09 лютого 2016 року Справа № 911/2048/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Нова лінія"
на постановувід 01.12.2015 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 911/2048/15
господарського суду Київської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад"
доПриватного акціонерного товариства "Нова лінія"
простягнення 356 823,65 грн
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: від відповідача:не з'явились Сердюкова Т.М. (довіреність № 169 від 09.12.2015)
Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Подоляк Ю.В.) від 18.08.2015 у справі № 911/2048/15 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 216 147,99 грн інфляційних втрат, 9 189,10 грн 3% річних, 4 506,74 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Суховий В.Г., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.) від 01.12.2015 рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі № 911/2048/15 змінено та викладено п.2 резолютивної частини рішення в іншій редакції; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад" 308 427,74 грн інфляційних втрат, 47 783,31 грн - 3% річних, 7 124,22 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад" 7 836,64 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти частково та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.612, 613, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.43, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" 356 823,65 грн інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання за період з 08.07.2014 по 24.09.2014 (день перерахування заборгованості).
Судами встановлено таке.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №8104/100812 від 12.08.2010, який укладено між Приватним акціонерним товариством "Нова лінія", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Запад", як постачальником. За змістом п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, в період дії цього договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, який визначений у замовленні покупця, та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - прийняти і оплатити їх на умовах цього договору.
У п.п.5.1., 5.2. договору визначено, що покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточних рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 90 календарних днів з моменту прийому товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні до головного офісу покупця, в термін не більше ніж 3 банківських дні з дня поставки товарів. Якщо постачальник не надасть видаткові та податкові накладні до головного офісу покупця вчасно, про що свідчать відсутність підпису відповідальної особи покупця на зазначених документах, покупець має право затримати розрахунок за товар поставлений постачальником за такими документами (на відповідний час затримки у наданні відповідних документів, на відповідний час затримки у наданні документів. При цьому до покупця не застосовується відповідальність, передбачена п.8.4. даного договору, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та іншим законодавством.
28.12.2012 між сторонами договору підписано додаткову угоду №10 до договору, згідно якої вони погодили змінити умови договору, зокрема, п.12.1. договору викласти у наступній редакції: цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2014 у справі №911/2288/14 встановлено, що у ПрАТ "Нова лінія" перед ТОВ "Торговий дім Запад" наявна заборгованість за Договором з оплати отриманого у період з вересня 2013 по листопад 2013 товару, у вигляді основного боргу у сумі 7 453 378,97 грн, яку стягнуто рішенням суду на користь позивача. Також при розгляді вказаної справи позивачем - ТОВ "Торговий дім Запад" заявлялись вимоги про стягнення з відповідача - ПрАТ "Нова лінія" інфляційних втрат у сумі 677 534,54 грн та трьох процентів річних у сумі 82 003,70 грн за період до 07.07.2014 включно, які задоволено судом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що він намагався належним чином виконати свої грошові зобов'язання у добровільному порядку шляхом здійснення оплати вказаного боргу на рахунок позивача, проте платежі було відхилено з огляду на те, що рахунок позивача закрито, а тому прострочення виконання грошового зобов'язання сталося з вини позивача.
Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд правомірно виходив із такого.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Підставою позову у даній справі є договір №8104/100812 від 12.08.2010, з якого виникло грошове зобов'язання в сумі 7 453 378,97 грн, та саме на суму якого позивач нарахував інфляційні втрати та проценти річних згідно зі ст.625 ЦК України.
Як встановлено судовими рішеннями у справі №911/2288/14, заборгованість відповідача ПрАТ "Нова лінія" за договором № 8104/100812 від 12.08.2010 становить 7 453 378,97 грн (основний борг), три проценти річних та інфляційні втрати стягнуто судом за період до 07.07.2014 включно.
Вказані обставини не потребують доказування в порядку ст.35 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки АБ "Південний" (а.с.101), сплату основного боргу відповідачем здійснено за рішенням суду 24.09.2014.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та процентів річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Втрати внаслідок інфляції у позивача виникли у зв'язку із тим, що відповідач, в порушення вимог ст.526 ЦК України, не виконав належним чином, відповідно до умов договору та вимог законодавства своїх зобов'язань по оплаті грошових коштів за договором №8104/100812 від 12.08.2010, що встановлено судовим рішенням у справі №911/2288/14. Доказів щодо наявності обставин, зазначених в п.5.2. Договору, які б звільняли від відповідальності у зазначений період, відповідачем не надано і матеріали справи не містять.
