ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 лютого 2016 року № 826/25596/15
за позовом Приватного підприємства «БЛАСКО»
до Державної фіскальної служби України
про визнання дій неправомірними та стягнення коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість
Головуючий суддя - Вовк П.В.
Судді: Данилишин В.М.
Келеберда В.І.
В порядку письмового провадження
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «БЛАСКО» (далі також - ПП «БЛАСКО», позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України, відповідач) в якому, з урахуванням поданого доповнення до позовної заяви, просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкового кредиту позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
- стягнути з Державного бюджету України на спеціалізований рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму в розмірі 144 814, 66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснив коригування суми податкового кредиту позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в наслідок чого в суму його податкового кредиту було необґрунтовано не враховано кошти в розмірі 144 814, 66 грн. Зокрема, ПП «БЛАСКО» вказано, що ДФС України протиправно не було враховано сум податкового кредиту, наведених ним в уточнюючих деклараціях з податку на додану вартість за червень 2015 року, поданих до контролюючого органу 06 серпня 2015 року та 17 серпня 2015 року.
В наданих суду запереченнях відповідач вказав на необгрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на правомірність дій податкового органу щодо коригування показників розміру податкового кредиту позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, у зв'язку з чим просив суд відмовити в їх задоволенні повністю.
21 січня 2016 року на адресу суду надійшли клопотання позивача та відповідача про здійснення розгляду даної справи за їх відсутності, в яких, зокрема, було зазначено про те, що сторони не заперечують проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З огляду на зазначене, беручи до уваги подані сторонами 21 січня 2016 року клопотання, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Здійснюючи господарську діяльність протягом травня - червня 2015 року ПП «БЛАСКО» було отримано від своїх контрагентів податкові накладні на загальну суму 74 692, 28 грн., з яких 12 448, 71 грн. ПДВ. Крім того, позивачем були оформлені митні декларації від 21 травня 2015 року № 500060006/2015/003382 на суму ПДВ 137 766, 00 грн., від 26 червня 2015 року № 500060001/2015/011744 на суму ПДВ 152 736, 44 грн., від 27 червня 2015 року № 500060001/2015/012009 на суму ПДВ 334 062, 53 грн.
Сплачені за вказаними документами кошти були включені позивачем до складу свого податкового кредиту на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року, поданого ПП «БЛАСКО» 06 серпня 2015 року, та згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року, поданого ПП «БЛАСКО» 17 серпня 2015 року.
17 вересня 2015 року позивач звернувся до начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з запитом на отримання публічної інформації, в якому, в тому числі, просив контролюючий орган пояснити підстави неврахування податковим органом обсягів податкового кредиту позивача, відображеного в уточнюючому розрахунку за червень 2015 року.
22 вересня 2015 року позивачу було надано відповідь на його запит, в якій ПП «БЛАСКО» повідомлено про те, що станом на 03 серпня 2015 року платникам податку на додану вартість було «обнулено» значення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та зазначено про порядок його подальшого наповнення згідно з приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 200-1 ПК України (тут і далі всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де:
?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;
?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунка в системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, відкритого для перерахування коштів на його спеціальний рахунок, відкритий в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;
?НаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;
?Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;
?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників ?НаклОтр та ?НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.
Під час обрахунку суми ?Накл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.
Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
При цьому, згідно з положеннями п. 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, в тому числі:
1) на суму середньомісячного розміру сум податку, які за останні 12 звітних (податкових) місяців (червень 2014 року - травень 2015 року) / 4 квартали (II квартал 2014 року - I квартал 2015 року) були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані як такі, що спрямовуються на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу. Платникам податку, які станом на 1 липня 2015 року зареєстровані платниками податку на додану вартість:
більше ніж 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали - таке збільшення здійснюється протягом третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість»;
менше ніж 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали, а також платникам, зареєстрованим платниками податку на додану вартість після 1 липня 2015 року, - таке збільшення здійснюється протягом першого числа кварталу, що настає за кварталом, в якому строк такої реєстрації досягає 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали.
Така сума збільшення щокварталу (протягом першого числа відповідного кварталу) підлягає автоматичному перерахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, які за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали станом на дату такого перерахунку були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані як такі, що спрямовуються на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, чи залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства відповідно до пункту 209.18 статті 209 цього Кодексу. Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком;
4) до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).
Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку.
Отже, виходячи з системного аналізу наведених положень вбачається, що у зв'язку з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», яким зазначені положення ПК України були викладені в наведеній редакції, всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платникам податків, в тому числі й позивачу, було «обнулено» значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому встановлено, що для обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних можуть використовуватись документи, перелік яких є чітко визначеним (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.
Крім того, вбачається, що зареєстрованим платникам податку значення такої суми автоматично збільшується у визначених в п. 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України випадках.
Таким чином, оскільки в поданій 10 липня 2015 року до контролюючого органу податковій декларації з податку на додану вартість, як це вбачається з наявної в матеріалах справи її копії, позивачем не було вказано суми свого податкового кредиту, сформованого з урахуванням складених в травні-червні податкових та митних накладних, про які було зазначено вище, а така інформація була відображена ним лише в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року (поданих 06 та 17 серпня 2015 року), які згідно наведених вище норм не можуть бути підставою для збільшення суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно не було включено зазначені у таких податкових та митних накладних суми до формули обрахунку, визначеної п. 200-1.3 статті 200-1 ПК України.
При цьому суд враховує, що вказані у таких податкових та митних накладних позивача суми, також не підпадають під визначені п. 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України випадки збільшення значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки пп. 4 наведеного положення передбачає, що таке збільшення контролюючими органами здійснювалось одноразово у період до 31 липня 2015 року, в той час як збільшення суми податкового кредиту позивачем було заявлено лише уточнюючих розрахунках, поданих 06 та 17 серпня 2015 року.
Враховуючи наведене вбачається, що відповідачем правомірно, у відповідності до наведених положень законодавства, були вчинені дії щодо коригування показників податкового кредиту позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а тому, відповідно, не підлягають задоволенні позовні вимоги ПП «БЛАСКО» щодо визнання таких дій протиправними.
Отже необґрунтованими є і похідні від зазначених вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на спеціалізований рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми в розмірі 144 814, 66 грн.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначаються приписами статті 43 ПК України, якими передбачений спеціальний порядок здійснення такого повернення коштів, який включає в себе як дії платника податку (подання відповідної заяви), так і дії контролюючого органу та органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Недотримання ж позивачем вказаного порядку, що й мало місце в межах правовідносин, які розглядаються судом, додатково свідчить про безпідставність заявлених ним вимог про стягнення коштів з Державного бюджету України.
Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «БЛАСКО» до Державної фіскальної служби України про визнання дій неправомірними та стягнення коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість - відмовити.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя П.В. Вовк
Судді В.М. Данилишин
В.І. Келеберда