61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
11.02.2016 Справа № 905/3502/15
Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» м.Краматорськ
до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь
про стягнення 410 751,11грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Стасюк М.О. - довіреність від 04.01.2016року,
від відповідача - не явився.
Позивач просить господарський суд з урахуванням уточнення від 11.02.2016року стягнути з відповідача 410751,11грн., з яких, 382403,54грн. інфляційні втрати за період з 25.03.2015р. по 10.02.2016р. та 3% річних в розмірі 28347,57 грн. за цей же період.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем наказу господарського суду Запорізької області від 25.12.2014р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. по справі 908/4878/14, за яким стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 2625910,40 грн., 401503,57 грн. пені, 419161,76 грн. інфляційні витрати, 64310,60 грн. 3% річних, 66978,28 грн. судового збору з розстрочкою виконання рішення. За наказом господарського суду відкрито виконавче провадження 29.04.2015року, яке до наступного часу не виконано.
В підтвердження нарахованої суми до стягнення посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України і інформацію про виконання виконавчого провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Відповідач 02.02.2016 року надіслав до суду письмовий відзив на позов, в якому повідомляє, що ним на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 року були перераховані позивачу грошові кошти наступним чином:
15.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
19.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
21.05.2015 року в сумі 200 000,00грн.;
22.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
25.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
26.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
27.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
27.05.2015 року в сумі 200 000,00грн.;
26.06.2015 року в сумі 541 970,13грн.;
06.08.2015 року в сумі 541 970,13грн.;
03.11.2015 року державним виконавцем стягнуто 36 735,49 грн. і 04.11.15р. - 701,96 грн., однак позивачем при нарахуванні 3% річних і інфляційних було зараховані дні, в період яких перераховувались кошти, що є незаконним і таким, що не відповідає зазначеному в пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за яким день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних, річних та пеня.
Представник не явився на виклик суду до судового засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений, про що свідчать підписи на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
До господарського суду надійшло 21.01.2015року письмове клопотання про неможливість явитись в судове засідання представнику відповідачу у зв'язку з тяжким фінансовим становищем і просить суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів. Клопотання господарським судом задоволено, розгляд справи відкладено з 12.01.2016р. на 01.02.2016р. і на 11.02.2016р., про що були належним чином повідомлені представники сторін.
Відповідач знову не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні свого представника і не надав письмового відзиву на заявлений до нього позов.
Справа за достатністю документів для вирішення спору по суті розглядається без явки представника відповідача.
Проаналізувавши надані позивачем документи, оцінивши підстави, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, господарський суд -
Предметом даного спору є стягнення інфляційних нарахувань та річних процентів після прийняття судового рішення.
Питання щодо стягнення інфляційних нарахувань і відсотків річних після прийняття судового рішення регламентується Цивільним кодексом України, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", а також з урахуванням постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 6 від 10.07.2014 ).
Так, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його повним виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог стягувача (кредитора), якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє стягувача (кредитора) права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, якою регламентується відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема, визначається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.12.2014р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. по справі 908/4878/14, стягнуто з відповідача на користь позивача 2625910,40 грн. основний борг, 119765,66 грн. пені, 419161,76 грн. інфляційні витрати, 64310,60 грн. 3% річних, 66978,28 грн. судового збору.
Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 14.05.2015р. надана розстрочка виконання рішення наступним чином:
- 1000000,00 грн. основного боргу - до 31 травня 2015 року;
- 541970,13 грн. основного боргу - до 30 червня 2015 року;
- 541970,13 грн. основного боргу - до 31 липня 2015 року;
- 541970,13 грн. основного боргу - до 31 серпня 2015 року;
- 419161,76 грн. інфляційних витрат, 64310,60 грн. 3% річних, 66978,28 грн. судового збору - до 30 вересня 2015 року.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У разі, коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, але щодо інфляційних нарахувань та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість, вони можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Наведене стосується й випадків здійснених судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника, оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача (стягувача) потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.
Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Оскільки до часу звернення позивача з цим позовом, боржник не виконав рішення господарського суду, сума призначена до стягнення залишилась несплаченою, господарський суд вважає доведеними підстави для нарахування інфляційних витрат та 3 % річних за весь час прострочки, але з урахуванням наданої господарським судом Запорізької області розстрочки виконання рішення і моменту виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.