Таким чином, нарахування інфляційних та трьох процентів річних позивач має право проводити на заборгованість відповідача аж до моменту повного погашення основного боргу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем розраховано інфляційні втрати з простроченої суми основного боргу 7 453 378,97 грн за період прострочення з 08.07.2014 по 24.09.2014 в розмірі 308 427,74 грн, три проценти річних з вказаної простроченої суми боргу за період прострочення з 08.07.2014 по 24.09.2014 в розмірі 48 395,91 грн.
Суд першої інстанції не погодився з тим, що позивач нарахував інфляційні та три проценти річних з 08.07.2014, ототожнивши цей день з наступним днем після прийняття рішення Господарським судом Київської області від 07.07.2014, та здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних з дати набрання рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2014 у справі №911/2288/14 законної сили - 09.09.2014 по 24.09.2014, при цьому послався на те, що відповідальність за невиконання грошового зобов'язання виникла з рішення суду від 07.07.2014.
Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на те, що у даному випадку грошове зобов'язання в сумі 7 453 378,97 грн, на яке нараховано заявлені позивачем інфляційні та три проценти річних, виникло не з рішення суду, а з договору, що підтверджується змістом позовної заяви та розрахунком стягуваної суми (на суму основного боргу за Договором).
За змістом ст.ст.611, 612 ЦК України правові наслідки, встановлені договором або законом, настають у разі порушення зобов'язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, за нормами чинного законодавства, відповідальність за порушення, зокрема, строків виконання зобов'язання настає відразу після такого порушення, а не з якоїсь іншої події, в т.ч. із судового рішення про стягнення боргу.
Таким чином, три проценти річних та інфляційні втрати мають розраховуватись за період прострочення з 08.07.2014 (оскільки рішенням суду у справі №911/2288/14 дані нарахування стягнуто за попередній період до 07.07.2014 включно) до 23.09.2014 включно (оскільки день сплати - 24.09.2014 не є днем прострочення).
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок трьох процентів річних та встановлено, що він виконаний невірно, оскільки до періоду прострочення безпідставно включено день погашення заборгованості - 24.09.2014.
Здійснивши власний розрахунок трьох процентів річних за період прострочення сплати основної суми боргу в розмірі 7 453 378,97 грн за період з 08.07.2014 по 23.09.2014, колегія суддів правомірно виходила із того, що три проценти річних за вказаний період становлять 47 783,31 грн.
Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем за період прострочення з липня 2014 по вересень 2014, апеляційний суд правомірно задовольнив в цій частині позов повністю та стягнув 308 427,74 грн.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних в розмірі 47 783,31 грн та інфляційні втрати в розмірі 308 427,74 грн.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що він намагався належним чином виконати свої грошові зобов'язання у добровільному порядку, але платежі було відхилено у зв'язку з закриттям рахунку позивача, а тому, як вважає відповідач, прострочення виконання грошового зобов'язання сталося у зв'язку із простроченням кредитора, правомірно відхилені колегією суддів з огляду на те, що відповідач був зобов'язаний сплатити основний борг за договором у період з дня настання строку оплати за останньою поставкою (листопад 2013 + 90 днів) (а.с.41 зворотний бік) до дня закриття зазначеного в Договорі рахунку (20.06.2014), тобто з березня до червня 2014, проте доказів виконання зобов'язань за договором у встановленому цим договором порядку відповідачем не надано.
Таким чином судом правомірно встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання. Також колегія суддів відзначає, що відповідач помилково ототожнює належне виконання зобов'язання у відповідності до умов договору із добровільним виконанням рішення суду.
За оцінкою суду відповідачем не надано належних та допустимих доказів перерахування коштів на рахунок позивача після 20.06.2014 та доказів повернення вказаних коштів банківською установою в зв'язку з тим, що вказаний рахунок закритий; роздруківка (скріншот) від 27.07.2015 з комп'ютерної програми ОТП online Клієнт (а.с.124) про відключення з 01.07.2014 філії банку позивача за оцінкою суду не є належним і допустимим доказом вчинення відповідачем реальних дій, спрямованих на фактичну сплату суми основного боргу.
При цьому судом встановлено, що в матеріалах справи наявні докази (копія листа відповідача №2776 від 09.09.2014 та копія відповіді позивача від 22.09.2014 а.с.97, 98) звернення відповідача щодо неможливості оплати та банківських реквізитів позивача лише у вересні 2014; що завадило звернутися до позивача із запитом банківських реквізитів з 01.07.2014 і до 09.09.2014 з касаційної скарги не вбачається).
Крім того, у ч.ч.1, 2 ст.537 ЦК України унормовано, що боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора; нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
В матеріалах справи відсутні матеріали, які б засвідчували дійсний намір відповідача реально і вчасно виконати зобов'язання, в тому числі у спосіб внесення боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування ухваленої у справі постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 911/2048/15 залишити без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц
Судді С.Бакуліна
О.Поляк