"10" лютого 2016 р. Справа № 902/1649/15
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Відділу Держгеокадастру у Тиврівському районі Вінницької області, смт Тиврів, Вінницька область
до: Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, смт Тиврів, Вінницька область
про визнання права власності за набувальною давністю на рухоме майно вартістю 11 333,00 грн
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
Представники сторін не з'явилися.
Відділом Держгеокадастру у Тиврівському районі Вінницької області подано позов до Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання права власності на рухоме майно вартістю 11 333 грн (визнання права власності за набувальною давністю).
Ухвалою суду від 28.12.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1649/15 та призначено її до розгляду на 20.01.2016 р.
Ухвалою суду від 20.01.2015 р. розгляд справи відкладено до 10.02.2015 р., з огляду на неявку відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів.
В засідання суду 10.02.2016 р. представники сторін (відповідач - повторно) не з'явились, вимог суду щодо надання витребуваних документів не надали та не надіслали, хоча про час та день розгляду справи їх було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 20.01.2016 р., надіслання та вручення якої стверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи.
Крім того, в минулому судовому засіданні (20.01.2016 р.) уповноважений представник позивача (Рудик Олександр Васильович) під розписку був повідомлений про наступну дату судового засідання.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання, а також враховуючи те, що сторони у справі в засідання суду не з'явились, справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Як вбачається з матеріалів справи, в судове засіданні 10.02.2016 р. позивач витребуваних попередніми ухвалами суду документів не надав при тому, що останнього було попереджено, що в разі неподання без поважних причин витребуваних судом матеріалів позов може бути залишено без розгляду.
Враховуючи те, що позивачем не виконано вимог ухвал суду щодо надання документів, що перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду виходячи з таких міркувань.
Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, обов'язковою умовою застосування вищезазначеної норми процесуального права є відсутність поважних причин неподання витребуваних судом матеріалів та необхідність їх для вирішення спору, так само як і відсутність поважних причин нез'явлення представника позивача у судове засідання.
У п.4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.
У разі неповідомлення позивачем з таких причин, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин спору в тому рахунку і фактичного стану взаємовідносин на момент вирішення спору в суді, суд вимагав від позивача надати ряд доказів на підтвердження викладеного у позовній заяві, а саме: оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; свідоцтво про державну реєстрацію на автомобіль ЛУАЗ-969М, кузов №175349, двигун № 258008, державний номер 1609 ВИБ; докази реєстрації (перереєстрації) в Немирівському МРЕО ДАІ у Вінницькій області автомобіля ЛУАЗ-969М, кузов № 175349, двигун № 258008, державний номер 1609 ВИБ; докази звернення до Немирівського МРЕО ДАІ у Вінницькій області щодо перереєстрації автомобіля ЛУАЗ-969М, кузов № 175349, двигун № 258008, державний номер 1609 ВИБ з відповідача на позивача.
У відповідності зі ст.115 ГПК України виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України є обов'язковим.
Однак позивач не надав жодного із витребуваних судом документів, а також не забезпечив явку в судове засідання уповноваженого представника.
Слід вказати, що відповідно до ст.43 ГПК України судочинство в господарських судах України здійснюється на засадах змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.
Неподання витребуваних доказів по справі та неявка в судове засідання уповноваженого представника позбавляє суд можливості, у відповідності з ст.ст. 43, 75 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Принагідно суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.81 ГПК України позивач має право знову звернутися з вказаним позовом до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили його залишення без розгляду.
Також при прийнятті вказаної ухвали суд врахував вимоги ч.2 ст.81 ГПК України відповідно до якої про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
При цьому згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи факт неприбуття в судове засідання уповноваженого представника позивача та неподання ним витребуваних доказів у суду відсутні підстави для повернення сплаченого позивачем судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.86, 87, 115 ГПК України, суд, -
1. Позов залишити без розгляду.
2. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул.Леніна, 32, смт Тиврів, Вінницька область, 23300.
3 - відповідачу - вул.Леніна, 32, смт Тиврів, Вінницька область, 23300.