Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
26 січня 2016 р. № 2296/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.
за участю:
представників позивача - Галецького І.М., Моногарової О.Я.,
представника відповідача - Кобилінської О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Росток+"
до Основ'янської об'єднаної державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - Приватне підприємство "Росток +", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, з позовною заявою, в якій просить суд визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.09.2011 р. №0000502320, № 0000512320 та № 0000542320.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті № 3203/232/322238112 від 05.08.2011 р. Викладені в акті судження інспекції, на думку платника податків, є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Платник податків пояснював, що податковий кредит з ПДВ у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з ТОВ "БК Монобуд-С", ТОВ "Консалтингова Група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "ВІСТ-ОПТІМ", ТОВ "Будівельна компанія "ТЕТРА ГРАД", відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані. За таких обставин, позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України. Посилаючи на викладені вище доводи і міркування, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені в позовній заяві, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.
У письмових запереченнях на позов (т. 2 а. с. 127-131) відповідач вказав, що викладені в акті № 3203/232/322238112 від 05.08.2011 р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація щодо порядку обчислення та перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб на відповідність положенням ст.168 Податкового кодексу України. За таких підстав, податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011 року №0000502320, № 0000512320 та № 0000542320. є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Приватне підприємство "Росток +", зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, є суб'єктом господарювання, код за ЄДРПОУ: 322238112.
Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємство знаходиться на обліку в Основ'янській об'єднаній Державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
В період з 09.06.2011 по 22.07.2011 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 05.08.2011 року № 3203/232/32238112, яким встановлені порушення п.4.1.6 п.4.1 ст.4 , п.п.5.2.1 п.5.2 ,пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2306255,00 грн.; п.п.7.4.1 п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 262730,00 грн.
Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 року № 0000502320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2305255,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 539386,75 грн.; від 28.09.2011 року № 0000512320, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 262730,00 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 65682,5 грн. та податкове повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000542320, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі за грудень 2010 року на 200124,00 грн. та за січень 2010 року у розмірі 1981191,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50031,00 грн. та 49547,75 грн. відповідно. (т.1 а.с.13-15).
Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення - рішення, відповідно до приписів ст.56 ПК України, за результати якого податкові повідомлення рішення залишено без змін.
Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.
Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що між позивачем - ПП "Росток +" та ТОВ "Віктрейд ЛТД" укладено договір № 116-10 про надання послуг від 01.09.2010 року. Предметом вказаного договору визначено виконання завдання замовника з питань надання послуг пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням проведення підготовчих робіт до участі у відкритих конкурсних торгах; послуги по освоєнню будівельного ринку регіону та укладенню угод на поставку цементу та інших будівельних матеріалів; послуг по забезпеченню виконання умов договорів на постачання будівельних матеріалів в частині розрахунків (п.1.2. Договору). Підтвердженням надання послуг є акт, який складається сторонами. (п.1.4. Договору). (т. 5 а.с. 131-133).
Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.
Суд бере до уваги, що податковий орган наділений законом правом на звернення до суду, у тому числі з позовами до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Вказане право повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним за правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.
Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Віктрейд ЛТД", податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.
