Провадження № 11-кп/793/101/16 Справа № 692/1169/15-к Категорія: ч.1 ст.122 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
26 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
з участю прокурораОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинувачуваного ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинувачуваного ОСОБА_9 на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2015 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Драбів, Черкаської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, працюючого головою правління Драбівської благодійної організації, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком 2 два роки, зобов'язавши у відповідності до п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України не виїжджати за межі україни на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи КВІ.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Згідно вироку районного суду ОСОБА_9 , обвинувачується в тому, що він 29 травня 2014 року близько 19 години в АДРЕСА_2 під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удари дерев'яною палицею в область грудної клітки ОСОБА_7 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломами 9 та 11 ребра справа, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 146 від 16 червня 2014 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості в зв'язку з тривалим розладом здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачуваний ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції від 05.11.2015 року та закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції взяв до уваги одні докази та відхилив інші, так зокрема в основу обвинувачення суд поклав покази ОСОБА_7 та ОСОБА_10 які вказували, що ОСОБА_7 , було спричинено тілесні ушкодження, проте не спростовано покази ОСОБА_11 , який нібито вказував на ту обставину, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були агресивними та витягували ОСОБА_12 з машини. Крім того не дано оцінку показам малолітнього ОСОБА_13 , який надавав покази в присутності педагога, який вказував на те, що його батько захищався від протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .. Не враховано судом, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 перебували в нетверезому стані, що вказує на те, що останні могли спровокувати вказану бійку. Крім того ОСОБА_9 вказує, що суд помилково дав оцінку слідчому експерименту з малолітнім свідком ОСОБА_13 та вказав, що малолітній ОСОБА_13 надавав покази в ході проведення слідчого експерименту з настановних вказівок його батька ОСОБА_9 ..
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних вимог обвинувачуваного, думку потерпілого ОСОБА_7 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, захисника ОСОБА_8 який підтримав апеляційну скаргу підзахисного ОСОБА_9 , обвинувачуваного ОСОБА_9 , який в судових дебатах та останньому слові, просив задовольнити апеляційну скаргу скасувати вирок та закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу правопорушення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Судом першої інстанції всебічно та об'єктивно досліджено всі фактичні обставини кримінального провадження в їх сукупності, які мали суттєве значення для постановлення законного, обґрунтованого та вмотивованого вироку.
Дослідженням матеріалів провадження встановлено, що вирок суду ґрунтується на доказах яким суд дав вірну юридичну оцінку з точки зору достатності та взаємозв'язку для постановлення вироку у відповідності до ст.94 КПК України.
Так суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Зокрема вина ОСОБА_9 підтверджується наявними матеріалами провадження, які суд покладає в основу обґрунтування вини обвинувачуваного:
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який в суді першої інстанції повідомив, про обставини події яка трапилась з ним, 29 травня 2014 року близько 19год. 00хв., в АДРЕСА_2 , де ОСОБА_9 наносив йому удари дерев'яною палицею (топорищем) в область грудної клітки;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в суді першої інстанції повідомив про обставини події, які мали місце 29 травня 2014 року близько 19год. 00хв., в АДРЕСА_2 , де ОСОБА_9 наносив ОСОБА_7 удари дерев'яною палицею (топорищем) в різні частини тіла, намагаючись розборонити їх ОСОБА_9 , також почав наносити йому удари по плечу та спині;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , який в суді першої інстанції повідомив, що 29 травня 2014 року близько 19год. 00хв., в смт. Драбів по вул. Леніна, Черкаської області, він приїхав до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », перебуваючи в магазині через вікно бачив як ОСОБА_9 біля власного автомобіля розмовляв з ОСОБА_7 , після чого побачив як ОСОБА_9 наніс удар ОСОБА_7 деревяним предметом по голові, від чого останній присів;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який в суді першої інстанції повідомив, що 29 травня 2014 року близько 19год. 00хв., в смт. Драбів по вул. Леніна, Черкаської області, він бачив як між ОСОБА_9 та чоловіком виникла сварка в ході якої ОСОБА_12 сидів в машині, а в цей час ОСОБА_15 покликав чоловіка який сидів в машині щоб той йому допоміг вийняти ОСОБА_9 з автомобіля. Вийшовши з автомобіля ОСОБА_9 , направився до іншої двері автомобіля та взявши предмет схожий на топорище почав махати перед чоловіками, після чого один з чоловіків упав на асфальт;
