09.02.16р. Справа № 904/10176/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест", м. Дніпропетровськ
про стягнення 1 854 215,76 грн.
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: Коваль Л.М., довіреність № б/н від 07.12.2015 року, представник;
від відповідача: Носова В.І., довіреність № 007 від 01.02.2016 року, представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" про стягнення заборгованості у сумі 1 854 215,76 грн., з яких: основний борг у сумі 1480 704,00 грн., пеня у сумі 295 830,24 грн., 3% річних у сумі 24 314,82 грн., інфляційні втрати у сумі 53 366,70 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 3614 від 29.10.2014 року в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлену у межах специфікації № 2 від 10.03.2015 року продукцію, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 1 480 704,00 грн. на яку позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у сумі 295 830,24 грн., 3% річних у сумі 24 314,82 грн., інфляційні втрати у сумі 53 366,70 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позов посилається на те, що за умовами договору оплата має здійснюватися на підставі рахунку, доказів надсилання якого на адресу відповідача і отримання його останнім позивач суду не надав. Відтак відповідач вважає, що строк оплати не настав, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, пені та 3% річних.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні відзиву на позов.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 26.11.2015 року з призначенням розгляду справи на 21.12.2015 року, після чого розгляд справи відкладався на 12.01.2016 року, 04.02.2016 року, 09.02.2016 року у межах продовженого за ухвалою господарського суду від 12.01.2016 року на підставі клопотання представника позивача строку розгляду справи на 15 днів до 09.02.2016 року включно.
У судовому засіданні 09.02.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, господарський суд
29.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (далі - Покупець, Відповідач) укладено договір поставки № 3614 (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2. договору постачальник зобов'язується поставити продукцію, вироблену ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" м. Кременчук, за номенклатурою, у кількості, строки та за цінами, зазначеними у специфікації(ях), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її у сумі, рівній партії.
Згідно з пунктом 2.3. договору загальна вартість кожної партії продукції за договором визначається у специфікації(ях), що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку нездійснення або часткового здійснення покупцем попередньої оплати у відповідному місяці поставки згідно строку, визначеного у договорі поставки та у специфікації(ях), така специфікація(ї) припиняє свою дію у частині нездійснених покупцем платежів.
Сума договору становить загальну суму підписаних сторонами специфікацій (пункт 2.4. договору).
Відповідно до пункту 3.2. договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця накладної чи акту приймання-передачі продукції (при прийманні продукції за адресою: ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" м. Кременчук, вул. І.Приходька, 141), а у випадку поставки продукції залізничним транспортом - дата на товарно-транспортній накладній перевізника.
Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що розрахунки по договору за продукцію, що поставляється у відповідному місяці, покупець здійснює шляхом попереднього перерахування коштів на рахунок постачальника в національній валюті у розмірі 100% вартості продукції згідно виставленого рахунку, якщо інше не вказано у додатку.
Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків за поставлений товар - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (пункт 10.1. в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2014 року).
На підставі договору позивачем за видатковою накладною № РН-0000005 від 11.03.2015 року поставлена відповідачеві обумовлена специфікацією № 2 від 10.03.2015 року (Додаток № 2 до договору) продукція (рама бокова (укомплектована рамою боковою крес. 100.00.002-4) № креслення 100.00.020-4СБ; балка надресорна № креслення 100.00.010-4СБ) на загальну суму 1 780 704,00 грн. (а.с. 16, 26 том 1).
Поставлена продукція відповідачем оплачена частково на загальну суму 300 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 1067_7А018 від 10.07.2015 року на суму 100 000,00 грн., № 1089_7Н026 від 17.07.2015 року на суму 100000,00 грн., № 1682_7О003 від 23.07.2015 року на суму 100 000,00 грн. (а.с. 31 - 33 том 1).
Причиною виникнення спору є несплата відповідачем залишку грошових коштів у сумі 1 480 704,00 грн. за поставлену продукцію на загальну суму 1 780 704,00 грн. (1 780 704,00 - 300 000,00 = 1 480 704,00).
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами пункту 5.1. договору та пункту 4. специфікації № 2 від 10.03.2015 року (Додаток № 2) розрахунки по договору за продукцію, яка поставляється у відповідному місяці, покупець здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в національній валюті згідно виставленого рахунку. Відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів після здійснення постачання.
Таким чином, оплата за поставлену продукцію за видатковою накладною № РН-0000005 від 11.03.2015 року мала бути здійснена до 11.04.2015 року.
На виконання умов пункту 5.1. договору позивач надіслав 28.04.2015 року відповідачеві для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000083 від 27.04.2015 року на суму 1 780 704,00 грн., що підтверджується наданою суду копією опису та фіскальним чеком, оригінали яких судом оглянуті у судовому засіданні 09.02.2015 року (а.с. 30 том 1).