На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за вказаним правочином платник податків подав до суду виписані контрагентом податкові накладні: №350 від 30.11.2010 року на суму 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.), №4885 від 10.12.2010 року на загальну суму 85496,40 грн. (у т.ч. ПДВ 14249,40 грн.), №4886 від 14.12.2010 року на загальну суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №4887 від 20.12.2010 року на загальну суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №4888 від 20.12.2010 року на загальну суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №4889 від 20.12.2010 року на загальну суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №4890 від 20.12.2010 року на загальну суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №4893 від 20.12.2010 року на загальну суму 137816,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №5255 від 20.12.2010 року на загальну суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), (т.5 а.с.156-164); платіжними дорученнями №195 від 01.03.2011 року на суму 93000,00 грн., №206 від 03.03.2011 р. на суму 125000,00 грн., №208 від 03.03.2011 р. на суму 20000,00 грн., №257 від 15.03.2011 р. на суму 35000,00 грн., №256 від 15.03.2011 р. на суму 35000,00 грн., №321 від 29.03.2011 р. на суму 77000,00 грн. (т.5 а.с.165-170); актами про надання послуг №32 від 30.11.2010р. на суму 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.), №45 від 10.12.2010 р. на суму 85496,40 грн. (у т.ч. ПДВ 14249,40 грн.), №48 від 14.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), № 49 від 20.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №50 від 20.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №52 від 20.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №53 від 20.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №54 від 20.10.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22696,70 грн.), звітами про виконання робіт №1 від 30.11.2010 р. на суму 100000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.), №2 від 10.12.2010 р. на суму 85496,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1424940,00 грн.), №3 від 14.12.2010 року від 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №4 від 20.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №5 від 20.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), № 6 від 20.10.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22696,70 грн.), №7 від 20.12.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.), №8 від 20.10.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22696,70 грн.), №9 від 20.10.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22696,70 грн.), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №В-000001401 від 20.10.2010 р. на суму 137818,20 грн. (у т.ч. ПДВ 22969,70 грн.).
Оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.
Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних правовідносин), встановлено, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Щодо посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 06.07.2011р. №4667/23-11/36927332 "про неможливість проведення перевірки ТОВ "Віктрейд ЛТД", в якому зазначено про порушення ТОВ "Віктрейд ЛТД" провадження у справі про банкрутство. суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку та не поширюється автоматично на його контрагентів.
Таким чином, суд доходить висновку про правомірне включення ПП "Росток +" до складу валових витрат вартість послуг наданих ТОВ "Віктрейд ЛТД" за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року та вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в спірному акті перевірки щодо донарахування податку на прибуток в розмірі 239629 грн., та штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 52729,25 грн.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Галіон" укладено договір на надання транспортних послуг від 03.03.2010р. №4/03-10 ( т.1а.с.166-172). За вказаним договором на підставі актів виконаних робіт підприємством віднесено до складу валових витрат 52274,99 грн.
Пунктом 5.1 договору поставки цементу автомобільним транспортом №4/03-10 від 03.03.2010 р. передбачено, що ціна товару (цементу) визначено в специфікації до договору (додаток №2). Ціна товару не містять в собі транспортні та інші видатки, які пов'язані з поставкою товару до місця призначення, вказаного покупцем в заявці, які відшкодовуються покупцем на підставі рахунку, виставленого продавцем.
Згідно специфікації №1 до договору, станом на 03.03.2010 р. вартість цементу - портландцемент ПЦІ-500 навал складає 504,25 грн./т, а згідно специфікації №2 до договору, станом на 17.05.2010 р. вартість цементу портландцемент ПЦІ-500 навал складає 519,25 грн. Ціна вказана без врахування податку на додану вартість.
На підтвердження реальності вчинення господарських операцій позивачем надано: податкові накладні №91 від 30.04.2010 р. на суму 8240,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1373,33 грн.), №169 від 31.05.2010 р. на суму 46620,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7770,00 грн.), №259 від 30.06.2010 р. на суму 7870,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1311,67 грн.), №263 від 30.06.2010 р. на суму 82,46 грн. (у т.ч. ПДВ 13,74 грн.), та товаро-транспортними накладними ( т.1 а.с.180-181а, 191-206, 211-214).
Щодо доводів відповідача про розбіжність в ціні на цемент, поставлений ТОВ "Галіон" в видаткових накладних та товаро-транспортних накладних, суд зазначає, що ПП "Росток+" звертався з запитом до ТОВ "Галіон" з цього приводу. (т.5 а.с.209).
