09 лютого 2016 року Справа № 922/4330/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. - головуючого, Кривди Д.С. (доповідача), Могил С.К.,
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
відповідачаКруліковський І.Л., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015
у справі№ 922/4330/15 Господарського суду Харківської області
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків"
простягнення 29920 грн,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" заборгованості по договору оренди, а саме: по орендній платі в розмірі 5481,60 грн, по відшкодуванню комунальних послуг у розмірі 18292 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 1756 грн, 3% річних у розмірі 111,60 грн та суми індексу інфляції в розмірі 4578,80 грн, а всього - 29920 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2015 (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Івакіна В.О.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 5481,60 грн заборгованості з орендної плати, 18292 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 111,60 грн 3% річних, 4278,80 грн інфляційних втрат, 501,60 грн пені та суму сплаченого судового збору у розмірі 1750,26 грн; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в частині стягнення 18292 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 111,60 грн 3% річних та 4278,80 грн інфляційних втрат скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 530, 613 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 30.05.2014 між ТОВ "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №30/05/14 №08 (далі за текстом - Договір), за умовами розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 57,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. Д-6, 1-й поверх, з метою розміщення офісу (розділ 1 договору).
Відповідно до п.2.1 Договору передача приміщення здійснюється на підставі Акта приймання-передачі приміщення №1, який підписується уповноваженими представниками сторін.
30.05.2014 сторони підписали акт приймання-передачі приміщення №1 до Договору. Сторони підтвердили, що стан приміщення повністю відповідає домовленості сторін і придатний до цільового використання орендарем.
За умовами п.3.1. Договору строк дії договору оренди: з 30.05.2014 по 31.05.2015 включно. Строк оренди рахується з моменту підписання сторонами Акта приймання- передачі приміщення №1.
Відповідно до п.4.1. Договору плата за користування приміщенням на момент укладення цього договору оренди становить 1827,20 грн за календарний місяць.
Зобов'язання орендаря по оплаті оренди підлягають виконанню з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі приміщення №1 (п.4.2. Договору).
Згідно з п.4.3. Договору плата за оренду сплачується за безготівковим розрахунком не пізніше 5-го числа за поточний місяць.
Відповідно до п.7.1.7 Договору у разі закінчення строку оренди або дострокового розірвання (припинення дії) Договору відповідач зобов'язувався звільнити приміщення не пізніше останнього дня строку оренди або дня дострокового розірвання договору. На підставі акта приймання-передачі приміщення №2 орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю в стані не гіршому, ніж в день передачі приміщення в оренду, з урахуванням його нормального фізичного зносу.
Припинення дії Договору не звільняє сторони від повного виконання своїх договірних зобов'язань в натурі (п.10.5. Договору).
26.08.2015 сторони склали акт приймання-передачі приміщення до Договору, відповідно до якого відповідач передав позивачу з оренди вказане приміщення, а згідно рішення господарського суду Харківської області у справі №922/1588/15 від 18.05.2015 з відповідача було стягнуто на користь позивача 10963,20 грн заборгованості з орендної плати за договором за період вересень 2014 року - лютий 2015 року, 888,27 грн пені, 90,85 грн 3% річних, 772,91 грн інфляційних втрат.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди, звернувся до суду з позовом у цій справі, зокрема, щодо стягнення боргу по орендній платі за період з березня 2015 року по 31 травня 2015 року (включно) у розмірі 5481,60 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів в період з березня 2015 року по 31 травня 2015 року, допустивши заборгованість у розмірі 5481,60 грн, ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в зазначеному розмірі.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.3.1. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати за оренду та не в повному обсязі, орендар виплачує на вимогу орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, за яких відповідач належним чином не виконав умови договору щодо своєчасної сплати орендних платежів, а також здійснивши власний розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума пені у даному випадку складає 501,60 грн.
Предметом оскарження за касаційною скаргою відповідача в даній справі є судові рішення в частині стягнення заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 3% річних та інфляційних.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в п.4.7. Договору сторони передбачили, що відшкодування вартості комунальних послуг (опалення, водоспоживання і т.п.) не входить в орендну плату і сплачується окремо на підставі рахунків до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п.4.7.1. Договору оплата компенсації витрат е/енергії проводиться за показниками лічильників, а в разі відсутності таких, за фактичною кількістю одиниць енергоспоживання, виходячи з їх цілодобової роботи.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування комунальних послуг, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
На підтвердження витрат на оплату комунальних послуг ФОП ОСОБА_5 надала копію договору від 30.12.2013 про відшкодування вартості наданих комунальних послуг, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та Харківським інститутом управління (у формі ТОВ), та копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних між ФОП ОСОБА_5 та Інститутом (за період червень 2014 року - червень 2015 року); копію договору між ФОП ОСОБА_5 та АК "Харківобленерго" та копії актів приймання-передачі товарної продукції, підписаних між ФОП ОСОБА_5 та АК "Харківобленерго"; розрахунок компенсації комунальних послуг та е/енергії.
