Справа № 202/7405/15-ц
Провадження № 2/0202/289/2016
Іменем України
04 лютого 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Бєсєди Г.В.
при секретарі: Чумак В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання видати трудову книжку, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання видати трудову книжку.
В обґрунтування поданої заяви позивач ОСОБА_1 зазначив, що 30 червня 2011 року він був прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальність «Металургійний завод «Дніпросталь» учеником підручного сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки та 01 червня 2012 року був переведений на посаду сталевара. 21 листопада 2014 року він був звільнений з посади у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2015 року був поновлений на роботі та на його користь було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, однак судом в задоволенні заяви відповідачу було відмовлено, а ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2015 року залишено без змін. Отримавши виконавчий лист, він подав його на виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Однак, на неодноразові звернення до державного виконавця, будь-якої відповіді не отримував та вирішив самостійно звернутись до відділу кадрів підприємства, де йому запропонувала приїхати на роботу. В цей же день, а саме 22 липня 2015 року в приміщенні відділу кадрів на підприємстві його зустріли невідомі йому люди, запропонували проїхати з ними до військового комісаріату, та які в подальшому вже на вулиці намагались за допомогою фізичною сили посади його до їх автомобілю та нанесли йому легкі тілесні ушкодження. 23 липня 2015 року він вийшов на роботу, але до роботи його не допустили, а видали направлення на обов'язковий попередній медичний огляд. В поліклініці він отримав свою медичну картку, з якої вбачалось, що останній раз ним було пройдено медичний огляд 05.09.2014 року, тому наголошує на незаконні дії відповідача з цього приводу, наголошуючи що це було зроблено з метою недопущення його до роботи. У зв'язку з хвилюваннями із-за тривалого розгляду справи про поновлення його на роботі та отриманим стресом при спробах поновлення, він погано себе почував та вимушений був звернутись до лікаря - терапевта, який в подальшому направив його до психіатра. З 27 липня 2015 року по 21 серпня 2015 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі «Дніпропетровській клінічній психіатричній лікарні», та прийняв рішення звільнитись з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 29.07.2015 року. Оскільки він знаходився на стаціонарному лікуванні, то вирішив звернувся до голови Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящихся металургійної та гірничодобувної промисловості України з метою отримання юридичної допомоги. Головний інспектор зазначеної організації відвіз його заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України до ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь». Однак, йому стало відомо, що його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України не було звільнено, всупереч вимогам ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2015 року в частині поновлення його на роботі станом на 29.07.2015 року не було виконано, фактично до роботи він не був допущений, оскільки незаконно був направлений до медичного закладу для проходження медичного огляду. Наголошує, що відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з ним внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» повинно йому виплатити вихідну допомогу. Також зазначав, що незаконні дії відповідача стали причиною його моральних страждань, він втратив душевний спокій, постійно перебував в роздратованому стані, фактично залишився без коштів для існування, що призвело до необхідності звернення до лікаря та знаходження на стаціонарному лікуванні. Посилаючись на ч. 3 ст. 38, ст. 44, ст. 235, ст. 236, ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути з ТОВ «МЗ «Дніпросталь» на його користь грошові кошти в розмірі 15 122 грн. 10 коп. як оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2015 року; зобов'язати ТОВ «МЗ «Дніпросталь» розірвати з ним трудовий договір з 29.07.2015 року згідно його заяви на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути з ТОВ «МЗ «Дніпросталь» на його користь вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку в сумі 19 101 грн. 60 коп.; стягнути з ТОВ «МЗ «Дніпросталь» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки в розмірі 88 344 грн. 90 коп.; стягнути з ТОВ «МЗ «Дніпросталь» на його користь моральну шкоду в розмірі 27 560 грн. та зобов'язати ТОВ «МЗ «Дніпросталь» видати йому трудову книжку та посвідчення стропальника на право працювати на висоті, працювати з сосудами під тиском.
В судове засідання з'являвся позивач, який підтримав викладені в позовній заяві обставини та вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» в судові засідання також з'являвся, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Через канцелярію суду подав письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідач дізнався про заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2015 року, лише 03.06.2015 року, а 05.06.2015 року виконуючи рішення суду адміністрація ТОВ «МЗ «Дніпросталь» видало наказ № 130-В, яким поновила на роботі ОСОБА_1 , але ні 05.06.2015 року, ні пізніше позивач на підприємство не з'явився та на телефонні дзвінки не відповідав, тому адміністрація підприємства ТОВ «МЗ «Дніпросталь» була вимушена видати наказ № 137-к від 15.06.2015 року про анулювання наказу № 130-В у зв'язку з тим, що були порушені вимоги трудового законодавства щодо ознайомлення працівника з наказом, який його стосується. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 нарешті з'явився на підприємстві і адміністрація ТОВ «МЗ «Дніпросталь» вдруге видала наказ № 173-В, яким поновила на роботі ОСОБА_1 , але після 22.07.2015 року відповідач на підприємстві знов не з'являвся та на телефонні дзвінки не відповідав, також не з'являвся в медичному закладі ПАТ «Інтерпайп НТЗ». Наголошують, що адміністрація ТОВ «МЗ «Дніпросталь» прав ОСОБА_1 щодо своєчасного поновлення на роботі не порушувала і обставині викладені в позовній заяві вважають такими, що не відповідають дійсності. Також представник ТОВ «МЗ «Дніпросталь» зазначав, що будь-яких заяв про його звільнення, в тому числі і на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України адміністрація підприємства не отримувала.
Свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що вона є інспектором праці Дніпропетровського обласного профспілкового комітету та здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 щодо захисту його трудових прав у відносинах з ТОВ «МЗ «Дніпросталь». Зазначала, що 29 липня 2015 року вона особисто приїхала до відділу з управління персоналу ТОВ «МЗ «Дніпросталь», де ОСОБА_3 передала заяву ОСОБА_1 про звільнення останнього на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, разом з тим повідомляючи, що ОСОБА_3 на копії заяви ОСОБА_1 відмовився розписуватись. Засобами поштового зв'язку або іншими способами заяву про звільнення ОСОБА_1 вона не направляла.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , заступник директора з персоналу ТОВ «МЗ «Дніпросталь» пояснювала, що ОСОБА_1 був поновлений на роботі у відповідності вимог законодавства, з моменту отримання копії заочного рішення. Однак, ОСОБА_1 з'явився на роботі лише 22.07.2015 року та йому було видано направлення на медичний огляд відповідно до встановленого графіку проходження медичного огляду працівниками ТОВ «МЗ «Дніпросталь». Після отримання відповідного направлення ОСОБА_1 більше не з'являвся на роботі, причини їм не повідомляв, будь-яких заяв від ОСОБА_1 вони не отримували. Заперечувала щодо тверджень ОСОБА_1 про передачу його заяви через свого представника про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Свідок ОСОБА_5 , який працює на посаді провідного спеціаліста служби безпеки ТОВ «МЗ «Дніпросталь» повідомляв, що дійсно 22.07.2015 року він бачив ОСОБА_1 на прохідній заводу, не заперечував, що до ОСОБА_1 підходили співробітники військового комісаріату, які робили спроби вручити останньому повістку. Разом з тим, повідомляв, що більше на території заводу ОСОБА_1 не з'являвся.
Суд, вислухавши пояснення позивача, пояснення представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року визнано незаконним проведення позачергової перевірки знань виконання обов'язків стропальника ОСОБА_1 , затвердженого протоколом № 12 від 15.11.2014 року в частині запису № 5 та протоколу від 18.11.2014 року в частині запису № 17 « ОСОБА_1 - не знає», визнано незаконним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» № 272-У від 21 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_1 згідно пункту 2 статті 41 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» на посаді підручного сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34 621 грн. 65 коп. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» та користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 436 грн.
Вищезазначене рішення суду було допущено до негайного виконання в частині поновлення працівника на посаді та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Постановою заступника начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04 червня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 202/12646/14-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про поновлення ОСОБА_1 в ТОВ «МЗ «Дніпросталь» на посаді підручного сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року - залишено без змін.
Наказом № 130-В директора ТОВ «МЗ «Дніпросталь» від 05 червня 2015 року ОСОБА_1 з 22.11.2014 року поновлено на роботі на посаді підручного сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки.
Наказом № 137-к від 15 червня 2015 року у зв'язку з тим, що підручний сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки ОСОБА_1 не з'явився на роботі з 06.06.2015 року по 15.06.2015 року та не ознайомився з наказом про поновлення на роботі, наказ № 130-В директором підприємства скасовано.
Наказом № 173-В від 22 липня 2015 року поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді підручного сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки з 22 листопада 2014 року та наказано в.о. начальнику дільниці обробки сталі ОСОБА_6 допустити ОСОБА_1 до виконання професійних обов'язків з 23 липня 2015 року. З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його розпис.
Наказом № 344 від 22 липня 2015 року призначено проведення профілактичного медичного огляду працівників підприємства в 2015 році в період з 03.08.2015 року по 14.08.2015 року, згідно додатку № 1.
Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 23 по 28 липня 2015 року комісією у складі заступника директора з економічної безпеки Лихоманова І.В., виконуючого обов'язки заступника директора по управлінню персоналом Дьошина О.С. та голови профспілкового комітету ТОВ «МЗ «Дніпросталь» Гришиної Н.Г. 28 липня 2015 року був складений акт.
Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 29.07.2015 року, яка долучена позивачем до матеріалів справи, останній звернувся до директора ТОВ «МЗ «Дніпросталь» із заявою, в якій зазначив, що у зв'язку з тим, що його не допущено до роботи у зв'язку з незаконним направленням на проходження медичного огляду просив звільнити його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Згідно довідки, виданої Комунальним закладом «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» № 267/2015 від 21 серпня 2015 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 28.07.2015 року по 21.08.2015 року, що також підтверджується листком непрацездатності серії АГХ № 964667.
Згідно матеріалів справи до Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 07 вересня 2015 року звернувся директор ТОВ «МЗ «Дніпросталь» із заявою про розшук ОСОБА_1 на яку 15 жовтня 2015 року повідомлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та безвісно зниклим не вважається.
Листом № 166/6/03 від 04.09.2015 року головний лікар Комунального закладу «Дніпропетровський центр Первинної медико-санітарної допомоги № 8» повідомив ТОВ «МЗ «Дніпросталь» про те, що ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікарів центру в період з 22.07.2015 року по 28.07.2015 року не звертався.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово.
Згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Отже, виходячи з аналізу положень ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України попередивши про це власника або уповноваженого ним органу саме письмово.
Однак, матеріали справи не містять підтвердження отримання заяви ОСОБА_1 від 29.07.2015 року про його звільнення ТОВ «МЗ «Дніпросталь».
Показання свідка ОСОБА_7 , не є в даному випадку беззаперечним доказом отримання роботодавцем заяви ОСОБА_1 про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Крім цього, відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Аналогічне положення визначено і ч. 1 ст. 169 КЗпП України.
Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я N 246 від 21.05.2007, розроблений на виконання статті 17 Закону України "Про охорону праці", який визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.
Відповідно до п 1.3. цього Порядку до обов'язкових медичних оглядів відносяться: попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди, проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах
із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.
Відповідно до п. 3.4, 3.6 зазначеного порядку роботодавець забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження. Відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.
Згідно матеріалів справи позивач був направлений на проходження медичного огляду на підставі наказу № 334 від 22.07.2015 року, що не суперечить вимогам законодавства та відповідно не може вважатись порушенням законодавства про працю роботодавцем та не є підставою для звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «МЗ «Дніпросталь» розірвати з ОСОБА_1 трудовий договір на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, та відповідно, виходячи з положень ст. 44 КЗпП України, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 15 122 грн. як оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно матеріалів справи заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року про поновлення позивача на посаді на підставі п. 5 ст. 235 КЗпП України допущено до негайного виконання.
Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України «Про виконавче провадження», а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5.
З постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 червня 2015 року вбачається, що виконавчий лист видано судом 26 травня 2015 року, а заява про примусове виконання рішення суду подана 03 червня 2015 року.
Відповідно до п.4 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у ст.17 цього Закону, і негайно розпочинає його примусове виконання.
Згідно пункту 2 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 04 червня 2015 року надано боржнику строк для добровільного виконання до 11 квітня 2015 року.
У зв'язку з помилково зазначеною датою добровільного виконання ТОВ «МЗ «Дніпросталь» було повернути виконавчий лист, та в подальшому отримавши виконавчий лист ТОВ «МЗ «Дніпросталь» в частині поновлення на роботі рішення суду було виконано. 05 червня 2015 року відповідачем був виданий наказ № 130-В про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді підручного сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки з 22 листопада 2014 року, про що повідомлено державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Таким чином, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 15 122 грн. як оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, відсутні.
В обґрунтування позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилався на протиправні дії з боку відповідача, що спричинили йому душевні страждання, та як наслідок проходження стаціонарного лікування в психіатричній лікарні.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 13 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995, роз'яснено, що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Тобто, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ними нормальних життєвих зв'язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.
У зв'язку з невстановленням порушення прав позивача ОСОБА_1 в сфері трудових відносин ТОВ «МЗ «Дніпросталь» після ухвалення рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року, необґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнення з відповідача вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди в розмірі 27 560 грн.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невидачею трудової книжки та зобов'язання видати трудову книжку, посвідчення стропальника, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення Мінпраці України №58 від 29.07.1993 року, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось позивачем, останній з'явився на роботі 23 липня 2015 року, де йому було видано направлення на медичний огляд, від проходження якого позивач відмовився. В подальшому на підприємство не приходив, до виконання своїх посадових обов'язків не приступив.
Відповідно до приписів ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Статтями 58, 59 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
Відповідно до правил статті 59 ЦПК про допустимість доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, встановленим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання працівниками ТОВ «МЗ «Дніпросталь» його заяви про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи позивач ОСОБА_1 на день розгляду справи з посади підручного сталевара установки позапічкової обробки сталі дільниці виплавки і позапічкової обробки в ТОВ «МЗ «Дніпросталь» не звільнений.
Отже, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання видати трудову книжку, відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст.88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем компенсується за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 208, 209, 212-218, 367 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, розірвання трудового договору, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання видати трудову книжку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції.
Суддя: Г.В. Бєсєда