61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
20.01.2016 Справа № 905/3392/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Паніної Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИНТЕХ», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО», м. Слов'янськ Донецької області
про стягнення 46 595,56 грн.
за участі уповноважених сторін:
від позивача - Ріяко Є.О. - представник за договором про надання правової допомоги від 12.11.2015р.
від відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИНТЕХ», м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО», м. Слов'янськ Донецької області, пені у сумі 11 946 грн., 24% річних у сумі 5 341 грн., суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 27 913,56 грн. та 5% штрафу у розмірі 1 395 грн. (Всього 46 595,56 грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2585 від 15.12.2014р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії видаткових накладних № 2393 від 18.12.2014р., № 2405 від 23.12.2014р., копію акту звірки взаєморозрахунків за період грудень 2014 року - червень 2015 року.
Справа слуханням відкладалась.
20 січня 2016 року у судовому засіданні представник позивача подав уточнення до позовної заяви та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО», м. Слов'янськ Донецької області, суму основного боргу у розмірі 20 360 грн., пеню у сумі 11 946 грн., 24% річних у сумі 5 341 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 553,56 грн. та 5% штрафу у розмірі 1 395 грн. (Всього 46 595,56 грн.).
Суд розглядає позовну заяву з урахуванням заяви про уточнення позову.
Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатись підставою для відкладання розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд -
15 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ШИНТЕХ», м. Київ, (надалі по тексту - постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО», м. Слов'янськ Донецької області, (надалі по тексу - покупець) укладений договір поставки № 2585, згідно умов якого постачальник передає та зобов'язався передавати в подальшому протягом усього строку дії даного договору товар окремими партіями у власність покупця, а покупець приймає та зобов'язався приймати в подальшому від постачальника товар за ціною та в асортименті, які зазначені в остаточно погоджених накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно п.3.2. договору, повна оплата переданого за видатковою накладною партії товару здійснюється покупцем не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання партії товару. Оплата товару здійснюється окремо згідно кожної накладної за кожну окрему партію товару, оформленої у відповідності до договору. Покупець зобов'язаний вказати номер накладної та договору, за яким здійснює оплату.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період грудень 2014 року - червень 2015 року, відповідач здійснив на виконання даного договору поставки два платежі: 13.11.2014р. - на суму 8 280 грн. та 13.11.2014р. - на суму 30 360 грн. Ці платежі були здійснені в порядку передплати замовленого товару та фактично зараховані на баланс позивача 10.12.2014р. та 17.12.2014р. відповідно.
На виконання умов договору, за видатковими накладними № 2393 від 18.12.2014р., № 2405 від 23.12.2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв партію товару на загальну суму 69 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.
З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.
Станом на 07.01.2015р., після спливу 14 календарних днів з моменту поставки товару, заборгованість, з урахуванням оплати частини партії товару у сумі 10 000 грн. від 25.12.2014р., становила 30 360 грн.
23 січня 2015 року відповідач сплатив позивачу за даним договором поставки ще 10 000 грн.
Враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИНТЕХ», м. Київ, щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 20 360 грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені у розмірі 11 946 грн., інфляційних витрат у розмірі 7 553,56 грн., 24% річних у розмірі 5 341 грн. та 5% штрафу у розмірі 1 395 грн.
Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.
В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з п.5.7. договору, у випадку порушення строків оплати товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення на протязі всього часу прострочення.
Разом з тим, ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Аналіз чинного законодавства та умов договору свідчить про відсутність погодженого сторонами продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.
Шестимісячний строк від дня коли зобов'язання мало бути виконано за видатковими накладними сплинув 06.07.2015р.
Таким чином, нарахування позивачем пені за видатковими накладними за період з 07.07.2015р. по 21.10.2015р. є безпідставним, на підставі чого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, а саме за період з 07.01.2015р. по 06.07.2015р. у сумі 5 217,74 грн.
З урахуванням викладеного, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 5 217,74 грн.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, втім нарахування інфляційних проведене позивачем буз дотриманням загальних правил (методики) нарахування, а тому господарський суд, частково задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 395 грн.
З урахуванням того, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних, втім їх нарахування проведене позивачем без дотриманням загальних правил (методики) нарахування та наданий розрахунок арифметично невірний, а тому господарський суд, частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 24% річних у розмірі 3 989,44 грн.
Крім того, оскільки сторонами в п.5.7. договору передбачено, що за прострочення платежу строком більше 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити додатково штраф у розмірі 5% від простроченої суми, відповідно до ст.231 ГК України, суд задовольняє вимоги позивача відносно стягнення з відповідача 5% штрафу від простроченої суми у розмірі 1 395 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.193, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИНТЕХ», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО», м. Слов'янськ Донецької області, про стягнення 46 595,56 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО», м. Слов'янськ Донецької області (84100,Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, буд. № 43, офіс № 88, ЄДРПОУ 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИНТЕХ», м. Київ (03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. № 22, приміщення № 12, ЄДРПОУ 38258146) суму основного боргу у розмірі 20 360 грн., пеню у сумі 5 217,74 грн., 24% річних у сумі 3 989,44 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 395 грн., 5% штрафу у розмірі 1 395 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 20.01.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2016р.
Суддя Л.Д. Подколзіна