- даними судово - медичної експертизи №146 від 08.08.2014 року, під час проведення якої судово-медичний експерт прийшов до підсумків, що у гр. ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження: травма голови з струсом головного мозку, забійною раною голови, травма грудної клітки з переломом 9 та 11 ребер справа. Вказані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, відносяться: травма голови - до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; травма грудної клітки (переломи 9 та 11 ребер справа) - до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, в зв'язку з тривалим розладом здоров'я. Виникнення тілесних ушкоджень від ударів дерев'яною палицею (топорищем) не виключається;
- даними додаткової судово-медичної експертизи № 343 від 15.09.2015 року, під час проведення якої судово-медичний експерт прийшов до підсумків, що у гр. ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження: травма голови з струсом головного мозку, забійною раною голови, травма грудної клітки з переломом 9 та 11 ребер справа, садно правого ліктя. Вказані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів. Крім того вказано, що виникнення всіх тілесних ушкоджень, що виявлені на тілі ОСОБА_7 від падіння з висоти власного зросту на спину і удару об м'яку грунтову поверхню вважає маловірогідним;
- показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_16 , який в суді першої інстанції повідомив, що в судовому засіданні, переглянувши події, які проводилися під час слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_9 та малолітнього свідка ОСОБА_13 , приходить до висновку, що тілесні ушкодження у вигляді травми голови з струсом головного мозку, забійною раною голови, та садна правого ліктя виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_7 могли бути спричинені при падінні його на землю з послідуючим ударом головою об бетонний стовпчик огорожі так і від ударів дерев'яною палицею. Тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломами 9-го та 11-го ребер справа при таких обставинах малоімовірні. Під час проведення судово-медичної експертизи з урахуванням наданих медичних документів було встановлено, що 30.05.2014 року при огляді потерпілого ОСОБА_7 лікарем-травматологом над правою половиною грудної клітки в області переломів ребер по паховій лінії в косо поперечному напрямку були виявлені два поширені крововиливи фіолетового забарвлення, що свідчить про те, що саме в цьому місці була прикладена сила. Вказані крововиливи могли виникнути від ударів дерев'яною палицею.
Перевіривши докази, проаналізувавши їх та давши їм вірну юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину.
Колегія суддів не переоцінюючи вище вказані докази на яких ґрунтується вирок та підтверджується вина ОСОБА_9 вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відкинув показання малолітнього свідка ОСОБА_13 дані ним в суді першої інстанції, оскільки він є заінтересованою особою, в тому щоб його батько уник покарання.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 повністю узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_7 , а також з протоколами проведення слідчих експериментів, які не містять суперечностей, узгоджуються між собою, а тому судом першої інстанції прийнято вищевказані докази, у відповідності до ст.94 КПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить висновку що доводи обвинувачуваного ОСОБА_9 проте, що судом не взято до уваги одні докази та відкинуто інші є надуманими та необґрунтованими і такими, що не знайшли свого підтвердження при дослідженні всіх фактичних обставин кримінального провадження.
Тому мотивувавши свої висновки, суд обґрунтовано відмовив у прийнятті показань малолітнього свідка ОСОБА_13 , із цими висновками суду першої інстанції, також погоджується колегія суддів.
Крім того, доводи обвинувачуваного ОСОБА_9 проте, що суд не взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими.
Вказані доводи обвинувачуваного не знайшли свого підтвердження в матеріалах провадження, оскільки відсутні дані (довідка, акт) на встановлення стану сп'яніння ОСОБА_7 , а отже не можливо встановити в якому стані перебував останній.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги пояснення ОСОБА_7 про перебування його в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи обвинувачуваного ОСОБА_9 проте, що він діяв в стані необхідної оборони не можна визнати обґрунтованими.
Сутність необхідної оборони, виходячи із законодавчого її визначення, полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 посягань на заподіяння шкоди ОСОБА_9 не було, а мав лише місце словесний конфлікт, в ході якого останній взяв в автомобілі дерев'яну палицю (топорище) та почав наносити ОСОБА_7 та ОСОБА_10 удари палицею.
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в матеріалах провадження відсутні будь які дані проте, що в ОСОБА_9 також були ушкодження.
Дії ОСОБА_9 судом кваліфіковано вірно за ч.1 ст.122 КК України з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду та будь яких сумніві у правильності кваліфікації не викликає.
Призначаючи покарання суд першої інстанції, дотримався вимог положення ст. 65 КК України, та вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» і достатньо повно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинувачуваного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має на утримані малолітню дитину, а тому суд обґрунтовано призначив ОСОБА_9 мінімальне покарання з застосуванням ст.75 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового кримінального правопорушення.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли обов'язкове скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів приходить висновку про необхідність залишення вироку суду першої інстанції без змін
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинувачуваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 05 листопада 2015 року відносно ОСОБА_9 - без змін
Головуючий :
Судді :