ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
05 лютого 2016 року Справа № 813/6329/15
11 год. 32 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Приймак С.І.,
позивач ОСОБА_1,
від позивача ОСОБА_2,
від відповідача 1 Здинянчин Р.Т.,
від відповідача 2 Здинянчин Р.Т.,
від третьої особи не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа Миколаївський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач 1, ГУ МВС України у Львівській області), Головного управління Національної поліції у Львівській області (відповідач 2, ГУ НП у Львівській області), третя особа Миколаївський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - третя особа, Миколаївський РВ ГУ МВС), у якому, з врахуванням заяви про зміну предмета позову /а.с.44-46/, просить:
- скасувати наказ відповідача 1 від 06.11.2015 року №848о/с у частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас;
- поновити позивача на роботі в ГУ НП у Львівській області;
- зобов'язати ГУ НП у Львівській області запропонувати позивачу посаду у Миколаївському відділенні поліції Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області рівнозначну, вищу або нижчу щодо посади інженера зі спеціального зв'язку Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області, а у разі відсутності такої посади у Миколаївському відділенні Стрийського відділу ГУ НП у Львівській області - рівнозначну, вищу або нижчу посаду у будь-якому структурному підрозділі Стрийського відділу ГУ НП у Львівській області, а у разі відсутності такої посади у Стрийському відділі ГУ НП у Львівській області - рівнозначну, вищу або нижчу посаду у будь-якому органі ГУ НП у Львівській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів є незаконним, оскільки недотримано процедури звільнення, не встановлено можливість подальшого використання на службі, не запропоновано жодної посади. Позивач вказує, що попереджений про можливе звільнення Законом України «Про Національну поліцію України», надрукованим у газеті «Голос України» 06.08.2015 року, що ним не оспорюється. Однак, позивач вважає, що відповідає вимогам до поліцейського та не відмовлявся від проходження служби в поліції.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмета позову /а.с.44-46/, просили позов задовольнити.
Представник відповідача 1, ГУ МВС України у Львівській області, у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.53-55/. Зазначив, що передумовою та законною підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, в контексті реформування правоохоронних органів, став наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06.11.2015 року «Про організаційно-штатні питання», яким, зокрема, скорочено всі штатні посади ГУ МВС у Львівській області (в тому числі і посаду позивача) у кількості 7521 одиниця. 100% особового складу було звільнено зі служби. Беручи до уваги відсутність посад та процес припинення юридичних осіб територіальних органів МВС України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 року, жодної фактичної можливості подальшого використання на практичні службі саме в міліції майора міліції ОСОБА_1 у відповідача 1 не було. Позивач відноситься до таких осіб, які не подали рапорту про звільнення у зв'язку з переходом до Національної поліції. Цей факт підтверджується довідкою ГУ МВС від 23.12.2015 року №18/2115. Крім того, немає підстав стверджувати, що органи Національної поліції є правонаступниками органів міліції. Позивач не проходив службу у Національній поліції, а відтак, не може бути поновлений Головним Управлінням НП у Львівській області на посаді. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача 2, ГУ НП у Львівській області, в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, письмових заперечень проти позову на пропозицію суду не надав. Просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, Миколаївський РВ ГУ МВС, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.
Суд заслухав пояснення позивача, представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_1 06.10.2003 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ /а.с.39/.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» скорочено всі штатні посади ГУ МВС, зокрема, у Львівській області у кількості 7521 /а.с.16-18/.
Наказом ГУ МВС у Львівській області від 06.11.2015 року №848о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_1 (У-488159), інженера із спеціального зв'язку Миколаївського районного відділу ГУ МВС, з 06.11.2015 року звільнено у запас за п. 64 «г» (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби складає 14 років 07 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні 14 років 11 місяців 22 дні /а.с.8, 19-20/.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Сфера трудових відносин всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини врегульована Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. №580-VIІI (далі - Закон № 580-VІІІ) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 (далі - Положення №114).
При цьому суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року №753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби".
Відповідно до ст. 1 Закону №580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Тобто, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону, з приводу чого спору немає /а.с.5/.
Працевлаштування працівника в новоутвореній установі не передбачено вказаним Законом як обов'язок роботодавця.
Разом з тим, приписами п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Отже, Законом №580-VІІІ передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
З аналізу вищевказаних норм слід зробити висновок, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за умови виявлення ними відповідного бажання, та у спосіб визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI.
Оскільки Закон України від 02.07.2015 р. №580-VIІI "Про Національну поліцію" опубліковано в газеті "Голос України" 06.08.2015 року, 3-х місячний термін для виявлення працівниками міліції бажання проходити службу в поліції сплив 06.11.2015 року.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що упродовж визначеного Законом №580-VIII строку кілька разів усно звертався до керівництва з проханням надати йому можливість продовжити службу в поліції, однак йому усно у цьому було відмовлено.
Однак, за умови відсутності письмових рапортів (документів), які б підтверджували звернення позивача щодо продовження служби у поліції, суд не може взяти до уваги такі покликання.
Крім того, на противагу поясненням позивача відповідачем 1 до матеріалів справи долучено довідку члена ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 23.12.2015 року № 18/2115, згідно з якою перевірено журнали вхідної кореспонденції ГУ МВС, матеріали архівної особової справи та встановлено, що майор міліції ОСОБА_1, інженер із спеціального зв'язку Миколаївського РВ не звертався до ГУ МВС з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом до Національної поліції України.
Таким чином, ОСОБА_1 не скористався наданим йому Законом №580-VІІІ правом на подання заяви про прийняття на службу до поліції, тобто в розумінні даного Закону не надав згоди на проходження служби в поліції.
Згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Також, позивач покликається на те, що відповідачем 1 в порушення пп. «г» п. 64 Положення №114 не встановлено відсутності можливості подальшого його використання на службі.
Дійсно, відповідно до пп. "г" п. 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Проте, слід зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 року №730 ліквідовано як юридичні особи територіальні органи Міністерства внутрішніх справ. ГУ МВС України у Львівській області перебуває в стані припинення /а.с.51-52/.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1388 від 06.11.2015 року «Про організаційно-штатні питання» скорочено всі штатні посади, зокрема, ГУ МВС України у Львівській області, у кількості 7521 одиниця /а.с.69-70/.
Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, у випадку повної ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників, відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто, пряма заборона на звільнення перелічених працівників, обумовлена в Законі.
Стосовно позивача судом не встановлено обмежень, які б перешкоджали відповідачу-1 (при дотриманні встановленої законодавством процедури) приймати рішення про його звільнення через скорочення штатів.
За таких обставин, враховуючи процес ліквідації органів міліції, відсутність волевиявлення позивача з приводу проходження служби в поліції, відсутність прямо передбачених обмежень щодо звільнення позивача через скорочення штатів, відповідач 1 не зобов'язаний був розглядати можливість подальшого використання позивача на службі, а відтак, суд не бере до уваги такі покликання позивача.
З цих же підстав суд не бере до уваги покликання позивача про відповідність його вимогам до поліцейського передбаченим ст. 49 Закону №580-VІІІ.
Крім того, судом встановлено, що відповідач 1 подав інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці /а.с.50/.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з ч. 3 цієї ж статті, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ГУ МВС України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотримання критеріїв правомірності рішення передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Оскільки ж позовні вимоги щодо поновлення на посаді та зобов'язання запропонувати посаду є похідними від позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, яку суд визнав необґрунтованою, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 136, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сторін не стягувати.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2016 року.
Суддя Кравців О.Р.