначений в ст. 2 ЗУ "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", а також не надано перш за все жодних доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_2 отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, виклики про те, що він викликався до Ленінського ВДВС ХМУЮ, а також попередження. Жодного акту державного виконавця виходу за місцем мешкання боржника з моменту відкриття провадження з метою перевірки його майнового стану також не надано.
Державним виконавцем також не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, що обмеження його у виїзді за кордон яким-небудь чином вплине на виконання рішення суду, буде сприяти його виконанню, не зазначено, на який саме період просить обмежити тимчасово у праві виїзду за межі України.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання, закріпленого ст. 33 Конституції України, де чітко зазначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що державним виконавцем не надано достатньо доказів на підтвердження вимог свого подання, суд вважає за необхідне відмовити йому у задоволенні вищезазначеного подання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 377-1 ЦПК України, ст. ст. 1, 5 Закону “Про виконавче провадження”, Законом України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд -
В задоволенні подання старшого державного виконавця Ленінського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С.О.Скляренко