09 лютого 2016 року Справа № 910/10577/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самусенко С.С. - доповідача,
Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 20 липня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року
у справі№ 910/10577/13
господарського судуміста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 2. Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
простягнення 147 301 грн. 25 коп.
за участю представників:
від позивача: Драчова М.С., від відповідача: Кравець Д.М.,від третьої особи-1: Антоненко С.А.
30.07.2014 Вищим господарським судом України рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі №910/10577/13 в частині стягнення з ЖБК "Дарниця-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 28397,67 грн. основного боргу, 811,91грн. інфляційних втрат, 1313,69 грн. 3% річних, 176,44 грн. пені та 613,99 грн. судового збору скасовано та передано справу №910/10577/13 в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/10577/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015, позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Дарниця-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 30266,24 грн. основного боргу, 811,91 грн. збитків від інфляції, 1313,69 грн. - 3% річних, 176,44 грн. пені. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі №910/10577/13, а справу №910/10577/13 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (суддя Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 (судді: Шевченко Е.О. - головуючий, Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.), в задоволені позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано відсутністю у відповідача заборгованості за спірний період згідно договору №9778/4-14-С від 28.12.2001.
ПАТ "АК "Київводоканал", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в переглянутій частині.
У скарзі зазначається, що суд першої інстанції не застосувавши тарифи, погоджені розпорядженням КМДА №980 від 31.08.2009, прийняв незаконне рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження.
ЖБК "Дарниця-2" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необгрунтованою та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору №9778/4-14-С від 28.12.2001 ПАТ "АК "Київводоканал" як постачальником надавались послуги абоненту ЖБК "Дарниця-2" з водопостачання та водовідведення.
Суди врахували заяву відповідача про застосування строку позовної давності та дійшли висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з лютого 2009 року по травень 2010 року включно сплив.
Згідно п.2.2 договору абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.
Згідно ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України вказав судам дослідити надані сторонами розрахунки та визначити суму боргу відповідача, враховуючи тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА, які зареєстровано в установленому порядку, та постановами НКРЕ.
Судами попередніх інстанцій виконано вказівки господарського суду касаційної інстанції та положення законодавства.
Так, відповідно до ст.1 Указу №493/92 від 03.10.1992 Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992 Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
У абз.2 п.15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011 у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.
При цьому, судами встановлено, що Розпорядження КМДА №980 від 31.08.2009 та №1332 від 30.11.2009 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", на підставі яких позивач здійснював розрахунки, не пройшли державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність застосування позивачем визначених цими розпорядженнями тарифів за період з 06.2010 по 08.2012.
Суди встановили, що за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, що були спожиті відповідачем у спірний період до моменту набуття сили Постановами НКРЕ №58 від 20.01.2011 та №82 від 10.02.2012, тобто до лютого 2011 року, плата повинна розраховуватись за тарифами, розміри яких затверджено Розпорядженням КМДА №1245 від 20.06.2002 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення".
Вказане Розпорядження зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429, тому у відповідності до приписів Указу №493/92 від 03.10.1992 Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" цей акт набрав чинності.
Касаційна інстанція погоджується із судами щодо правильного застосування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості за період з 02.2011 по 08.2012 тарифів, встановлених наведеними у розрахунку постановами НКРЕ.
Суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок заборгованості згідно договору №9778/4-14-С від 28.12.2001 за період з 06.2010 по 08.2012 за кодом 2-883, встановили, що відповідач повинен був сплатити 321 967,36 грн. Натомість, відповідачем сплачено за спожиті у вказаний період послуги 370 711, 58 грн.
Таким чином судами встановлено, що заборгованість з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення за кодом 2-883 за період з червня 2010 року по серпень 2012 року згідно договору у відповідача перед позивачем відсутня.
Враховуючи те, що у відповідача перед позивачем відсутній основний борг, в задоволенні інфляційних втрат, 3% річних, пені правильно відмовлено.
Помилковим є посилання судів на мотиви відмови в стягненні заборгованості за стоки гарячої води, оскільки при новому розгляді справа мала розглядатись лише в скасованій постановою ВГСУ від 28.04.2015 частині.
Проте вказане не вплинуло на правильність висновків господарських судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду законною та обґрунтованою і підлягає залишенню без змін.
Доводи скаржника зводяться до переоцінки обставин, встановлених господарськими судами попередніх інстанцій.
За ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 у справі №910/10577/13 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С. Самусенко
В. Татьков