Також враховується, що відповідно пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Таким чином, починаючи з строку вступу в законну дію рішення, за яким стягнута сума боргу, позивач мав право на стягнення з боржника 3% річних за прострочку виконання грошового зобов»зання наступним чином: 2625910,40грн. на 19.03.2015р. Господарський суд приймає до уваги, що позивачем нараховані 3%річні і інфляційні втрати з 25.03.2015р., що є його правом.
З інформації про виконавче провадження № 47394942 за вказаними параметрами запиту в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень вбачається, що боржник на вимогу Господарського суду сплатити 1000000,00 грн. до 31.05.2015 року (з урахуванням наданої розстрочки) перерахував позивачу кошти в повному обсязі наступним чином:
15.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
19.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
21.05.2015 року в сумі 200 000,00грн.;
22.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
25.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
26.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
27.05.2015 року в сумі 100 000,00грн.;
27.05.2015 року в сумі 200 000,00грн.
Виконані грошові зобов'язання боржником з урахуванням розстрочки боргу в сумі 541970,13 грн., які від повинен сплатити до 31 червня 2015 року, що підтверджується сплатою 26.06.2015 року в повному обсязі.
На виконання рішення щодо розстрочки боргу в сумі 541970,13 грн., яку від повинен сплатити до 31 липня 2015 року, підтверджено, що сплачено боржником цю суму 06.08.2015 року, тобто з про строчкою в 7днів.
541970,13 грн. основного боргу повинна бути сплачена за рішенням суду до 31 серпня 2015 року, а сплачено 03.11.2015 року 36735,49 грн. і 04.11.2015 року в сумі 701,96 грн., тобто залишилася несплаченою сума в розмірі 504532,68 грн. з прострочкою виконання в 65 днів.
Позивач при нарахуванні 3% річних і інфляційних втрат не врахував розстроку виконання рішення: 1000000,00 грн. основного боргу - до 31 травня 2015 року; 541970,13 грн. основного боргу - до 30 червня 2015 року; 541970,13 грн. основного боргу - до 31 липня 2015 року; 541970,13 грн. основного боргу - до 31 серпня 2015 року.
О огляду на вищезазначене, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з урахуванням наданої господарським судом розстрочки сплати боргу складає із суми 541970,13 грн. - 7 днів, із суми 504532,68 грн. - 65 днів.
Господарський суд не приймає твердження позивача щодо нарахування інфляційних втрат і 3% річних без урахування розстрочки, так як надана розстрочка виконання господарським судом є однією з умов порядку виконання грошового зобов'язання і не врахування цього положення рішення є порушенням законодавства, зокрема115 Господарського процесуального кодексу України та інших актів, якими визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Зміст рішення господарського суду, яке вступило в законну дію не може бути змінений.
Зробивши власний розрахунок нарахованих сум інфляційних втрат і річних процентів, господарський суд стягує з відповідача:
- 3% річних за 7 днів прострочення із суми 541970,13 грн. в розмірі 311,82 грн. і із суми 504532,68 грн. за 65 днів прострочки в розмірі 2695,45 грн.
- Інфляційні втрати за прострочку виконання сплати боргу в сумі 541970,13 грн. в розмірі 1083,94 грн.
В решті заявленої суми господарський суд відмовляє за недоведеністю підстав.
Приймаючи до уваги, що звини відповідача виник спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі пропорційно стягнутій суми.
На підставі ст. 49, 82, 84, 85, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Задовольнити позов частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», ЄДРПОУ 13504334, Донецька область, м. Маріуполь - 87535, майд. Машинобудівників, 1 на користь Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, Донецька область, м. Краматорськ - 84305, вул. Орджонікідзе, 5 інфляційні витрати в розмірі 1083,94 грн., 3% річних в розмірі 3007,27 грн., судовий збір в розмірі 1378,00 грн.
В решті заявленого позову відмовити за недоведеністю.
Рішення суду, повний текст якого оголошений 11.02.2016р., може бути оскаржено через місцевий господарський суд у термін десяти днів.
Суддя С.Ю. Гринько