На що отримав відповідь ТОВ "Галіон", в якій зазначалося, що ціна вказана в товаро-транспортних накладних помилково. Так, ТОВ "Галіон" уклав договір поставки з ВАТ "Євроцемент-Україна" №57/01-10 від 01.01.2010 р. на поставку цементу автомобільним транспортом. ВАТ "Євроцемент-Україна" виконувало доставку своїм автомобільним транспортом згідно договору. При цьому виписувало свої ТТН, в яких була вказана ціна на цемент для покупця, яким було ТОВ "Галіон". ТОВ "Галіон", в свою чергу, виписувало ТТН на поставку цементу ПП "Росток+", в яких необхідно було вказати ціну, згідно договору поставки з ПП "Росток+", а фактично було помилкового вказана ціна із ТТН, які були виписані ВАТ "Євроцемент-Україна" для ТОВ "Галіон". (т.5 а.с.210).
Суд зазначає. що податковими органами в акті перевірки не було жодних зауважень щодо правильності віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту позивача вартості цементу, отриманого ПП "Росток+" від ТОВ "Галіон" по договору поставки цементу автомобільним транспортом №4/03-10 від 03.03.2010 р.
Таким чином, донарахування за результатами перевірки податку на прибуток в розмірі 13068 грн.. штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 3267 грн. по операціям позивача з ТОВ "Галіон" є необгрунтованими.
Судовим розглядом встановлено, що до складу валових витрат на підставі актів виконаних робіт, підприємством віднесено витрати послуг оренди нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1, згідно договорів з ПП "Адоніс" від 04.01.2010 року № 04/01-10; з ФОП ОСОБА_5 від 01.06.2010 року № 01/06-10; з ФОП ОСОБА_5 від 03.01.2011 року № 03/01-11.
Як зазначає представник позивача у письмових поясненнях, в 2009 році до орендованих приміщень позивачем завозились та зберігались товаро-матеріальні цінності, які належать позивачу. Вказане підтверджується наданими документами, а саме: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 "Товари на складі" за період з 4 кв. 2009 року по 1 квартал 2011 року, ТТН за 4 квартал 2009 року, подорожніми листами за 4 квартал 2009 р., договором оренди транспортного засобу (автомобіля марки МАЗ 630305-221 від 02.01.2009 р.), звітами про виконання робіт по договору №04/01-10 від 04.01.2010 р.; заявки заводам постачальникам на відвантаження цементу на адресу: АДРЕСА_1.
Зокрема, в заявках, що надавались позивачем заводам-постачальникам: філії АТ "Євроцемент-Україна" - "Краматорський цементний завод "Пушка", ПАТ "Югцемент", зазначено, що цемент, який необхідно відвантажити на адресу: АДРЕСА_1, є власністю ПП "Росток+". На підставі зазначеного, витрати позивача з придбання послуг оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 здійснені позивачем для забезпечення власної господарської діяльності - торгівлі цементом, та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. що містяться в матеріалах справи. (т.1 а.с.93-155,155-162, 211-217, т.2 а.с.218-250, т.3 а.с.1-45).
Відповідно до пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Таким чином, позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість послуг з оренди приміщень на загальну суму 1562838 грн.
Також судовим розглядом встановлено, що ПП "Росток +" у перевіряємому періоді мав господарські відносини з ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ" (договір №318 від 01.04.2009 р.), ТОВ "Віст-Оптім" (договір №118 від 30.09.2008 р., №12-09 від 01.01.2009 р.), ТОВ "Будівельна компанія "Тетра Град" (договір №01/07-08 від 15.07.2008 р.).
Реальність операцій з поставки послуг підтверджена в судовому порядку рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 р. №2-а-7207/10/2070 за позовом ПП"Росток+" до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2013 р.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судовим розглядом встановлено, що станом на 01.01.2010 року лічиться кредиторська заборгованість у сумі 6651389,11 грн., за раніше отримані товари (роботі послуги) від ТОВ "БК Монобуд-С", ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім" та ТОВ "Будівельна компанія Тетра Град". Матеріалами справи підтверджено, що позивачем вчинені правочини на переуступку вимоги боргу з ТОВ "БК Монобуд-С", ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ", ТОВ "Віст-Оптім" та ТОВ "Будівельна компанія Тетра Град" на СПДФО ОСОБА_7 та подальшої переуступки на СПДФО ОСОБА_8 переуступка прав вимог боргу проводилася згідно угод та актів на переуступку права вимоги боргу за 2009-2010 роки.
