10 лютого 2016 року № 927/809/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.
суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.
за участі представників: позивача: відповідача: Міськова О.Б. Прокоф'єв Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Комфорт"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2015 р.
у справі№ 927/809/15
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"
доприватного підприємства "Комфорт"
про стягнення 17 976,27 грн
У червні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення 17 976,27 грн. вартості сплаченого відшкодування за втрачену продукцію.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.07.2015р. (суддя Блохіна Ж.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. (головуючий - Суховий В.Г., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2015 скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено та стягнуто приватного підприємства ,,Комфорт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Вєста Україна" 17 976,27 грн. збитків та судові витрати.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р., залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.08.2012р. між ТОВ „Проктер енд Гембл Україна" (замовник) та ТОВ „Веста Україна" (виконавець) укладено договір №PGU-Vesta-14/12 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - договір від 01.08.12).
Згідно з п. 1.1 договору виконавець надає замовнику послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів (товару) замовника (транспортно-експедиторські послуги) своїми силами і у відповідності до умов, передбачених даним договором.
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що одиницею товару, який передається замовником (вантажовідправником) виконавцю, є одиниця виміру конкретного товару в заводській тарі (упаковці) будь-якого виду (палета, короб, одиниця товару).
Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов'язаний/має право:
п.п. 2.1.8 відшкодувати замовнику шкоду, викликану нестачею, пошкодженням (псуванням), втратою вантажу;
п.п. 2.1.8.1 виконавець відшкодовує фактичну шкоду за втрату, недостачу чи пошкодження (псування) вантажу після прийняття вантажу в пункті відвантаження і до видачі вантажу в пункті доставки вантажоотримувачу, вказаному в товаросупровідних документах, чи уповноваженій ним особі, якщо не доведе, що втрата, недостача чи пошкодження (псування) вантажу виникли внаслідок обставин, яким виконавець не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, в наступних розмірах:
- за втрату або недостачу вантажу, прийнятого виконавцем для перевезення, в розмірі вартості встановленій в ТТН/ЦМР, рахунку або прайс - листі замовника, що надсилається виконавцю додатково, або частини вартості вантажу визначеної на підставі ТТН/ЦМР, рахунку або прайс - листа замовника пропорційно частини вантажу, якого не вистачає;
- за пошкодження (псування) вантажу, прийнятого виконавцем для перевезення, в розмірі суми, на яку зменшилась вартість вантажу, яка визначається на підставі ТТН/ЦМР, рахунку або прас - листа замовника, надсилаємого виконавцю додатково, а при неможливості відновлення пошкодженого вантажу в розмірі вартості вантажу, визначеному на підставі ТТН/ЦМР, інвойса або прас - листа замовника.
За змістом п. 4.3 договору недостача, пошкодження (псування), втрата вантажу підтверджується записом в ТТН/ЦМР і складанням відповідного акта, фіксуючого факт браку/псування/недостачі.
Замовник (вантажоотримувач) також зобов'язаний письмово повідомити виконавця про факт втрати, недостачі, пошкодження вантажу (форма повідомлення викладена в додатку № 7 к до договору).
16.12.2014р. між ПП „Комфорт" (далі - перевізник, відповідач) та ТОВ „Вєста Україна" (далі - експедитор, позивач) укладено договір №1214 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та місцевому сполученні (далі - договір 1214).
Згідно з п. 1.1 договору 1214 перевізник зобов'язується виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом за замовленням експедитора у міжнародному та/або міжміському та/або місцевому сполученні і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажів.
Відповідно до п. 2.1 договору 1214 за дорученням експедитора і у відповідності з цим договором перевізник надає одну чи декілька з наступних послуг, зокрема, виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському, міському сполученні.
Перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок експедитора, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору 1214).
Згідно з п.п. 3.1.8 договору експедитор має право вимагати від перевізника відшкодування завданих збитків пов'язаних з неналежним виконанням чи невиконанням умов цього договору.
Відповідно до п.п. 3.3.2 договору 1214 експедитор зобов'язується забезпечити завантаження (розвантаження) транспортного засобу, його митну обробку і митне оформлення всіх необхідних документів протягом 48 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження за межами території України і 48 годин з моменту прибуття автомобіля під розвантаження на території України.
Розділом 3.4 договору 1214 визначено обов'язки перевізника, зокрема:
- у випадку втрати, знищення або пошкодження вантажу чи його частини, перевізник зобов'язується відшкодувати експедиторові вартість втраченого, знищеного та/або пошкодженого вантажу в 10 (десятиденний) строк з моменту направлення вимоги (п.п. 3.4.21).
