Копія
26 січня 2016 р. Справа №818/3914/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Потапенко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3914/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання рішення протиправним,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Сумська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.09.2015 року №54/180001/2833005735/21-015 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800грн.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення не ґрунтується на фактичних обставинах - у висновках відповідача, зроблених за результатами перевірки, належним чином не відображено факт порушення товариством статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР (далі - Закон №481-95-ВР), оскільки позивач є суб'єктом господарювання громадського харчування, а саме одним із видів його діяльності, вказаним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з КВЕД-56.30 є «Обслуговування напоями», що включає приготування і обслуговування напоями для негайного споживання на місці.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, додатково пояснивши, що в акті перевірки не зазначено, яким саме чином перевіряючими встановлено факт продажу алкогольного напою (пива) на розлив саме для споживання на місці кінцевим споживачам, відтак застосування до товариства штрафних санкцій не ґрунтується на положеннях Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР, тому спірне рішення від 22.09.2015 року №54/180001/2833005735/21-015 підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник відповідача, проти задоволення адміністративного позову заперечувала (а.с.26-29), вказавши, що висновки акта перевірки відповідають дійсності, зокрема, магазин не є підприємством громадського харчування чи спеціалізованим відділом, що має статус підприємства громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів у розумінні ст.15-3 Закону №481-95-ВР та п.2, 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854 (зі змінами та доповненнями), а тому позивач не має права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці. Факт продажу пива "Чернігівське світле розливне" 0,5 л на загальну суму 42грн.50коп. та "Традиційне світле розливне" 0,5л на загальну суму 37грн.50коп. підтверджується копією фіскального чеку, долученого в якості додатка до акту перевірки.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
10.09.2015 року представниками Сумської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області було здійснено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3
За результатами проведеної перевірки складено акт №58/21/НОМЕР_1 від 10.09.2015 року (а.с.9-12), відповідно до якого встановлено порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР, а саме: факт реалізації пива «Чернігівське світле» розливне в кількості 0,5л на загальну суму 42,50грн. та "Традиційне світле" розливне в кількості 0,5 л. на суму 37,50 грн., що підтверджено фіскальним чеком №0007 від 10.09.2015 року, без статусу суб'єкта громадського харчування.
22.09.2015 року Сумською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області прийнято рішення №54/180001/2833005735/21-015 про застосування до товариства фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800грн. (а.с.13-14).
Вважаючи вказані висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР.
Так, згідно з ч.6 статті 15-3 цього Закону продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Таким чином, продаж алкогольних напоїв на розлив законодавець дозволив виключно суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів за умови такого продажу кінцевому споживачу для споживання на місці, що є кваліфікуючою ознакою.
Як зазначено в акті перевірки, позивач має належним чином оформлені необхідні документи для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зокрема ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЕ №528640, яку було надано відповідачу, про що зазначено в акті перевірки (а.с.9).
Як встановлено судом та про що зазначено в акті №58/21/НОМЕР_2 від 10.09.2015 року (а.с.10-11), під час проведеної перевірки посадовими особами відповідача виявлено факт реалізації пива «Чернігівське світле» розливне в кількості 0,5л на загальну суму 42,50грн. та «Традиційне світле» розливне в кількості 0,5 л. на суму 37,50 грн., в підтвердження чого видано фіскальний чек.
Як зауважив представник позивача, продаж алкогольних напоїв відбувається роздрібно, на розлив, що відповідає виду діяльності згідно з отриманою позивачем ліцензією на провадження відповідного виду діяльності, проте, магазин провадить таку торгівлю не для споживання пива на місці.
Дійсно, як досліджено судом, в акті перевірки жодним чином не зазначено, як було встановлено факт продажу алкогольного напою на розлив для споживання на місці, оскільки вказаний акт перевірки лише містить інформацію, що у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, здійснюється реалізація алкогольних напоїв за наявності відповідної ліцензії, в той же час, в магазині покупцю було продано на розлив по 0,5 літра пива «Чернігівське світле» та «Традиційне світле», про що видано відповідний фіскальний чек (а.с.34).
Зазначене вище лише підтверджує факт продажу алкогольних напоїв на розлив, однак, не може підтверджувати факт споживання алкогольних напоїв на місці.
Частиною 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до абз.13 статті 1 цього ж Закону роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування. Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (абз.25 ст.1 Закону №481-95-ВР).
Таким чином, у розумінні статті 1 та статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР позивач має всі необхідні документи для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до абз.9 ч.2 статті 17 даного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. за порушення вимог статті 15-3 цього Закону.
З системного аналізу статей 15-3 та 17 Закону №481-95-ВР слідує, що до суб'єкта господарювання, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив, проте у даному випадку відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення, закріпленого в статті 15-3 Закону №481-95-ВР - споживання таких напоїв на місці, оскільки в ньому не вказано, з яких саме підстав відповідач дійшов висновку, що позивачем продаж алкогольних напоїв здійснювався для споживання кінцевим споживачем на місці.
В акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці), а також наявність посуду, в якому неможливо придбати такі напої «на винос».
Враховуючи викладене, в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, а не продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
На підтвердження власної позиції відповідач спирався на постанову Верховного суду України від 13.02.2012 року (а.с.30-33), в якій суд дійшов висновку про те, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Водночас, суд зазначає, що відповідні висновки Верховного суду України не заперечують висновків суду у даній справі, оскільки вони зроблені за різних фактичних обставин. Так, Верховний Суд України вказав, що оскільки відповідний магазин не має статусу спеціалізованого підприємства у розумінні статті 15-3 Закону від 19.12.1995 року №481-95-ВР та пунктів 2, 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 року №854, суб'єкт господарювання не має права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.
Суд приймає до уваги такі висновки, однак, в той же час за обставинами справи, що розглядається, факт споживання на місці заперечується позивачем та не підтверджений належними доказами. Пряму вказівку про необхідність мати відповідний спеціальний статус, що надає право здійснювати певну діяльність, Закон чітко пов'язує з обов'язковою умовою, як-то споживання реалізованих алкогольних напоїв на місці, що відсутнє наразі, відтак спростовує висновки відповідача та доводить протиправність застосування до позивача негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій.
Отже, суд не вбачає порушення позивачем статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481-95-ВР - продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, а отже, рішення від 22.09.2015 року №54/180001/2833005735/21-015 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800грн. визнається протиправним.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованість своїх висновків та правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі рішення від 22.09.2015 року №54/180001/2833005735/21-015.
За таких обставин суд приходить до переконання, що висновки відповідача про здійснення ФОП ОСОБА_3 продажу пива на розлив для споживання на місці, є неправомірними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Оскільки позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 6800грн., то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 487,20грн.
При подачі адміністративного позову ОСОБА_3 було сплачено судовий збір у сумі 487,20грн., що підтверджується платіжним дорученням №24122015112307 від 24.12.2015 року (а.с.3).
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_3, становить 487грн.20коп.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання рішення протиправним -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 22.09.2015 року №54/180001/2833005735/21-015 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 487грн.20коп. (чотириста вісімдесят сім грн. двадцять коп.)
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2016 року.
Суддя (підпис) О.О. Осіпова
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Осіпова