Як слідує з вищевказаних договорів, строк оплати послуг не чітко не визначений.
Крім того, суд зауважує, що на момент проведення перевірки (з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року) не закінчився строк позовної давності для стягнення кредиторської заборгованості позивача.
Згідно части 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З огляду на вищевикладене, строк позовної давності по заборгованості позивача, яка виникла на підставі договорів, укладених між позивачем та його контрагентами: з ТОВ "Консалтингова група "ДІА ТРАСТ" (договір №318 від 01.04.2009 р.), ТОВ "Віст-Оптім" (договір №118 від 30.09.2008 р., №12-09 від 01.01.2009 р.), ТОВ "Будівельна компанія "Тетра Град" (договір №01/07-08 від 15.07.2008 р.) не закінчився (не сплив).
Отже, зазначена заборгованість за своєю правовою природою рахується як безнадійна заборгованість - дебіторська заборгованість платника податку (заборгованість фізичних, юридичних осіб перед платником податку), яка відповідає критеріям визначеним п.п.1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Суми безнадійної заборгованості на підставі п.п.5.2.8 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включається до складу валових витрат платника податку.
Стосовно податкового повідомлення рішення від 28.09.2011 року № 0000542320, суд зазначає наступне. Згідно вказаного рішення ПП "Росток+" відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у сумі 99 578,75 грн. за завищення від'ємного значення податку на додану вартість (за грудень 2010р. на 200 124 грн., за січень 2011р. на 198191 грн.).
Статтею 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка передбачала штрафні санкції за порушення податкового законодавства до 01.01.2011р., не передбачено нарахування штрафів за неправомірно заявлену суму від'ємного значення податку на додану вартість.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у редакції, що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, передбачалося нарахування штрафів у розмірі 25 відсотків від неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. У свою чергу той самий пункт Податкового кодексу України в редакції Закону 3609-VI визначає як базу для визначення штрафу лише суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З урахуванням того, що нарахування штрафів на відповідну базу не було передбачено Законом 2181, штрафи, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, можуть бути застосовані лише щодо порушень, які і вчинені, і виявлені в період із 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року.
Відповідно до приписів п.7 підр.10 р. ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01 по 30.06.2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст..ст.11,71 КАС України суд приходить до висновку, що вказане податкове повідомлення - рішення є необґрунтованими.
З'ясувавши обставини спірних правовідносин добутими доказами, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи зібраних суб'єктом владних повноважень за визначеною законом процедурою фактичних даних, які б однозначно та поза розумним сумнівом спростовували презумпцію добропорядності і добросовісності суб'єкта господарювання як платника податків, беззаперечно та безсумнівно доводили взаємоузгодженість та зловмисність дій сторін спірних правочинів, обізнаність сторін спірних правочинів з обставинами організації господарської діяльності один одного та дійсними намірами і інтересами іншого учасника господарської операції. Суд в ході розгляду справи не виявив доказів наявності у спірних правовідносинах транзитних грошових потоків, штучності господарської діяльності сторін спірних правочинів, явної нерозсудливості або невиваженості сторін спірних правочинів як при укладанні господарських договорів, так і при виконанні зобов'язань за ними. Як з'ясовано судом, такими мотивами суб'єкт владних повноважень при винесенні спірних рішень не керувався.
За таких обставин, слід дійти висновку стосовно недоведеності контролюючим органом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в ході розгляду справи факту вчинення платником податків податкового правопорушення.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Росток+" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.09.2011 року № 0000502320, № 0000512320 та № 0000542320.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 01 лютого 2016 року.
Суддя Панченко О.В.