Пунктом 5.2 договору 1214 передбачено, що у випадку невідповідності кількості вантажу та/або стану вантажу, зазначеному у товарно-транспортних документах, при прийманні вантажу до перевезення, перевізник (водій-експедитор) зобов'язаний зробити відповідні зауваження в усіх екземплярах товарно-транспортних документів. Будь-які виявлені недоліки стосовно завантаження мають бути усунені вантажовідправником. Транспортування не може розпочатись, якщо зазначені недоліки не усунені. Якщо водій перевізника та/або залученої ним особи до виконання перевезення, підтверджують прийняття товару в товаротранспортних документах без надання аргументованих коментарів, вважається, що він отримав повну кількість товару у відмінному стані без винятків.
Відповідно до п. 5.4 договору 1214 перевізник приймає на себе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу чи за його пошкодження, в проміжок часу між прийняттям вантажу до транспортування та його здачею. У пункті призначення перевізник зобов'язаний отримати підпис одержувача на товарно-транспортних документах.
В пункті 6.19 договору 1214 сторони домовились, що при пошкодженні вантажу відшкодовується не сума, на яку зменшилася вартість товару згідно рахунку - фактури (invoice), а ринкова вартість самого товару, який пошкоджено. Пошкодженням в даному випадку вважається навіть втрата товарного виду.
Між позивачем та відповідачем складена заявка-договір від 01.01.2015 на перевезення вантажу по маршруту Бориспіль (Київська область) - Пушкіно (Московська область), перевізник - Комфорт, дата завантаження 05.01.2015, вантажоотримувач - ТОВ „ITELLA", дата відвантаження 12-13.01.2015.
Перевезення вантажу, 3180 шт. картонних коробок, гігієнічні прокладки, здійснювалось за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0732509 від 06.01.2015, згідно якої вантажовідправником є „Проктер енд Гембл Україна", одержувачем вантажу є ТОВ „Проктер енд Гембл Дитрибьютерська Компанія", м. Москва, а місцем розвантаження є ТОВ „Ітелла", м. Пушкіно.
12.01.2015 при прийманні товару на складі вантажоотримувача ТОВ „Ітелла" для ТОВ „Проктер енд Гембл ДК" складено акт про брак (порчу)/нестачу №Б LO6001003098, згідно якого при прийомі товару на складі комісією, до складу якої входили працівники ТОВ „Ітелла" та водій Панченко, були виявлені мокрі коробки при непошкодженому транспортному засобі, а саме: DISCREET Ежедн Deo Spring Breeze в кількості 290 штук, 29 коробок та DISCREET Ежедн Normal Plus 16 шт. в кількості 105 штук, 5 коробок. Продукція поступила під пломбою №10365325.6151779. Стан пломби не порушено. Стан стандартної упаковки в момент огляду - порушена.
Згідно акту від 12.01.2015 огляду транспортного засобу машини №СВ 2996АМ/СВ 2936ХХ транспортної компанії Комфорт, складеного ТОВ „Ітелла" при прийнятті вантажу, недоліків при огляді не виявлено.
ТОВ „Проктер енд Гембл Україна" було направлено ТОВ „Вєста Україна" претензію №TG-761-2015 від 22.01.2015 з вимогою відшкодувати повну вартість втраченої продукції, виходячи із зазначеної в супровідних документах на вантаж вартості продукції, втраченої під час перевезення, яка становить 17 976,27 грн.
Платіжним дорученням від 27 квітня 2015 року ТОВ „Вєста Україна" перерахувало ТОВ „Проктер енд Гембл Україна" 17 976,27 грн. та звернулося з претензією до ПП „Комфорт" про відшкодування вартості пошкодженого вантажу та перерахування на його рахунок 17 976,27 грн., проте відповідач відхилив вимоги, зазначивши, що його вина відсутня, оскільки транспортний засіб, яким перевозився вантаж, відповідав усім вимогам та не був пошкоджений, що підтверджується актом від 12.01.2015 та актом огляду транспортного засобу від 12.01.2015.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з відсутності доказів порушення відповідачем зобов'язань, що випливають із договору перевезення №1214 під час перевезення вантажу за транспортною заявкою від 01.01.2015 та правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за псування або пошкодження вантажу, адже відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, причинний зв'язок між поведінкою боржника та збитками, вина.
Проте, такі висновки суду є помилковими, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, правильно виходив з того, що між позивачем та ТОВ „Проктер енд Гембл Україна" 01.08.2012 р. було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №PGU-Vesta-14/12, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а тому, як зазначено у статті 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, яка регулює правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання ( ст.ст. 610 - 625 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
16.12.2014р. між сторонами укладено договір №1214, який є договором перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору виникли правовідносини, пов'язані зі стягненням з перевізника збитків, завданих внаслідок псування вантажу під час його перевезення транспортним засобом.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Стаття 924 ЦК України передбачає відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти. У даній статті зазначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічна норма закріплена й в ст. 314 ГК України.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Женева, 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.
Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Пунктом 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Як вбачається з міжнародної товаро - транспортної накладної CMR №0732509 від 06.01.2015 товар завантажено на автомобіль відповідача без зауважень перевізника щодо якості та цілісності вантажу.
Приймання вантажу перевізником погоджено сторонами в п. 5.2 договору 1214, відповідно до якого у випадку невідповідності кількості вантажу та/або стану вантажу, зазначеному у товарно-транспортних документах, при прийманні вантажу до перевезення, перевізник (водій-експедитор) зобов'язаний зробити відповідні зауваження в усіх екземплярах товарно-транспортних документів. Будь-які виявлені недоліки стосовно завантаження мають бути усунені вантажовідправником. Транспортування не може розпочатись, якщо зазначені недоліки не усунені. Якщо водій перевізника та/або залученої ним особи до виконання перевезення, підтверджують прийняття товару в товаротранспортних документах без надання аргументованих коментарів, вважається, що він отримав повну кількість товару у відмінному стані без виключень.
Зауважень перевізника під час завантаження товару не було.
Відповідно до п. 5.4 договору 1214 перевізник приймає на себе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу чи за його пошкодження, в проміжок часу між прийняттям вантажу до транспортування та його здачею. У пункті призначення перевізник зобов'язаний отримати підпис одержувача на товарно-транспортних документах.
Факт псування вантажу встановлено актом від 12.01.2015 про брак (порчу)/нестачу №Б LO6001003098, складеного ТОВ „Ітелла" за участю водія ПП ,,Комфорт" Панченка, згідно якого при прийомі товару були виявлені мокрі коробки при непошкодженому транспортному засобі, а саме: DISCREET Ежедн Deo Spring Breeze в кількості 290 штук, 29 коробок та DISCREET Ежедн Normal Plus в кількості 105 штук, 5 коробок. В акті також зазначено, що продукція поступила під пломбою №10365325.6151779, яка не порушена, стан стандартної упаковки в момент огляду - порушена.
Також ТОВ „Ітелла" здійснений огляд транспортного засобу - машини №СВ 2996АМ/СВ 2936ХХ транспортної компанії „Комфорт" при прийнятті вантажу, за результатом якого складено акт огляду від 12.01.2015, з якого вбачається, що при огляді транспортного засобу не було виявлено: пошкодження тенту, наявність сміття, наявність сторонніх предметів, наявність різких сторонніх запахів, слідів перебування гризунів, вологи, сміття, наявності слідів вологи на тенті та на підлозі.
Відповідно до акту про виконані роботи (по знищенню) від 10.03.2015р. зіпсований товар: DISCREET Ежедн Deo Spring Breeze - брак 290 шт (29 коробок); DISCREET Ежедн Normal Plus брак 105 шт (5 коробок) в період з 25 лютого 2015 по 10 березня 2015р. знищено на спецзаводі № 2 ГУП.
Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Тобто, вина перевізника за псування вантажу презюмується, якщо ним не буде доведено, що пошкодження сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять будь - яких доказів відповідача на спростування зазначених позивачем обставин щодо псування товару під час перевезення.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 224 ГК України під збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.
Відповідач, прийнявши товар в пункті завантаження, без будь - яких зауважень в товаро - транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, несе повну матеріальну відповідальність за псування вантажу під час його транспортування.
Актом від 12.01.2015 про брак (псування)/нестачу №Б LO6001003098, складеного за участю водія перевізника, встановлено факт псування вантажу.
За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тобто, з моменту виплати відшкодування за зіпсований вантаж згідно претензії вантажовідправника, позивач отримав право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що уклавши договір № 1214 від 16.12.2014р. відповідач прийняв на себе ризики псування товару у непошкодженому транспортному засобі під час транспортування. Вину відповідача встановлено (презюмовано) законом і ним не спростовано, збитки, а також причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками підтверджується актом від 12.01.2015 про брак (псування)/нестачу №Б LO6001003098 та платіжним дорученням від 27 квітня 2015 року, яким позивач перерахував вантажовідправнику ТОВ „Проктер енд Гембл Україна" 17 976,27 грн.
Збитки розраховано згідно з умовами договору, виходячи з вартості пошкодженої продукції, яка була знищена.
Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, і яким дана належна правова оцінка в оскаржуваній постанові суду, а тому підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, постановленої відповідно до вимог закону та на підставі ретельного дослідження і оцінки всіх зібраних у справі доказів, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу приватного підприємства "Комфорт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2015 року у справі за № 927/809/15 - без змін.
Головуючий, суддя П. Гончарук
Суддя І. Кондратова
Суддя Л. Стратієнко