На адресу відповідача були направлені рахунки для оплати щодо компенсації комунальних послуг по вищевказаному Договору, а саме: №20 від 29.08.2014 на суму 1500,00 грн, який було оплачено відповідачем (платіжне доручення № 258 від 29.08.2014), № 21/1 від 29.08.2014 на суму 63,30 грн, №20/2 від 01.09.2014 на суму 1563,30 грн, № 21/2 від 15.09.2014 на суму 1563,30 грн, №27 від 15.10.2014 на суму 1663,30 грн, № 31/1 від 15.11.2014 на суму 1713,30 грн, №32/1 від 15.12.2014 на суму 1313,30 грн, № 01/2 від 15.01.2015 на суму 1313,30 грн, № 05 від 15.02.2015 на суму 1313,30 грн, № 06 від 02.03.2015 на суму 1313,30 грн.
Позивачем повторно були перевірені надані відповідачу рахунки, у зв'язку з чим він просив 11 рахунків щодо компенсації комунальних послуг вважати недійсними, та було направлено відповідачу для сплати рахунок №20 від 23.06.2015 на загальну суму 18292,01 грн.
Отже, враховуючи умови договору, за висновком судів попередніх інстанцій, відповідач був зобов'язаний компенсувати позивачу вартість наданих комунальних послуг та е/енергії на підставі рахунку №20 від 23.06.20015 у розмірі 18292,01 грн.
Однак, з такими висновками судів не можна погодитись, враховуючи таке.
Зобов'язуючи відповідача компенсувати вартість комунальних послуг та е/енергії на підставі рахунку №20 від 23.06.20015 у розмірі 18292,01 грн, суди не дали оцінки тій обставині, що цей рахунок не містить інформації щодо виду комунальної послуги, її кількості (в яких обсягах надано послуги) та тарифу, по якому нараховано послуги. Такі обставини є суттєвими для вирішення питання щодо документальної обґрунтованості нарахування комунальних послуг саме в заявленій до стягнення сумі, оскільки з цієї підстави відповідач заперечував надіслані рахунки позивача по відшкодуванню комунальних послуг (а.с.64) і просив позивача надати розрахунок компенсації надання кожного виду комунальних послуг окремо та помісячно з визначенням кількості, діючих тарифів та вартості комунальної послуги. Суди доводи відповідача в цій частині не перевіряли.
Крім того, відповідач неодноразово (в запереченні на позов, апеляційній скарзі) посилався на сплату ним комунальних послуг за червень-серпень 2014 року в розмірі 1500 грн на підставі рахунку №20 від 29.08.2014, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.61) та не заперечувалось позивачем, тоді як судами, за переконанням відповідача, при прийнятті рішень у цій справі така оплата не була врахована. Більше того, в рахунок №20 від 23.06.2015 включено інші суми (в збільшеному розмірі) по компенсації послуг за червень-серпень 2014 року. У зв'язку з якими обставинами в рахунках за один період (червень-серпень 2014 року) виникли розбіжності щодо суми відшкодування послуг суди не встановили.
Також суди не дослідили, чи узгоджується порядок та строки виставлення рахунків по відшкодуванню комунальних послуг по спірному періоду з умовами договору; яким чином знімались показники приладів обліку електроенергії в орендованому відповідачем приміщенні, чи такі прилади обліку взагалі відсутні і як в такому разі визначалась фактична кількість одиниць енергопостачання (враховуючи умови договору).
Таким чином, вирішуючи спір, суди належним чином не дослідили та не перевірили розрахунок заявлених до стягнення сум по відшкодуванню комунальних послуг, і періоди, за які вони нараховані, а тому дійшли передчасних висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення 18292 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг.
Що стосується заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то враховуючи, що річні та інфляційні нараховані в тому числі на суму заборгованості з відшкодування комунальних послуг, то, відповідно, колегія також не може погодитись з висновком судів щодо правильності розрахунку цих сум.
Отже, розглядаючи справу, суди обох інстанцій всупереч вимогам статей 43, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, всебічно, повно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина 2 статті 1115 ГПК України).
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, ухвалені по справі судові акти в частині вирішення позовних вимог про стягнення 18292 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 111,60 грн 3% річних та 4278,80 грн інфляційних втрат підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального й процесуального права, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому надавши належну оцінку всім доводам сторін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 922/4330/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 18292 грн заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 111,60 грн 3% річних та 4278,80 грн інфляційних втрат скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий Є. Борденюк
Судді Д. Кривда
С. Могил