Станом на час вирішення спору жодних доказів щодо сплати відповідачем 1 480 704,00 грн. залишку грошових коштів за отриману продукцію відповідач суду не надав. Надіслані на адресу відповідача претензії з цього приводу № 2240 від 19.08.2015 року та № 2257 від 06.10.2015 року залишені відповідачем без відповіді (а.с. 34 - 41 том 1).
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 480 704,00 грн. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача в частині щодо настання строку оплати за фактом поставки спірної продукції є необгрунтованими. Із платіжних доручень вбачається, що часткова оплата здійснювалася відповідачем з посиланням на рахунок-фактуру, докази надсилання якого на адресу відповідача за допомогою поштового засобу зв'язку позивач надав суду. Викладене свідчить по обізнаність відповідача щодо рахунку та суми, яка підлягала оплаті. Разом з тим відсутність рахунку-фактури не могла бути перешкодою у своєчасній оплаті, оскільки строк товарного кредиту визначений у специфікації № 2 до договору, а сума оплати - у видатковій накладній № РН-0000005 від 11.03.2015 року.
Крім того, згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Доказів відмови від отриманої продукції та її повернення позивачеві відповідач суду не надав.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6.2. договору у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Оплата пені не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов'язань за даним договором.
Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції за договором розрахована у загальній сумі 295 830,24 грн. за загальний період з 05.05.2015 року по 05.11.2015 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені встановлено, що він здійснений без дотримання вимог статей 252, 254 Цивільного кодексу України щодо початку та закінчення строку.
З урахуванням обставин у справі період нарахування пені, який фактично можливий протягом шестимісячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, охоплюється часом з 11.04.2015 року по 12.10.2015 року. Однак з огляду на межі позовних вимог згідно зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України строк нарахування пені має обмежуватися періодом з 05.05.2015 року і по 12.10.2015 року.
За результатом перерахунку заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню і буде складати 260 293,34 грн., з яких:
117 526,46 грн. за період з 05.05.2015 року по 09.07.2015 року із заборгованості у сумі 1780 704,00 грн.;
11 764,93 грн. за період з 10.07.2015 року по 16.07.2015 року із заборгованості у сумі 1680704,00 грн. (з урахуванням оплати у сумі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням №1067_7А018 від 10.07.2015 року);
11 064,93 грн. за період з 17.07.2015 року по 23.07.2015 року із заборгованості у сумі 1580704,00 грн. (з урахуванням оплати у сумі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням №1089_7Н026 від 17.07.2015 року);
119 937,02 грн. за період з 24.07.2015 року по 12.10.2015 року із заборгованості у сумі 1480704,00 грн. (з урахуванням оплати 24.07.2015 року у сумі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1682_7О003 від 23.07.2015 року)
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних розраховані у сумі 24 314,82 грн. за загальний період з 05.05.2015 року по 05.11.2015 року (а.с. 5 том 1).
Перевіркою здійсненого розрахунку порушень не встановлено.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 53366,70 грн. за загальний період з 05.05.2015 року по 05.11.2015 року.
Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Зазначене позивачем не враховано, а тому заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають зменшенню і будуть складати 32 452,67 грн., з яких:
46 298,30 грн. за період з травня 2015 року по червень 2015 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,6% із заборгованості у сумі 1 780 704,00 грн.;
за липень 2015 року існувала дефляція, а саме 99%, у зв'язку з чим інфляційні втрати із заборгованості у сумі 1 680 704,00 грн. (з урахуванням оплати у сумі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1067_7А018 від 10.07.2015 року) мали від'ємне значення і у грошовому значенні склали -16 807,04 грн.;
2 961,41 грн. за період з серпня 2015 року по жовтень 2015 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 100,2% із заборгованості 1 480 704,00 грн. (з урахуванням оплати у сумі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1089_7Н026 від 17.07.2015 року та у сумі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1682_7О003 від 23.07.2015 року).
Усього: 32 452,67 грн. (46 298,30 - 16 807,04 + 2 961,41 = 32 452,67).
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 1797764,83 грн., з яких: 1 480 704,00 грн. - основний борг, 24 314,82 грн. - 3% річних, 260293,34 грн. - пеня, 32 452,67 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 26 966,47 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Обручева, буд. 17, ідентифікаційний код 33612250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія "Бізнес-Модуль" (51931, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка, буд. 17, кв. 37, ідентифікаційний код 33523123) основний борг у сумі 1 480 704,00 грн., 3% річних у сумі 24 314,82 грн., пеню у сумі 260 293,34 грн., інфляційні втрати у сумі 32 452,67 грн., судовий збір у сумі 26 966,47 грн.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.02.2016 року.
Суддя І.І. Колісник